Леся Українка.
«Одинокий мужчина» сучасної їй української
літератури. Авторка, яка ні секунди не
сумнівалася у власній місії – і недаремно.
Письменниця, що творчістю випередила
свій час – і опинилася у списку класики
уже по смерті, зате на самій його вершині.
Проте найкращі її твори тривалий час
залишалися недооціненими або прочитаними
настільки ідеологічно вивірено, що й
сліду від первісного задуму не лишалося.
Про що нам сьогодні промовляють «Лісова
пісня» та «Бояриня» і чи справді Леся
Українка лише тепер стала культурною
героїнею початку століття – розмірковує
Віра Агеєва, яка багато років тому однією
з перших спричинилася до перегляду
спадку і біографії письменниці.
Лекцію
читає Віра Агеєва, професор, доктор
філологічних наук, викладач НаУКМА,
лауреат Національної премії України
ім. Т. Г. Шевченка
Як писати про авторку, що більш за все не любила літературних пліток?
Вважала, що «перемивання кісточок померших поетів» – це марна трата
часу?
Гоголь, Міцкевич,
Гомер, Гюго, Свіфт, Жорж Санд, Гейне, Шекспір та Байрон, Тургенєв,
Метерлінк, де Амічіс та Ада Негрі, частини книги Єзекіїля та пророка
Ісаї, Рігведи.
Немає коментарів:
Дописати коментар