Всеукраїнський день бібліотек

 

Читання – це віконце,
через яке діти бачать,
пізнають світ і самих себе.
В. Сухомлинський

 

Бібліотека є єдиною надією і не знищуваною пам'яттю людського роду.

Розвиток бібліотечної справи - це запорука розвитку суспільства.Бібліотекар як навігатор в інформаційному просторі здійснює системний пошук актуальної інформації й джерел (як відповідно моніторингу запитів і потреб учасників освітнього процесу, так і до певних дат/подій чи на власний розсуд), їх опрацювання, систематизацію за певними темами та розміщення на веб-ресурсі в різних форматах.

У Всеукраїнський день бібліотек учні 1-Б класу побували у незвичайному і загадковому місті під назвою «Бібліотека».Свої перші кроки діти почали із знайомства з бібліотекою, їх здивувала величезна кількість книг та журналів,із задоволенням розглядали яскраві та пізнавальні енциклопедії, збірки казок, книжки про тварин та різні пригоди.Під час екскурсії учні ознайомились зі структурою бібліотеки,її фондами та правилами користування. Дізнались, що у кожної книги є своє місце, і всі герої книг живуть тут дружно та «чекають», коли до них прийдуть маленькі читачі.Також ознайомились з новинками книжкового фонду,

Знайомство з бібліотекою відбулося. Читацька родина зростає!

 

Бібліотека - це той храм,де завжди народжується і духовність,оживає минуле і народжується майбутнє.

Приходьте до нас у бібліотеку, знайомтеся з творами українських класиків та сучасних письменників. Читайте те, що вам цікаво. Тоді книжка "говоритиме" з вами і ви дійсно почерпнете з неї щось таке, що надасть вам відчуття розумності. Бо розум – не в кількості книжок і не у швидкості їх читання, розум – у мудрості їх розуміння.

Памʼять про Бабин Яр.Тут мовчки все кричить...

  «…Великий боже, ми з твоєї згоди

Проходимо дорогу в Бабин Яр,

Де смертно ти поєднуєш народи,

Щоб зберегти життя й свободи дар…»

Дмитро Павличко

 

 29 вересня вшановуємо пам’ять жертв масових розстрілів, які здійснювали нацисти у Бабиному Ярі під час окупації Києва в 1941–1943 роках.

Бабин Яр став символом «Голокосту від куль» у світі: 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі київських євреїв. Їх прирекла на смерть націонал-соціалістична ідеологія, яка спиралася на «расову теорію». Вона ділила людей на «вищі» та «нижчі» раси. А євреї та роми взагалі опинилися поза цим поділом, нацисти не вважали їх вповні людьми, вбачали в них ворогів і загрозу. Бабин Яр залишається нагадуванням, до чого призводять расизм, ненависть і міжнаціональна ворожнеча, переслідування людей на основі національності, віри тощо.

Формальним приводом для злочину нацистів стали вибухи на Хрещатику внаслідок радянських диверсій 24 вересня 1941 року.Нацистська пропаганда звинуватила євреїв. Уже 28 вересня по всьому місту розклеїли оголошення, в яких євреям наказували вранці наступного дня прийти з документами, грошима, цінними речами й теплим одягом на перехрестя вулиць Мельникова (сьогодні Юрія Іллєнка) та Дегтярівської. Приречені люди думали, що їх переселятимуть, а опинилися на місці страти. Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру, який починався біля пам’ятника, встановленого 1976 року, а закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі». До 18-ї години 29 вересня нацисти вбили майже 22 тисячі чоловіків, жінок і дітей. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вулиці Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.

Маховик смерті, розгорнутий нацистами в цьому урочищі на тодішній околиці Києва, діяв наступні два роки. Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, за два дні до приходу в місто Червоної армії. Жертвами Бабиного Яру, як місця масових злочинів, стали радянські військовополонені, роми, пацієнти психіатричних лікарень та українські націоналісти і радянські підпільники. Загалом у Бабиному Ярі було вбито приблизно 100 -200 тисяч людей.Жертв могло бути ще більше.Тисячі євреїв були врятовані мешканцями Києва.Людей, які були готові на самопожертву заради іншого, стали називати Праведниками народів світу. Присвоєння звання Праведник світу виражає собою прагнення єврейського народу віддати шану іншим національностям, які, ризикуючи своїм життям, рятували євреїв під час фашистської навали. Визнані Праведником світу отримують медаль і Почесну грамоту, а їх імена увічнюють в Яд Вашем на Горі Пам`яті в Єрусалимі. На підставі Закону Держави Ізраїль про Пам’ять Катастрофи (1951 р.) високе звання Праведник народів світу отримали 23788 чоловік (за даними «Яд Вашем» на 01.01.2011), вихідці з 45 країн світу; серед них – християни і мусульмани, віруючі і атеїсти, чоловіки і жінки, люди всіх професій та різного віку, освічені та неграмотні, багаті та бідні. Єдине, що їх об’єднувало, це людяність і мужність, прагнення в жорстоких умовах фашистського терору зберегти найкращі моральні якості людини.Найбільше Праведників, які ризикували власним життям заради рятування інших, є у Польщі – 6266, Голландії – 5108, Франції – 3331 та Україні – 2363 особи, їхні імена викарбувані на Стіні честі у Єрусалимі.

Після жахів Голокосту, засудивши нацизм, світова спільнота проголосила: «Ніколи знову!». Проте геноциди продовжують ставатися.Ми бачимо це в Україні, будучи свідками злочинів рашизму. Російські окупанти чимало запозичили в нацистів: риторику про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання»; вбивство та катування військовополонених; знищення тіл, щоб замести сліди...

Усе це ще більше спонукає плекати живу пам’ять. І домагатися засудження сучасних організаторів і виконавців злочинів проти людства.

 

 

 

Щоб вшанувати жертв Бабиного Яру, шкільній бібліотеці для учнів 9-В класу проведено урок пам’яті "Пам’ять про Бабин Яр. Тут мовчки все кричить...".

Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає терміну давності. Ми повинні з гідністю вшановувати пам’ять загиблих, і не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, тільки пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

 

"Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія всього єврейського і українського народу"
           Іван Дзюба, український письменник і дисидент, 29 вересня 1966 року

                       

Дмитро Павличко

БАБИН ЯР. РЕКВІЄМ

V.

Похилений вітром осіннім,

Над Бабиним Яром стою.

Отця сивобрового бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони зморені сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось, мертві й живі.

Я бачу – то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра,

Я знаю – моя Україна

Воскресне на поклик добра!

День партизанської слави України

Цей день в історії України: 22 вересня – День партизанської слави

22 вересня 2001 року, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Другої світової  війни, у нашій країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента України № 1020/2001 від 30.10.2001.
Свято партизанської слави встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...».
Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.

 Перші загони партизанів з’явились в Україні восени 1941 року під Черніговом та Сумами під керівництвом Миколи Попудренка  та Сидора Ковпака.
Як відомо, організація руху опору в Україні проти німецьких окупантів та їх союзників у 1941—1942 роках була пов’язана з величезними труднощами. Офіційна концепція війни «малою кров’ю на ворожій території», що панувала напередодні війни, не передбачала дій партизанських загонів.
До літа 1942 року на території України продовжувало діяти лише близько десятої частини створених владою підпільних груп, або лише дві тисячі осіб. В кінці 1941 року нетривалий час діяв загін в околицях Нікополя й Кривого Рогу (500 осіб), що мав завдання знищити не пошкоджені шахти, але окупанти цей загін швидко ліквідували. Така сама доля спіткала й загін, що діяв взимку 1941—1942 років біля Павлограда і на східній Дніпропетровщині (близько 400 осіб). Довше діяли партизани в Криму.
Партизанський рух в Україні набув масовості з кінця 1942 року. Такий активний спротив окупаційному режиму з боку мирного населення виник внаслідок нещадного терору, масових вбивств, геноциду єврейського населення, вивезення молоді до Німеччини на примусові роботи.
У 1943 році партизани контролювали лісні райони північно-східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 року рух радянських партизанів в Україні пожвавився. Якщо на 1 січня 1943 року в Україні було 13300 партизанів (у 7 з’єднаннях і 155 самостійних загонах), то на 1 грудня 1943 року — вже 43500 партизанів. На початок 1944 року їх число зросло до 47 800 (близько 10% усіх партизанів в СРСР).
У травні-жовтні 1943 року загін Сидора Ковпака здійснив відомий рейд з Путивля через Волинь у Карпати з завданням «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро.
У 1943 році пройшли також рейди менших загонів радянських партизанів: М. Наумова (на півдні Україні), Н. Мельника та О. Федорова (Правобережжя й Волинь). Партизанським формуванням розвідувального типу був загін Д. Медвєдєва, який діяв на Волині (частково на Львівщині та Грубешівщині) у 1942—1944 роках і виконав ряд терористичних актів проти окупантів, зокрема, убивство розвідником Миколою Кузнецовим у Львові віце-губернатора Бауера.
У Миколаєві підпільна антифашистська група «Миколаївський центр» під керівництвом Віктора Лягіна здійснила ряд великих диверсій, які заподіяли німецьким окупантам великої шкоди в живій силі і техніці (знищила аеродром, нафтобазу, склади, обладнання заводів, морські судна), добувала і передавала в Центр цінну розвідувальну інформацію про супротивника.
Після визволення України від фашистів та їх союзників партизани вели бої спільно з радянською армією, а згодом перейшли переважно у Польщу (частина на Словаччину), де відзначилася партизанська дивізія під командуванням П. Вершигори. Український партизанський штаб проіснував до 1 червня 1945 року; в кінці війни він керував радянськими партизанами у Польщі і Словаччині.
Окрему групу радянських партизанів в Україні становили невеликі загони та комсомольські підпільні групи, що виникали стихійно: «Молода Гвардія» на Донбасі, підпілля у Вінниці, загін капітана Кудрі у районі Диканьківських лісів та уздовж Ворскли. Майже 30 тисяч учасників руху опору загинуло або потрапило в табори смерті.
Дії партизанських загонів та підпільних організацій у роки  Другої світової війни війни нанесли непоправні збитки живій силі, інфраструктурі та техніці противника, здійснили неоціненний внесок у наближення Великої Перемоги над фашистами та їх союзниками.

Міжнародний день миру

  21 вересня – Міжнародний день миру (International Day of Peace). Мета дня – звернути увагу на необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності. Тема Міжнародного дня миру 2024 року — «Виховання культури миру» – зосереджена на сприянні миру через освіту, розвиток толерантності та ненасильницькі методи вирішення конфліктів. Це підкреслює важливість формування в суспільстві культури, яка цінує мир та взаємоповагу для забезпечення сталого розвитку​

У сучасному світі мир – це найбільша цінність та мрія. Адже нестабільність, страх та насилля – не просто лякають та знищують, а й не дають можливості розвиватися країнам, державам, народам…

У цей день ООН закликає всі країни зупинити військові дії і хоча б на 24 години припинити проливати кров. Тільки мирні переговори та вирішення наявних проблем шляхом діалогу і компромісних рішень можуть дати дійсно відчутні результати і користь для всього людства.

Міжнародний день миру є символом надії і сподівань для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення воєнних конфліктів та створення світу без війн.

Особливо це відчуття нині актуальне для нас – українців. У Міжнародний день миру важливо нагадувати світу про те, що в нашій країні вже третій рік триває жорстока і кривава війна, яку почала росія.Україна величезною ціною бореться проти російської агресії, щоб наші нащадки ніколи не знали війни.  Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що розуміємо цінність миру.

Напередодні,20 вересня,в шкільній бібліотеці проведено урок миру для учнів 3-А класу, під час якого не лише говорили про  мир, але й вчилися  вирішувати конфлікти мирним шляхом,зрозуміти цінність діалогу, співробітництва та толерантності. Адже учням варто навчатися, як конструктивно підходити до конфліктних ситуацій, шукати компроміси і уникати агресії,виховувати негативне ставлення до агресії, зла, ненависті.
Всі учні ставали в коло, бралися за руки та по черзі казали одне слово, яке для них символізує мир. Це може бути щастя, любов, дружба чи інше. Така вправа допомогала створити атмосферу єдності й злагоди.

Міжнародний день миру є нагадуванням про нашу спільну відповідальність за мир і безпеку у світі. Й кожен із нас може зробити свій внесок у досягнення миру, починаючи з доброзичливого спілкування та поваги до інших людей. 

 

Прислів'я про мир  

•   Дружно за мир стояти – війні не бувати.
•   Миром дорожити – людям довго жити.
•   Війною та вогнем не жартують.
•   Виграно війну, але не мир.
•   Ворог хотів бенкетувати, а довелося сумувати.
•   Квітам потрібне сонце,а народам -мир.
•   Мир будує,війна руйнує.
•   Миром дорожити,людям довго жити.
• Сієш мир,пожинаєш велике щастя.
• Ворог нам той,хто миром не дорожить.
  

Цитати про мир

«Мир не можна зберегти силою; його можна досягти лише розумінням»

Альберт Ейнштейн

«Мир — це подорож довжиною в тисячу миль, і її потрібно робити крок за кроком»

Ліндон Б. Джонсон

«Мир — це свобода в спокої»

Марк Тулій Цицерон

«Ви не можете відокремити мир від свободи, тому що ніхто не може бути в мирі, якщо він не має своєї свободи»

Малкольм Ікс

«Немає шляху до миру, мир — це і є шлях»

Дж. Мусте

«Мир дорого коштує, але він вартий витрат»

Африканське прислів’я

«Мир приносить із собою стільки позитивних емоцій, що до нього варто прагнути за будь-яких обставин»

Естелла Еліот

«Мир важливіший за будь-яку справедливість; і не мир був створений заради справедливості, а справедливість заради миру»

Езра Тефт Бенсон

«Одні лише добрі побажання не забезпечать миру»

Альфред Нобель

«Мир є суддею для виконання волі Бога»

Едвін Луїс Коул

«Трохи більше кохання, трохи менше битв – і світ буде впорядку»

Мей Вест

«Досягнутий мир кращий і надійніший за очікувану перемогу»

Цицерон Марк Туллій

«Мир – чеснота цивілізації, війна – її злочин»

Віктор Марі Гюго

 

 

Тиждень знань безпеки життєдіяльності на тему«Їдь та ходи тихо-оминеш дорожнє лихо!»

З метою посилення профілактики дорожньо-транспортного травматизму серед дітей з 16 по 20 вересня 2024 року в ліцеї проходить Тиждень знань безпеки життєдіяльності "Їдь та ходи тихо - оминеш дорожнє лихо", під час якого вихованці закладу засвоюють Правила дорожнього руху та практичні навички безпечної поведінки на вулицях, дорогах, у транспорті.

Як переходити дорогу?

Які бувають дорожні знаки?

Для чого потрібен світлофор?

Що мають знати пішоходи та пасажири?

Саме про це тематична 

 виставка-огляд спеціальної літератури

"Правила дорожні-корисні для кожного!"

ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ У ВІРШАХ ТА ЗАГАДКАХ

20 дитячих віршів про правила дорожнього руху, світлофор, підземний перехід Матеріал взято з сайту https://mamabook.com.ua

Правила дорожнього руху для дітей та безпека на дорозі

ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО  РУХУ У МУЛЬТФІЛЬАХ:

Безпека на дорозі

Про важливість дорожніх знаків. Пригоди в країну плюсплюс

Дорожні знаки

6 вересня - Всесвітній день читання книг!

Це свято покликане нагадати людям про важливість читання,підбадьорити тих, хто любить читати, або нагадати тим, кому такий процес зовсім не подобається.

Існує близько 130 мільйонів виданих книг. Найбільш продавана книга - Біблія. Найдовша книга у світі - "Спогад про минуле". Найдорожча книга у світі - "Кодекс Лестера".

Цей день закликає людей читати книжки та поширювати любов до читання.

Науково обґрунтовані причини необхідності впровадити корисну звичку читання в своє життя.

• Читання стимулює наш мозок таким чином, ніби ви переживаєте прочитаний досвід у реальному житті.

• Література допомагає пізнати оточуючих,зануритись в думки та відчуття іншої людини.

• Книги – це каталізатор щастя.Вчені раніше довели, що пережитий життєвий досвід робить нас набагато щасливішими, ніж матеріальні речі.

• Читання зменшує стрес. Британські вчені довели, що читання заспокоює краще, ніж прослуховування музики, прогулянка чи чашка гарячого чаю. Для того, аби зменшити стрес на 68% достатньо лише шести хвилин зосередженого читання.

• Книги тренують мозок. Регулярне читання покращує пам’ять, розвиває логіку та збагачує уяву.Читаючи всього 20 хвилин на день, ви зможете прочитати 1,8 мільйона слів за рік. При середньому значенні 500 слів на сторінку це означає, що за рік ви прочитаєте 3 600 сторінок. Це 12 книг по 300 сторінок кожна. 

• Читання - це найшвидший спосіб поповнення словникового запасу.

Бібліотека пропонує дітям відчути радість спілкування з книгою. У нашому фонді є багато цікавих дитячих книг. Це сучасні українські видання для дітей різних вікових категорій. Тож пропонуємо подружити з книгою, читати за будь-якої можливості. Читання має здатність відволікати дітей від тривоги, заспокоювати, дає можливість захистити хоч на короткий час від страшної реальності.

Плекаємо читаючу та непереможну націю маленьких українців. Адже діти, які читають - майбутнє нашої вільної та незалежної країни.

 

 

 У цей день шкільна бібліотека радо вітала нових читачів-учнів 2-Б класу.

Діти ознайомилися із значенням книги в житті людини, цінністю бібліотеки, правилами поводження з книгою.Щасливої дороги Країною книжок,дорогі читайлики!!!