«…Великий боже, ми з твоєї згоди
Проходимо дорогу в Бабин Яр,
Де смертно ти поєднуєш народи,
Щоб зберегти життя й свободи дар…»
Дмитро Павличко
Пам’ять Бабиного Яру увійшла до світової
історії як один із символів масових злодіянь нацистів проти людства під
час Другої світової війни.
За три роки німецької окупації Києва Бабин Яр став колосальною за масштабами братською могилою понад ста тисяч людей.
29 вересня у читальному залі шкільної бібліотеки учні 9-Б класу стали учасниками уроку пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України»(75 роковини) Цей захід проводився з метою розкрити суть трагедії Бабиного
Яру, пояснити її вплив на долю людства; сформувати усвідомлення того, що
мир та злагода між людьми – найвищі на землі цінності.
"Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія всього єврейського і українського народу"
Іван Дзюба, український письменник і дисидент, 29 вересня 1966 року
"Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія всього єврейського і українського народу"
Іван Дзюба, український письменник і дисидент, 29 вересня 1966 року
Дмитро Павличко
БАБИН ЯР. РЕКВІЄМ
V.
Похилений вітром осіннім,
Над Бабиним Яром стою.
Отця сивобрового бачу,
І брата, і матір свою.
Не тут вони тяжко вмирали,
Не тут вони зморені сплять.
Та їхні молитви й благання
В деревах десь тут шелестять.
Тут Київ та рід мій козацький,
Тут наша свобода в крові.
Над братнім усопшим народом
Ми молимось, мертві й живі.
Я бачу – то мамині сльози
Блискочуть на хвилях Дніпра,
Я знаю – моя Україна
Воскресне на поклик добра!
Немає коментарів:
Дописати коментар