З Днем гідності та свободи

В Україні 21 листопада відзначають День гідності та свободи – свято на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції гідності (2013 року).
Цього дня 7 років тому українці вийшли з мирним протестом на майдан Незалежності в Києві, щоб відстояти свої цінності та свободу. Після того були важкі місяці протистоянь, жорстокі розгони та вбивства мирних громадян. Важкою ціною українці вистояли і перемогли!

Боротьба українських громадян за свої права, яка одержала назву "Євромайдан", а згодом Революція Гідності, була наймасштабнішою подією в новітній історії України і логічним продовженням обстоювання прав людини та громадянина.
21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на площу в знак протесту проти того, що проросійський президент Віктор Янукович відмовився підписувати документ, до якого держава йшла роками: угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Вночі 30 листопада на вулиці продовжували залишатися кілька сотень активістів, переважно студентів. Їх жорстоко розігнала поліція, в відповідь на що 1 грудня в центр Києва з’їхалися сотні тисяч людей. Міліцейське свавілля скликало людей, обурених корупцією, узурпацією влади, політикою русифікації та зближення з Росією.
Євроінтеграційні гасла дали безперервному мітингу назву Євромайдан. Перетворившись на проект повного оновлення державної системи, він отримав назву Революція гідності. Люди вимагали покарати винних у погромі мітингарів.
Після жорстокого побиття молоді спецпідрозділами силовиків на головній площі Києва – майдані Незалежності, протестний рух перетворився на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму, корупції та порушенням прав людини.

Три місяці тисячі людей жили на площі столиці. Вільний час і творча енергія не могли не спрямуватись у дієві товариства та цінні проекти. Майдан обріс громадськими ініціативами, десятки з яких діють і розвиваються досі. Майданівські волонтери створили загальнодержавні волонтерські організації та благодійні фонди. Вільний універститет Майдану вже пропонує курси безкоштовних відеолекцій у 30 темах. Об’єднання дипломатів “Майдан закордонних справ” стало впливовим дорадчим майданчиком у царині міжнародних відносин. Багато членів імпровізованих охоронних груп “Самооборони Майдану” зголосилися добровольцями, коли після Майдану Росія зазіхнула на українські території. Деякі сотні централізовано влились у Збройні сили України. 

На 61-ий день Майдану на місці протестів застрелено перших двох активістів. На той час уже було двоє загиблих за межами місць протистояння. Ще рівно місяць влада намагатиметься зачистити центр міста від протестувальників. Аж у ніч на 22 лютого 2014 року президент Янукович чартерним рейсом втік у Росію. Офіційно встановлено 108 жертв Революції гідності. Більшість героїв “Небесної сотні” померли від вогнепальних поранень 20 лютого 2014 року.

В розгар революції витало розуміння історичної ваги подій. Відразу дві ініціативи зловили в майданівському повітрі розуміння, що треба збирати артефакти для нащадків. Називалися вони “Музей Свободи” та “Музей Майдану”. Їхня спільна робота вилилась у створення Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні —
Тактично Євромайдан домігся втечі президента-диктатора, відставки уряду. Після виборів Україна обрала європейський вектор розвитку - стала асоційованим членом ЄС, громадяни отримали право безвізового в’їзду в Євросоюз, внаслідок Зони вільної торгівлі з ЄС товарообіг із країнами Європи стало зростає.
Стратегічно - країна повернулася спиною до свого минулого, “тюрми народів”, як у нас називали по-народному Радянський Союз, і стала лицем до цивілізованих держав.

До річниці початку Революції гідності (з 21 листопада 2013-го до лютого 2014 року) двоє стрімерів Радіо Свобода Андрій Дубчак та Дмитро Джулай розповіли, як вели прямі відеотрансляції подій у центрі Києва і відзняли кадри, що вже стали всесвітньовідомою хронікою Майдану. 

 Добірка віршів Лілі Костишин, присвячених темі Майдану.

Вірші про Майдан: герої не вмирають!

Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів — плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану — в небо. В лицарі — зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава — вписано у серці.
Мар’яна Савка (22.02.2014)

НЕСКОРЕНИМ
Нескореним, нескореним ніким
Розстріляним, замученим, забитим
Пророкам волі, славою покритим,
Посвята ця і мертвим, і живим.
Ні кулі, ні гранати, беркути
Зломити не змогли сталеву волю.
За свій народ, за нашу кращу долю
Пішли вони дорогою війни.
Нескореним, нескореним ніким
Від снайперів, що у серця стріляли,
Від смерті побратимів захищали,
Ставали перед Господом святим.
Нескорені, нескорені ніким
Ви всі – герої нашої держави –
Достойні честі, шанування й слави,
Вас не скорив бандитський цей режим.
Нескорені звертаються до нас,
Щоб пильними були ми у дозорі
І сильними на суші і на морі
Ми просимо з нескореними Вас.
Бо тільки їм, нескореним ніким
Розстріляним, замученим, забитим,
Пророкам волі, славою покритим,
Вклонімось, браття, мертвим, і живим.
 Настоятель храму Святого Духа
с. Новожитомир, Дніпропетровщина
протоієрей Юрій Ільків

НЕБЕСНА СОТНЯ
Жахна була Майданна бійня,
Земля стогнала вся від ран,
Як снайпери людей прицільно,
Вже мертвих клали на Майдан.
Як обрій в синьому світанні
Тоді весь шинами димів…
А душі вбитих на Майдані
Перетворились в голубів.
Небесна сотня в битві не здалася,
Рожевим ранком обрій голубів…
Небесна сотня в небо піднялася,
Небесна сотня білих голубів.
За честь людську,  проти корупції,
Під грізним гаслом: “Банду геть!”,
Грудьми прикривши революцію,
Хоробрі хлопці йшли на смерть.
Небесна сотня України
Лягла в серця в повічний час…
Запам’ятаєм до загину –
Вони загинули за нас.
26.02.2014  Володимир Москвич

ОЛЕСЯ
Олеся Жуковська з Кременця, медсестра-волонтер,
на Майдані була тяжко поранена кулею снайпера, та 
чудом вижила...
Коли в бою Грушевського гриміла,
І чорний дим здіймався, як гора,
Вона, мов птаха, на Майдан летіла
Із чистою душею – медсестра.
Майдан в диму – хтось допомогу кличе,
Вона біжить урятувать людей…
Раптово постріл – пада медсестричка,
І серце виривається з грудей.

Олеся, Олеся, Олеся –
Пролита невинная кров.
Донька України Олеся –
Ти наша назавжди любов.
Олеся, Олеся, Олеся…
Ім’я героїні дзвенить.
Імення твоє в піднебесся,
Як слава, потужно летить.
Підступна куля снайпера – злодія
Влучила в шию, кров’ю залила
Лишивши на життя слабку надію
Та раптоньки Олеся ожила.
Попереду одруження, весілля.
Коханий, бо, чекаючи, тремтить…
Ось-ось вона прилине в Тернопілля,
В обійми рідних щастям залетить.
23.02.2014   Володимир Москвич

ЗАПАХ МАЙДАНУ
Немає кращих парфумів,
Ніж запах диму Майдану,
Піду у центр столиці,
Його з повітря дістану.
Пропахла куртка, волосся,
Пропахли щоки і руки,
У ньому світлі обличчя,
У ньому вигуків звуки,
Канапка з чорного хліба,
І смак імбирного чаю,
І пряний запах свободи
На повні груди вдихаю.
У нім людська відчайдушність,
Людська безстрашність і віра
І наша вся Україна
У лапах хижого звіра,
І висота барикади,
І попіл чорної шини,
І муки від катування,
Й велика гідність людини,
І кров на білому снігу,
І смерть заради Вітчизни,
Щоб грудьми друга прикрити,
Як небезпека нависне.
Коли його я вдихаю,
То краще чую і бачу,
Здається, що виростаю,
Знов народилась неначе.
Візьму я куртку сховаю,
Носить не буду і прати,
Щоб через декілька років
Цей запах знову згадати,
Щоби постали в уяві
Оті буремні події,
І перемоги, і втрати,
І шлях до здійснення мрії.
І жоден в світі дизайнер
Таке не зможе створити,
Воно само утворилось
Від того, що пережите.
Немає кращих парфумів,
Ніж запах диму Майдану.
Від Львова і аж до Криму
Пропахла ним Україна.
 Леся Горова
 ***
Мама відправила сина,
Просила бути обачним
Син обіцяв берегтися щосили:
“Мамо, не плачте”.
Місяць минає, закони погіршали,
Прийняті жестами.
“Мамо, я просто не можу по-іншому –
Я на Грушевського”.
Вулиця стала дуже болючою  –
Що говорити?..
Син повернувся – очі заплющені,
Прапором вкритий.
Сонце сховалось – негода.
Чи буде праведний суд?
Там, де учора проходив – сьогодні
Друзі несуть.
Мама заплакана, хрестить повсталих
Мовчки, без слів.
Сина не стало!..
В неї від нині – мільйони синів.
Тетяна Власова

НАС НІКОМУ НЕ ЗДОЛАТИ!
Україно, твій народ,
Вже нікому не здолати.
Він не буде відступати,
Оминати перешкод.
На шляху до перемог
Всі твої сміливі діти.
Нас нікому не спинити:
З нами правда, з нами Бог!
Тетяна Череп-Пероганич