Тарас Григорович Шевченко є не тільки геніальним письменником, поетом та художником, а й справжнім мислителем, символом української ідеї. Його творчість, його внесок у розвиток української культури неоціненні. Цитати Тараса Григоровича – це крилаті вислови з творів письменника та його особистого життя, які надихають та не втрачають своєї актуальності й донині.
До дня народження великого українського поета, мислителя та художника згадуємо його мудрі вислови.
-
Борітеся - поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая! -
Свою Україну любіть.
Любіть її… Во врем'я люте.
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть. -
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте! -
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України! -
В своїй хаті — своя правда,
І сила, і воля. -
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий… -
…здається — кращого немає
нічого в Бога, як Дніпро
та наша славна Україна… -
Все гине, –
Слава не поляже… -
Україно, Україно!…
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!… -
Зажурилась Україна — така її доля!…
-
Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай! -
Гомоніла Україна,
довго гомоніла,
довго-довго кров степами
текла-червоніла… -
Доборолась Україна
до самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають… -
І я, заплакавши, назад
поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
а скрізь на славній Україні
людей у ярма запрягли,
пани лукаві… -
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте,
і за неї, безталанну,
Господа моліте… -
Я так її, я так люблю
мою Україну убогу,
що проклену святого Бога,
за неї душу погублю! -
Молися, сину, за Вкраїну
його замучили колись… -
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі… -
Люде б сонце заступили,
Якби мали силу… -
Не вмирає душа наша, не вмирає воля.
-
У всякого своя доля
І свій шлях широкий… -
Не накличу собі долі,
Коли так не маю. -
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя. -
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь. -
Караюсь, мучуся… але не каюсь!
-
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами. -
І забудеться срамотня давняя година,
І оживе добра слава, слава України! -
На нашій – не своїй землі.
-
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра. -
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте. -
…Хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Не так тії вороги,
Як добрії люди –
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи, осудять… -
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили? -
І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки? -
Світ, бачся, широкий,
Та нема де прихилитись
В світі одиноким. -
Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!
Діла добрих обновляться,
Діла злих загинуть. -
Чим більша нужда, тим дружба щиріша…
-
Було, на собаку кинь, то влучиш друга, а як прийшлось до скрути, то святий їх знає, де вони поділись!
-
Для чого я на світ родився, свою Україну любив?…
-
Тече вода і на гору
Багатому в хату.
А вбогому в яру треба
Криницю копати. -
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати,
І спати на волі… -
Холоне серце, як згадаю,
що не в Україні поховають,
що не в Украйні буду жить,
людей і Господа любить… -
…Де нема святої волі,
Не буде там добра ніколи… -
Без правди горе!
-
На чужині не ті люде, –
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити. -
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має? -
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти! -
Сиротині сонце світить,
Світить, та не гріє…
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині. -
Серце не дитина, його галушкою не нагодуєш.
-
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити. -
Гроші душу холодять.
-
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І оскверненну землю спалить. -
Думи мої, думи мої! Лихо мені з вами!…
В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було… -
Щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру –
Та й заходиться вже будить. -
За святую правду-волю
Розбойник не стане… -
О люде! Люде-небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люде, не собаки! -
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю! -
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!… -
-
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать – і мовчать…
Немає коментарів:
Дописати коментар