Ріки незмінно течуть додому

Фрагмент однієї з картин циклу “Сни про дім” воїна, поета й художника Валерія Пузіка

 Державна установа «Український інститут книги» проводить Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку тематичну акцію «Національний тиждень читання. Тиждень поезії», яка проходитиме з 16 по 24 березня 2024 року, що охоплює дату святкування Всесвітнього дня поезії (21 березня).Тиждень поезії в Україні відбудеться вперше, і це гарна можливість відзначити роль поетів і поетичного слова в культурі, особливо під час війни, адже поезія як форма літератури реагує на події найпершою.
Тема Тижня поезії – «дім». Гаслом став рядок із вірша Ірини Шувалової «Ріки незмінно течуть додому».Поняття «дім» для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім – це світло, котре гріє навіть тоді, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Україна – це наш спільний дім, тепло якого дає сили і жити, і боротися за перемогу.
Національний тиждень читання поезії «Ріки незмінно течуть додому» – із глибокою шаною і любов’ю до тих, хто береже й відвойовує наші доми, й до тих, хто за дім віддав найцінніше. Із гарячим серцем і полум’яною надією до тих, хто чекає повернення додому.

«Поезія — це мова, яка промовляє до нашого найглибшого «я»: до тієї невідʼємної, потаємної, потужної складової будь-якої людської істоти, яка і робить кожну і кожного з нас — неповторними нами. І тому, коли катаклізми — війна, втрата, екзил — ламають чи деформують решту наших життєвих ролей, розбираючи на запчастини нас-фахівців і фахівчинь, нас-учнів і наставниць, нас-батьків і дітей, нас-друзів, нас-коханих, недарма саме тоді ми хапаємося за силу поезії, як за рятівну соломинку (я чула це від безлічі людей і спізнала сама). Бо посеред хаосу поезія спроможна вкорінити нас у самих собі; нагадати нам, що саме тримає нас укупі; дати нам ухопитися за ті глибокі корені реальності і нашої власної ідентичності, які не сила підважити жодному ворогові, жодному болю, жодній війні. Мова поезії, за найглибшою своєю суттю, — це мова життя, а отже — і мова перемоги», — ділиться поетка  Ірина Шувалова.
Любі читачі й читачки, у межах Національного тижня читання поезії  бібліотека ліцею запрошує вас долучитися до поетичного челенджу. Його суть полягає в тому, аби впродовж тижня поезії щодня ділитися тематичним віршем.
Розпочинаємо тиждень читання поезії відеолистівкою від Ірини Шувалової: це авторське читання вірша, рядок із якого став гаслом Національного тижня читання поезії 2024 .

24 лютого 2024 року - друга річниця повномасштабного вторгнення в Україну

24 лютого 2022 року російський агресор незаконно перетнув кордон і напав на Україну, розпочавши жорстоку повномасштабну війну, у ході якої безжально знищує мирне населення та цивільну інфраструктуру, руйнує школи, лікарні, дитячі садки… На захист України стали мужні воїни ЗСУ і піднявся весь цивілізований світ. 

Україна за майже рік великої війни стала символом незламності та боротьби за свободу для усього цивілізованого світу. Синьо-жовті стяги майорять у різних куточках планети на знак підтримки життя і засудження смерті, яку несе за собою війна Росії проти України. Про наші міста-герої, звільнені від окупантів, знають на інших материках. А українські пісні співають поляки, естонці і навіть кенійці. За майже рік повномасштабної війни сталися події, які набули символічного значення для українців. І цей перелік поповнюється ледь не щодня.

 Металургійний комбінат "Азовсталь" став справжньою цитаделлю опору російським окупантам під час блокади Маріуполя. А кожен, кого він прихистив – символом надлюдської стійкості та мужності.

 

 

 

 

"Привид Києва" – символ українського пілота, захисника, який з'являється там, де на нього не чекають, і знищує ворога у небі над Україною. Його феномен, зокрема, полягає у швидкості та кількості ліквідованих російських літаків.  Легенда про льотчика-аса народилася у перші 30 годин війни, коли стало відомо про збиття одразу шести повітряних суден у небі над столицею. За три дні "Привиду" приписували ліквідацію вже 10 літаків. 

Слово "паляниця" стало своєрідним "паролем", за допомогою якого українці, зокрема військові, відрізняють "своїх" від "чужих". До війни його лише зрідка можна було почути від пересічного громадянина, а зараз деякі використовують це кодове слово цілком серйозно. 

Кухонна шафка з керамічним півником васильківської майоліки, що вціліла на стіні одного із зруйнованих будинків Бородянки після авіаудару, стала справжнім символом витримки українців перед масовими злочинами російських окупантів.

 

 

 

 

 

 

 

                      

                     Без мови рідної,юначе,

                   й народу нашого нема

                              Володимир Сосюра 

Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.Сьогодні, як ніколи, ми розуміємо, що мова має значення. Увазі читачів бібліотеки підготована виставка книг "Рідна мова-найцінніший скарб народу". У шкільній бібліотеці протягом дня під час учні 4-А,4-Б та 4-В класів дізналися історію Міжнародного дня рідної мови,поглиблювали свої знання про рідну мову, її розвиток,читали напам'ять вірші про рідну мову,брали участь у вікторині "Знавець рідної мови". Діти активно висловлювалися про необхідність берегти і любити рідне слово.

Давайте разом зберігати та розвивати нашу мову, навчати її дітей та дарувати слова, які зігрівають серця. Вона – наша найцінніша скарбниця!

                                            

Міжнародний день рідної мови

Найцінніший скарб народу-рідна мова. У кожного народу є  найбільша коштовність — це його мова. Саме в мові народ звеличує і стверджує себе в історії. Мудрість віків народу передається через рідну мову. Українська мова — одна з таких мов, що зберігає не лише мудрість віків, але й розвивається далі завдяки своїм письменникам, поетам, науковцям. Мова дозволяє народові бути народом, українська мова визначає, що є український народ. Бо не стане мови — не стане народу. Тому наше завдання зберігати мову, передавати її нащадкам. Українська мова частіше стала використовуватися в побутовому спілкуванні, її частіше можна почути в магазинах, транспорті. Приємно, що люди з повагою ставляться хто як до рідної мови, а дехто як до державної. Річ у тім, що в Україні проживають і інші народності, які мають за рідну іншу мову, але вони мають поважати мову народу, серед якого вони живуть.

Мова – духовний скарб нації. Щорічно 21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови.

Кожен із народів нашої планети має свою рідну, унікальну і неповторну мову. Українці спілкуються українською. Українською співає колискові, сміється і плаче наш величний український народ.

 

Ти велична і проста,

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мова – пісня колискова,

Мова – матері уста.

І. Багряний

 

 

 

Нині українська мова є однією з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Вона є рідною не тільки для більшості населення нашої країни, рідною її вважає близько 50 мільйонів людей на нашій планеті. Мова – духовне багатство кожного народу, один із показників його свідомості. Рідна мова і пісня завжди були на сторожі духовності і культури народів. Національна мова входить у поняття національної культури. Не буде мови – не буде народу, а не буде народу – не буде нації, а як не буде нації – не буде держави. Втрата мови призводить до втрати самобутності народу.

Людина, яка втратила свою мову, – неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носіями рідної мови. Павло Мовчан

Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон довелося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...

XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. Нездоланність людського духу виявляється в тому, що в найжорстокіші, найпохмуріші часи з'являються справжні співці свободи. Їхнє слово стає гострою зброєю, його будь-яка тоталітарна влада настільки боїться, що починає ув'язнювати борців, навіть нищити. Факти нашої української історії підтверджують це, на жаль, надто яскраво. 

 Разом з іменами українських письменників Бориса Антоненка-Давидовича, Олени Теліги, Василя Стуса, Василя Симоненка, Остапа Вишні і багатьох-багатьох інших згадується все колись чуте чи бачене про сталінські "гулаги", масові репресії і розстріли, жорстокі катування у в'язницях, про ті різні періоди моральної задухи, в якій жила наша нація, про часи, коли панував страх, ненависть, підозри, коли доноси вважалися нормою життя і геройським вчинком. І все ж навіть через ці тернові нетрі неправди й тиску пробивалося рідне слово, іноді понівечене, скривавлене, але все-таки живе.

Нині у світі існує 6 тис. розмовних мов! Близько половині з них загрожує зникнення. Фахівці стверджують, що мові загрожує зникнення вже тоді, коли її, з різних причин, перестають вивчати і вживати більше 30% носіїв цієї мови!

ЮНЕСКО прагне підтримувати розвиток кожної з мов світу, як «ознаку культурної приналежності особи». Про «підтримку мовного і культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка проходила 26.10-17.11. 1999 р. у Парижі.

Історія виникнення Міжнародного дня рідної мови має трагічний початок. У Бангладеші 21 лютого 1952 року влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Із 2000 року Міжнародний день рідної мови відзначають по всьому світу.

Українці! Пам’ятайте! Поки жива наша мова – живе наш величний і могутній народ! Народна мудрість гласить: «Відберіть у народу все, і він все зможе повернути, відберіть у нього мову – і він ніколи вже не зможе створити її». Досконало знати, любити, берегти і захищати нашу рідну українську мову – обов’язок кожного з нас!

          "Молитва до мови" Катерини Мотрич 

Мово моя українська! Пресвятая Богородиця мого народу! 

Від наших пращурів, чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена. 

Мова рідна! Мудра Берегине, що не даєш згаснути земній славі народу нашого та тримаєш його на небесному олімпі волелюбності і гордості духу.

 Мово! Ти стоїш на чатах вівтаря національного храму і не вмер і не перевівся рід наш прадавній. 

Ти множиш цей люд веселий і щирий, свято український, хрещений талантами та невмирущим скарбом традицій і пісень, наповнюєш душі Божественним сяйвом сонячно – блакитним бо то є кольори життя і вищого знамена. 

Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжній дорозі людської долі! Твої джерела б’ють з правічних глибин матінки – землі, тому й вогненна така. Купаються в тобі нічні зорі, тому й чарівна така, кохаються в тобі вуста матері, тому й ласкава така. 

Зцілюєш ти втомлених духом, даєш наснагу, здоров'я та довгий вік, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою і вдихає Тебе, молиться словом Твоїм.

 Прости нас, Мова! Прости гріхи наші вільні і невільні, великі й малі, прости той звабний плід та отруйне зілля, що увійшли в нашу кров та плоть і густо вродили. На горе нащадкам. 

Прости і онови цю велику страждальну землю, на якій диявол правив свій бенкет. Де здичавілі й сп’янілі янголи забули Бога свого та Святі закони. Прости нас, звироднілих нащадків великого козацького роду, що увірили лукавим пророкам землі чужої, зрадивши самих себе. 

Повернися, Рідна, до всіх нас, до кожної оселі та родини. Де б ми не були. Закликаємо тебе із нетрів забуття, висвячуємо святою водою і вогнем лампад, відданою любов’ю синів і доньок, цілуємо лик твій святий і скорботний, матір Божа, Берегине, Мова українська!

 Прости! Воскресни! Розродись! Заквітни вічно живим і молодим народним словом. Україну возвелич і порятуй на віки – віків. Амінь!

AФОРИЗМИ ПРО МОВУ

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається (Олесь Гончар).

Мова росте елементарно і разом з душею народу (Іван Франко)

Мова – духовне багатство народу (Василь Сухомлинський).

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає і відрікається, виконує над собою самовбивство (Юрій Шафраник).

Нападати на мову народу – це означає нападати на його серце (Г. Лаубе).

Мова – одяг думок (Семюел Джонсон).

Добре виражена думка добре звучить усіма мовами (Джон Дроділен)

Хто не знає іноземних мов, той нічого не розуміє і в своїй (Йоганн Вольгфанг Гете).

Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім’я людини (Й.Г. Гердер).

 А ви знаєте,що :

- Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною.

- Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

- За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім — російська (62%).

- В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.

- Українські слова вперше було згадано в 448 році: візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва».

- Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова».

- В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».

- Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

- В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

- Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

- Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» — «вороженьки».

 

 

День Героїв Небесної Сотні

Цього року ми вдесяте вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні – вдесяте, і в час страшної війни...

 20 лютого щорічно відзначається День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».  Це день, що відзначається в Україні на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні. Пам’ять про подвиг Небесної Сотні вшановується під гаслом «Вдячні за свободу!».

 Подвиг Героїв Небесної Сотні надихнув на боротьбу з російською агресією сотні тисяч українців. І ми схиляємо голови, віддаючи глибоку шану всім, хто поклав своє життя за свободу та право бути господарем на рідній землі. Вічна пам’ять і слава Героям! Вони не вмирають, а навічно залишаються нашою славою та небесними захисниками України!

Книжкова виставка"Пам'ятаємо Героїв Небесної Сотні".

Відео "Жорстокі розстріли Героїв Небесної Сотні! 10-та річниця кривавих подій Євромайдану"

Дивитися також:

Небесна Сотня: Герої не вмирають...107 Героїв Небесної Сотні

Національний музей Революції Гідності продовжив відеопроєкт «Характери гідності».

Небесна сотня

День Героїв Небесної Сотні

День Державного Герба України

19 лютого відзначається День Державного Герба України. Саме в цей день в 1992 р. Верховна Рада України затвердила своєю Постановою Державний Герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті – національний символ українців часів визвольних змагань XX століття, який  має статус малого герба та є головним елементом майбутнього великого герба. 

Під знаком Тризуба обороняли Українську Народну Республіку, він був на нагородах і листівках Української повстанської армії, на лацканах піджаків учасників багатотисячних мітингів проти комуністичного тоталітарного режиму наприкінці 80-х минулого століття.

Малий Державний герб – один із державних символів України нарівні з Конституцією, прапором і гімном. Зображення герба розміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ.

Вже багато століть герб єднає українців та надає сил. Український тризуб уособлює для нас зв’язок поколінь, прагнення українського народу до власної державності, соборності та незалежності. І сьогодні він на наших знаменах і зброї – як символ незламності і звитяжної боротьби проти окупанта!

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Тризуб як Малий Герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України

У бібліотеці ліцею розгорнуто книжкову виставку про Державний Герб України.

Учні 8-Б та 11-В класів ознайомилися з тим ,коли і як тризуб став символом нашої держави.

Варто пам'ятати:

• Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.
• У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.
• У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали.
• Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.
• Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.
• Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.
• Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

Міжнародний день книгодарування

 

«14 лютого - Міжнародний день книгодарування, що активно відзначається у всьому світі з 2012 року. Офіційно цей день можна назвати Днем закоханих у книжки. Мета Міжнародного дня дарування книг – надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу – бібліотеці, другу, членам родини. Вважається, що у цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання.

Шкільна бібліотека проводить акцію " Подаруй бібліотеці книгу". Просимо вас долучитися до святкування Всесвітнього дня дарування книг.Якщо у вас є можливість поповнити шкільну бібліотеку цікавими сучасними книжками, що стануть в нагоді учням, не залишайтесь байдужими! Ці книги завжди знайдуть свого вдячного читача.

Приєднуйтесь до нашої акції!