Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Це, мабуть, єдина подія, яку протягом століть щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах, яку знають, люблять і яку з нетерпінням чекають люди, різні у своїх етно-національних традиціях і релігійних переконаннях.
Нехай прийдешні свята стануть для Вас провісником здійснення амбітних планів і починань, нових досягнень та злетів! У Новому році бажаємо міцного здоров’я, щастя та любові, безмежних успіхів та феєричних вражень!
З новорічно-різдвяними
святами приходить на нашу землю, в наші
оселі й серця Велична Коляда. Серед
дослідників історії й народних традицій
не було та й досі немає єдності в
тлумаченні слова «коляда». Так, етнограф
і музикознавець Філарет Колесса вважав,
що воно походить з назви нового року в
римлян (календа) і пов’язане зі
старослов’янським відзначенням зимового
повороту сонця. Визначний знавець
українського фольклору, письменниця
Олена Пчілка, не відкидаючи цього
трактування, водночас висловлювала
припущення, що слово «коляда» –
слов’янського походження. Славетний
історик Михайло Грушевський виводив
українську назву з грецького слова
«колянта», яке трансформувалося в
болгарське «коленда», додаючи при цьому,
що «се ім’я вигнало стару тубильчу
назву «корочуна», значення якої не
зовсім ясне».
Хоч якими були б
пояснення етимології слова «коляда»,
ніхто не заперечує, що це свято має ще
дохристиянське походження. В Україні
воно набуло особливого звучання і
значення, бо стало приуроченим до одного
з найвизначніших свят церковного
календаря – Різдва Христового.
Християнські колядки
творилися у церквах і монастирях ще за
часів Київської Русі й набули великої популярності в народі. Кожен край, окремі села вносили в їх тексти й мелодії свої мотиви.
Виконання колядок – одна з традицій,
без якої неможливо уявити Різдво,адже це - маленька розповідь про
велику подію і прославляння головних
осіб тієї ночі, яка принесла радісну
звістку про народження Ісуса Христа.
Митрополит Василь Липківський казав, що «колядки – це, безумовно,
суто народний твір, і за змістом, і за співами, але разом з розвитком
народного життя на зміст колядок робились різні впливи, і найбільше,
безумовно, з боку духовної науки. В часи розвитку наших українських
братств і братських шкіл бурсаки цих шкіл і їх навчителі, що в ту пору
здобували собі до життя співами кантів і колядок у свята, внесли багато
шкільної науки в колядки».
У сюжетах колядок прославляється народження маленького Ісуса,
величається його Пречиста Мати Марія, все Святе Сімейство, переказуються
дива й події, пов’язані з тими днями. Колядники віншують господарів
дому, бажаючи «ці свята провести і до наступного року дочекатися – в
мирі, спокої, добрім здоров’ї, з дітками, приятелями, усім миром
християнським».
Пригадаємо декілька колядок, які буде легко вивчити.
Коляд, коляд, коляда
У
віконце загляда.
У різдвяну
світлу нічку
Запали на
радість свічку.
Коляду поклич
до хати,
Щоб Ісуса
привітати.
Люди добрі,
колядуйте,
Сина Божого
шануйте!
Добрий вечір тобі, пане господарю!
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Застеляйте столи та все килимами.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
Та кладіть калачі з ярої пшениці.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
Та прийдуть до тебе
Три празники в гості.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
Ой перший же празник —
Та Різдво Христове.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А другий же празник —
Василя святого.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А третій же празник —
Святе Водохреще.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А що перший празник
Зішле тобі втіху.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А що другий празник
Зішле тобі щастя.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А що третій празник
Зішле всім нам долю.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Нова радість стала
Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.
Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.
– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.
Я колядник хоч куди,
В мене гарні чобітки.
Маю теплий кожушок
Та порожній ще мішок!
Ось я вам заколядую!
Слів для вас не пошкодую!
Ну а ви ж мені на свято
Накривайте стіл багато:
Шмат ковбаски, сиру трішки,
Можна яблука й горішки,
Тортик «Празький» солоденький,
Ще й цукерочок дві жменьки!
Я ж бажаю всій родині
Дні яскраві, теплі, мирні!
Хай Господь дарує радо
Вам в сім’ю «Тойоту Прадо»!
Щоб завжди були у парі,
Побажаю ще й «Ферарі»,
Замок в Австрії та Римі,
Де басейнів аж чотири.
До смачненького слівця
Побажаю шмат сальця!
Діамантів ще бажаю
Та мішечок наставляю!
*** Т. Корольова Довго думав носоріг, Що вдягнуть на Новий рік? Буде маскарадний бал Там казковий карнавал. «Мабуть, я вдягнусь на свято У костюмчик зайчиняти». Та чомусь на карнавалі Носорога впізнавали.
НІЧКА-НОВОРІЧКА В. Моруга Гарна нічка-новорічка! Найчудовіша взимі! Новорічка-чарівничка… Поміркуйте-но самі: На ялинках ця чаклунка Скрізь запалює зірки І найкращі подарунки Нам кладе під подушки. О дванадцятій годині Похитнеться стрілка — скік! Ї ми всі за мить єдину Підростем на цілий рік.
НА РІЗДВО ГОРИТЬ ЯЛИНКА О. Олесь На Різдво горить ялинка, Свічечки блищать… Дітки бігають круг неї, Ніжки тупотять. Дід Мороз прийшов у хату І поклав мішок, А в мішку всього багато Для малих діток. Стали діти розбирати, Рвуть мішок із рук… Зацікавивсь і спустився Над мішком павук.
ЯЛИНКА А. Лотоцький Ялиночко зелененька, Ялиночко мила, Не сумуй, що ти назавжди Бір свій опустила.
Станеш в хаті на покуті Свічечками ясна, Золотиста, барвомінна, Як князівна, щасна.
Ми тобі заколядуєм, Замість вітру співу Про Ісусика малого, Про Пречисту Діву.
Не тужи за квіточками, Пташками весною, Будуть діти, як ті квіти, Радіти тобою.
На діточок глянеш. В їх радісні очі, То весело й тобі стане Різдвяної ночі.
НОВОРІЧНА НЕСКІНЧЕННА М. Рильський Білий снігу, сніженьку, Простели доріженьку Від хати до хати — Новий Рік стрічати.
Ми зустріть зуміємо Танцями і співами, Бо живем щасливо, Всій землі на диво.
Круг ялинки станемо, На ялинку глянемо, Руки всі сплетемо, Знову заведемо:
Білий снігу, сніженьку, Простели доріженьку…
НОВОРІЧНЕ СВЯТО Т. Корольова В Рік Новий – чудесне свято – Буде радості багато. Вся родина без спочинку Прикрашатиме ялинку
Гірляндами святковими Вогнями ялинковими,
Щоб у дивну ніч казкову, Чарівну ніч, загадкову
Пахло в домі глицею, Святом, таємницею!
ВЕСЕЛИЙ НОВИЙ РІК В. Малишко Новий рік, Новий рік Вже ступає на поріг. Бути танцям круг ялинки, Бути пісні, бути грі.
— Новий рік, Новий рік, Ти з яких прийшов доріг? Розкажи нам, що ти бачив Що у пам’яті зберіг?
— Я веселий Новий рік, З дальніх я прийшов доріг, А тепер в гостях у вас В гарний день, у добрий час.
— Новий рік, Новий рік, Подаруй нам білий сніг На ялинці угорі Ясну зірку запали.
Зимонька Т.Коломієць Зимонько-голубонька В білім кожушку, Любимо ми бігати По твоїм сніжку. Всім рум’яниш личенька Ти о цій порі І ладнаєш ковзанки В нашому дворі. Візьмем гринджолята ми, Помчимо з гори. Снігом нас притрушують Срібні явори.
День Святого Миколая — свято з особливим шармом. За легендою, Миколай був покровителем не тільки дітей, а й мандрівників. 19 грудня в Україні відзначають День Святого Миколая. Святий Миколай – один із найшанованіших святих церкви – чудотворець, заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель мандрівників. Миколая Чудотворця вважають найближчим до Бога святим. Він посередник між Богом і людьми.
У день Святого Миколая всі ми перетворюємося на дітей, які цього дня із самого ранку починають шукати подарунки у себе під подушкою. Це свято в Україні люблять і дорослі, і діти.
19 грудня діти чекають з нетерпінням, заздалегідь вчать вірші та пишуть листи Святому Миколаю. Тож пропонуємо добірочку віршів до Святого Миколая – якщо не вивчити , то хоч почитати та створити передсвятковий настрій.
Бо з дарунками в торбинці,
Є чудові
сни-гостинці. Марія Пономаренко
Є свято гарне в
Україні
Є свято гарне в Україні.
Є свято
казки чарівне.
Що Миколай в святій
ряднині
Слухняним ласощі несе.
Це
свято раз буває в році.
Воно нікого
не мине.
Бо Миколай святий із неба.
В
оселю кожну зазирне.
Отець святий
про всіх все знає
Хоч любить нас, та
бачить все.
Він чемних, лагідних
вітає
І радість їм за це несе.
Прекрасне
свято це у грудні
Приносить віру в
чудеса.
І знають всі, що в тяжкі
будні
Віра у святість все спасе,
У
кожній країні є своє свято.
Там —
Санта Клаус, в інших — Дід Мороз.
Ми
любим Миколая. Нас багато.
Бо з нами
— Матір Божа та Ісус Христос! Ірина Цельняк
Святий
Миколай
Ой втіха, діти, втіха —
приходить
нічка тиха,
весела нічка тая:
Святого
Миколая.
Повагом і спроквола
іде
святий Микола
і дар несе багатий,
треба
всім, діти, знати.
Яблучка й
горіхи,
колачиків два міхи,
коні
медяникові
та овечки цукрові.
Миколая
привели
біленькі два ангели.
Знають
посли небесні,
котрі діточки
чесні.
Список при собі мають
і кого
прочитають,
тому Миколай на свято
дає
дарунки радо. Марійка Підгірянка
Ходить він завжди
вночі
Має від дверей ключі,
Знає, хто живе
і де,
Як себе щодня веде.
Чемним діткам, хоч потроху,
В чобітки
та у панчохи
Він кладе потішки,
А
нечемним – мишки!
Хто це? Швидко
відгадай!
Це наш любий... (Миколай) Іван Бевз
Зустріч
З нетерпінням я чекаю —
Нині свято
Миколая.
Як надворі стане темно,
Він
приходить потаємно.
Ще ніхто його
не бачив,
Та у ліжечка дитячі
Він
кладе під подушки
Подарунки і книжки.
Хочу я побачить чудо
І сьогодні
спать не буду.
Довго-довго я не
спав:
Все чекав, чекав, чекав...
Починаю вже дрімати...
Миколай зайшов
в кімнату,
Він схилився наді мною
І
лоскоче бородою.
Щось тихесенько шепоче.
Хочу я
відкрити очі,
Та не можу, мабуть,
сплю.
Миколая я люблю! Віра Паронова
Святий Миколаю
Святий Миколаю,
Прийди
до нас з раю,
Принеси
нам дари
Кожному
до пари.
Цукерки смачненькі,
Булочки
пухкенькі,
Книжечок багато
Читати
у свято. Марійка Підгірянка
Ой, хто, хто Миколая любить
Ой, хто, хто Миколая любить,
Ой, хто,
хто Миколаю служить,
Тому святий
Миколай
На всякий час помага.
Ой,
хто, хто к йому прибуває,
На поміч
собі призиває,
Ой, хто, хто живе в його
дворі, —
Миколай на землі й на
морі
Сохраняє од напасти —
Святий
Миколай! Українська народна пісня
Святий Миколай. Різдвяна Казка. Зіркова озвучка
Зима
стає барвистою з подарунками від Миколая.
Мультфільм запрошує Вас в офіс Миколая,
звідки разом зі Святим відправимося
дарувати радість по всьому світі! А
казкові голоси в мультфільмі належать
Павлу Табакову (чортик), Оксані Мусі
(ангел) та Ярославу Нудику
(Святий Миколай).
Святий Миколай дарує нам пісні
Святий
Миколай дарує усім хлопчикам та дівчаткам
веселі дитячі пісні та відео кліпи.
Ходить по землі Святий Миколай
"Миколай". (пісня+текст)
Вас найкращі
привітання з Днем Миколая у віршах, прозі та листівках. Не забудьте
привітати своїх рідних і знайомих з цим святом!
Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років.
Інформаційна кампанія Українського інституту національної пам'яті до 87-х роковин геноциду українців проходить під гаслом "Збережи пам'ять. Збережи правду".
Вона покликана нагадати, що до збереження пам'яті про Голодомор може
долучитися кожен, наприклад, записавши спогади ще живих очевидців
геноциду або передавши до музею сімейні артефакти, що збереглися з того
часу.
А вшанувати пам'ять жертв Голодомору в умовах карантинних обмежень можна традиційною хвилиною мовчання о 16:00, 28 листопада, а також запаливши на підвіконнях своїх осель свічку у пам'ять про вбитих голодом
Також до 87-х роковин геноциду УІНП розробив просвітницький ролик про передумови та причини Голодомору 1932-1933 років.
Вбиті Голодомором: реальна кількість жертв та докази штучності
Щоб
розуміти, через що пройшли наші предки, відчути, яку складну історію
переживала Україна 87 років тому, у бібліотеці підготовлено добірку художніх та
публіцистичних книг, у яких розкривається тема Голодомору.
Великий голод в Україні 1932-1933 років. В ІV томах.
Чотиритомне видання матеріалів Конгресово-президентської Комісії США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр., що містить свідчення очевидців-емігрантів з України, зібрані впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою oral history і є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду (конфіскація всіх продовольчих продуктів тривалого зберігання в українських селах у січні 1933 р.) була здійснена на основі усних вказівок. Вона може бути встановлена тільки за подібністю дій чекістів і комнезамівців у різних селах України, засвідченою людьми, які бачили такі дії на власні очі. Тому свідчення є одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932-1933 рр. На підставі зібраних і проаналізованих матеріалів Комісія Конгресу США сформулювала 19 висновків, найголовнішим серед яких стало визнання злочину проти українського народу актом геноциду.
«Невідома Україна» Голодомор 1932-1933 рр.
На підставі багатьох
документів і свідчень автор Станіслав Кульчицький встановлює, що Голодомор 1932-1933 рр. в
українському селі являв собою результат замаскованої під хлібозаготівлі
каральної акції з вилучення у селян всього наявного у них продовольства.
В книзі доведено, що Сталін застосував цю терористичну акцію в ситуації
гострої кризи і голоду в багатьох регіонах СРСР, які були наслідком
здійснюваної Кремлем прискореної «революції згори».Книга
допомагає усвідомити, що терор голодом у поєднанні з репресіями проти
безпартійної української інтелігенції та членів КП(б) У мали на меті
попередити соціальний і політичний вибух в найбільшій національній
республіці.
Читачі також можуть ознайомитися зі спогадами українців, які описували події 1932-1933 років у своїх щоденниках. Ці спогади підготовлено редакцією журналу «Країна» № 45 і надруковано на його сторінках. Такі сумні та бентежні рядки занотовано у спогадах очевидців: «На березень – серпень 1933 року припадає пік смертності від голоду в Україні. Люди вимирають повсюдно: на базарах і вокзалах міст, на вулицях, у хатах і клунях у селах… Щодоби від голоду гинуть у середньому 28 тис. осіб»; «Спочатку навколо визбирували все їстівне, а потім бралися за омелу, страхополох і блекоту. Від них боліли животи й починалися розлади психіки. Хліба в селі ніхто не випікав. Були тільки коржики з картопляного лушпиння. Варений буряк вважався делікатесом. Варили юшку із зелених листків буряків, щавля, лободи, щириці, кропиви. Їсти таке було гидко. Але таким рятувалися».
Марія
"Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933", - посвята, якою Улас Самчук почав свій роман - перший художній твір про події Голодомору.Його автор, живучи у Чехословаччині, написав ще у 1933 році, одразу після описаних у книзі подій. У 1934-му твір видали у Львові, однак потрапити до читача в Україні йому було дуже складно. У наступні роки його видавали у різних країнах світу, зокрема в Аргентині - у 1952-му. В Україні ж він офіційно вийшов лише після відновлення незалежності.У романі-хроніці описана трагедія України через трагедію однієї жінки. Головна героїня – сімдесятирічна Марія, разом із рештою українців зазнає страшного голоду. Сильна характером жінка пережила у своєму житті багато горя. У образі Марії уособлена сама Україна. Твір відображає реальний стан речей у 30-х роках, дає розуміння, наскільки важко було жити селянам, змушує задуматись про істинні цінності.
Жовтий князь
Роман "Жовтий князь" Василя Барки, представника української
діаспори у Сполучених Штатах Америки, написаний у 1958 - 1961 роках і
відомий у багатьох країнах світу. Автор розкриває одну з найстрашніших
сторінок в історії українського народу і розповідає про голодомор 1933
року, який йому довелося пережити. Письменник створює символічний образ
Жовтого князя, демона зла, що несе з собою руйнування, спустошеність,
сіє страждання і смерть серед людей.
Початковий рукопис Василь Барка
переписував чотири рази, від початку до кінця, усі 600 сторінок, щоб
якнайточніше передати жах руйнування українського світу. Жах, який він
бачив на власні очі, і який усі ці 25 років носив у собі, старанно
записуючи згадки про голод після війни у таборі «ДІ-ПІ» (Displaced
Persons, табори для переміщених осіб – у 1947 році в таких таборах
перебувало 1,6 млн біженців, у тому числі близько 200 тисяч українців),
де він опинився після капітуляції Німеччини. Усі записи після написання
роману він знищив – щоб не накликати лиха на інших свідків трагедії. Особливо його вразила історія однієї
родини, що практично вся вимерла під час Великого Голоду, яку йому
розповів один українець з Австралії. Хоча й самому Василю Очерету було
що згадати. У 1932 році він жив на Кубані, працював у Краснодарському
художньому музеї, був одружений, за рік народився син Юрко. Чорне крило
голоду накрило і Кубань – там, за свідченнями Василя Барки, тоді вимерла
третина населення.
Дума про дитинство
Ця повість написана Запаренком П. З. на автобіографічному матеріалі,
навіть зі збереженням імен майже всіх виведених у ній героїв. Певно, так
автор висловив свою вдячність людям, які допомогли йому вижити. «І все
ж таки не судилося мені пропасти. Мабуть, під щасливою зорею народила
мене мати, бо, як у тій казці, в найтяжчу мить мого сирітського життя
ХТОСЬ з’являвся на роздоріжжі і виривав із цупких обіймів здавалось би
неминучої смерті».У повісті немає приголомшливих пригод, напруженого
сюжету з багатьма несподіванками. В її центрі — доля 13-річного хлопчини
Павлика Загоренка, який, залишившись сиротою, бореться за своє
існування, з великими труднощами дістаючи шматок хліба, навчаючись і
здобуваючи освіту.Герою «Думи про дитинство» притаманна дивовижна здатність
пам’ятати добро: і незнайомого чеченця, що дав йому коржа, і молочницю
Марію Стасенко за її привітне слово і пляшку молока... Виживши в
голодному тридцять третьому, Павлик дивом уникнув арешту через кілька
років. Автор залишає свого героя на роздоріжжі, і читач не знає, як
складеться його подальша доля. Страшна пам’ять повсякчас ятритиме його
душу, але в тій душі назавжди оселилося світло.
В Україні 21 листопада відзначають День гідності та свободи – свято
на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004
року) та Революції гідності (2013 року).
Цього дня 7 років тому українці вийшли з мирним протестом на майдан
Незалежності в Києві, щоб відстояти свої цінності та свободу. Після того
були важкі місяці протистоянь, жорстокі розгони та вбивства мирних
громадян. Важкою ціною українці вистояли і перемогли!
Боротьба українських громадян за свої права, яка одержала назву "Євромайдан", а згодом Революція Гідності, була наймасштабнішою подією в новітній історії України і логічним продовженням обстоювання прав людини та громадянина. 21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на площу в знак протесту проти того, що проросійський президент Віктор Янукович відмовився підписувати документ, до якого держава йшла роками: угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Вночі 30 листопада на вулиці продовжували залишатися кілька сотень активістів, переважно студентів. Їх жорстоко розігнала поліція, в відповідь на що 1 грудня в центр Києва з’їхалися сотні тисяч людей. Міліцейське свавілля скликало людей, обурених корупцією, узурпацією влади, політикою русифікації та зближення з Росією.
Євроінтеграційні гасла дали безперервному мітингу назву Євромайдан. Перетворившись на проект повного оновлення державної системи, він отримав назву Революція гідності. Люди вимагали покарати винних у погромі мітингарів.
Після жорстокого побиття молоді спецпідрозділами силовиків на головній площі Києва – майдані Незалежності, протестний рух перетворився на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму, корупції та порушенням прав людини.
Три місяці тисячі людей жили на площі столиці. Вільний час і творча
енергія не могли не спрямуватись у дієві товариства та цінні проекти.
Майдан обріс громадськими ініціативами, десятки з яких діють і
розвиваються досі. Майданівські волонтери створили загальнодержавні
волонтерські організації та благодійні фонди. Вільний універститет
Майдану вже пропонує курси безкоштовних відеолекцій у 30 темах.
Об’єднання дипломатів “Майдан закордонних справ” стало впливовим
дорадчим майданчиком у царині міжнародних відносин. Багато членів
імпровізованих охоронних груп “Самооборони Майдану” зголосилися
добровольцями, коли після Майдану Росія зазіхнула на українські
території. Деякі сотні централізовано влились у Збройні сили України.
На 61-ий день Майдану на місці протестів застрелено перших двох активістів. На той час уже було двоє загиблих за межами місць протистояння. Ще рівно місяць влада намагатиметься зачистити центр міста від протестувальників. Аж у ніч на 22 лютого 2014 року президент Янукович чартерним рейсом втік у Росію. Офіційно встановлено 108 жертв Революції гідності. Більшість героїв “Небесної сотні” померли від вогнепальних поранень 20 лютого 2014 року.
В розгар революції витало розуміння історичної ваги подій. Відразу дві
ініціативи зловили в майданівському повітрі розуміння, що треба збирати
артефакти для нащадків. Називалися вони “Музей Свободи” та “Музей
Майдану”. Їхня спільна робота вилилась у створення Національного
меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні —
Тактично Євромайдан домігся втечі президента-диктатора, відставки уряду. Після виборів Україна обрала європейський вектор розвитку - стала асоційованим членом ЄС, громадяни отримали право безвізового в’їзду в Євросоюз, внаслідок Зони вільної торгівлі з ЄС товарообіг із країнами Європи стало зростає.
Стратегічно - країна повернулася спиною до свого минулого, “тюрми народів”, як у нас називали по-народному Радянський Союз, і стала лицем до цивілізованих держав.
До річниці початку Революції гідності (з 21 листопада 2013-го до лютого 2014 року) двоє стрімерів Радіо Свобода Андрій Дубчак та Дмитро Джулай
розповіли, як вели прямі відеотрансляції подій у центрі Києва і
відзняли кадри, що вже стали всесвітньовідомою хронікою Майдану.
Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів — плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану — в небо. В лицарі — зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава — вписано у серці. Мар’яна Савка (22.02.2014)
Сьогодні, 9 листопада, відзначається Дня української писемності та мови.
День встановлений указом Президента України 6 листопада 1997 року «на
підтримку ініціативи громадських організацій… в день вшанування пам'яті
Преподобного Нестора-Літописця».
Нестор Літописець був
монахом Києво-Печерського монастиря
(бл. 1114 р.), першим давньоруським
письменником і літописцем, послідовником
творців слов’янської писемності Кирила
і Мефодія. Автор житій князів Бориса і
Гліба, Феодосія Печерського; традиційно
вважається одним із авторів «Повісті
временних літ». Нестор увів історію
Русі в річище всесвітньої історії, саме з його праць
починається українська мова.
Українська мова належить до
слов’янської групи індоєвропейської
мовної сім’ї. Число мовців – понад 45
млн, більшість яких живе в Україні.
Поширена також у Білорусі, Молдові,
Польщі, Росії, Румунії, Словаччині,
Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій
Британії, Канаді, США та інших країнах,
де мешкають українці. Українська є
другою чи третьою слов’янською мовою
за кількістю мовців (після російської
та, можливо, польської) та входить до
третього десятка найпоширеніших мов
світу. Українська мова є результатом
інтеграції трьох діалектів праслов’янської
мови - полянського, деревлянського та
сіверянського. Для запису української
мови використовують адаптовану кирилицю,
зрідка – латинку в різних варіантах. З
погляду лексики найближчою до української
є білоруська мова (84% спільної лексики),
потім польська (70% спільної лексики) і
словацька (68% спільної лексики).
Назву «українська мова» вживали, починаючи з XVI ст., на позначення мови українських земель Речі Посполитої, однак до середини XIX ст. основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIII ст. стали позначати свою мову схожим прикметником (рос. «русский языкъ»). Після певного періоду вагань, під час якого мову України намагалися відрізняти від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах. Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються. Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де. В іншому разі вона стане виключно «солов’їною».
Пропонуємо Вашій увазі виставку літератури з нагоди Дня української писемності та мови.
Мово рідна! Ти є вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.
Тож такою і будь вічно, мово рідна! А з тобою будемо вічними і ми, діти
твої, на розкішних і безкінечних берегах твоїх.
Сергій Плачинда
Щороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.
Цікаві факти про українську мову
Найбільше перекладений літературний твір – "Заповіт" Тараса Шевченка. Його переклали на 147 мов народів світу. Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово "вороги" – "вороженьки". Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера "п"; на неї також починається найбільша кількість слів. Літера "ф" – найменш уживана. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду. Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?"
Історія створення Дня української писемності
Свято було засновано президентом України Леонідом Кучмою в листопаді 1997 року.
За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного
Нестора-літописця – письменника-агіографа, основоположника давньоруської
історіографії, першого історика Київської Русі. Дослідники вважають, що
саме з Нестора-літописця починається писемна українська мова.
Зокрема, його перу належать такі відомі роботи: "Повість временних
літ", "Житіє святих князів Бориса і Гліба", "Житіє Феодосія
Печерського".
Сьогодні, 9 листопада,
відзначається Дня української писемності та мови. Свято запроваджене
президентським указом від 1997 року на честь Нестора Літописця.
28 вересня в день народженння В.О.Сухомлинського та 30 вересня у Всеукраїнський день бібліотек учні других класів були прийняті до лав читачів нашої шкільної бібліотеки.Даний захід проведено для пропагування дитячої літератури, потребу в щоденному читанні, уявлення учнів про значення книги в житті людини, виховування бережливе ставлення до книги, формування читацькі інтереси молодих школярів.
Усі шляхи цього дня ведуть до школи. Розпочинається новий
навчальний рік, який завжди означає відкриття нової, осяйної і часто
нелегкої дороги – дороги до знань, до нових звершень. Особливим і,
безперечно, визначальним у житті він стане для милих першачків, які,
тримаючись за батьківські руки, вперше ступлять на незвіданий шлях. Не
менш важливим він буде для одинадцятикласників, яким доведеться обирати своє майбутнє.
Український державний діяч і
письменник Винниченко очолив перший український уряд, створений у
1917-му Центральною Радою. Він був головним автором усіх декларацій,
універсалів та законодавчих актів Української Народної Республіки. У
1918-1919 роках очолював директорію УНР, що прийшла на зміну гетьманату
Павла Скоропадського.
В лютому 1919 року емігрував в Європу та так і не
повернувся більше в Україну, проживши 32 роки на еміграції.
Втім, сам він нерідко називав справою свого життя літературу, а не
політику. Тритомні мемуари Володимира Винниченка «Відродження нації»
вважаються цінним джерелом про події української революції у 1917-1919
роках. В цій праці він виклав власне бачення революційних подій.
“Лікарем людських душ” називали Винниченка-письменника, бо ввів в
українську літературу нову проблему – внутрішній конфлікт людини, пошук
сенсу життя. Революціонер-драматург, який підкорив режисерів і театралів
України та Європи психологічним експериментом і новим героєм –
інтелігентом замість селянина. Започаткував модерністську течію –
неореалізм, філософську концепцію – конкордизм (чесність із собою),
наукову фантастику й антиутопію.
Під час Другої Світової війни Винниченко відмовився співпрацювати з
гітлерівцями, за що потрапив до концтабору. Після війни жив у Франції,
де і помер у 1951 році, залишаючись до кінця своїх днів впевненим, що
отримання Україною державності - лише перший крок, через який потрібно
відроджувати саму націю. Тобто створити політичні умови, щоб допомогти
позбавитися шкідливого впливу Росії.
Фільм про Володимира Винниченка, постать якого донині викликає бурхливі
суперечки, приваблює і відштовхує, провокує і бере у полон своєю
неповторністю.
Він був письменником, твори якого викликали неабиякий
інтерес суспільства, і водночас був політиком з лівими поглядами. А ще
Винниченко стверджував, що Україна є, і вірив, що рано чи пізно
відбудеться її відродження.
Документальний фільм «Винниченко без брому» посів перше місце в
номінації «Гіркий хліб емігранта» на Міжнародному фестивалі телевізійних
і радіопрограм «Калинові мости», що проходив у польському місті
Кенштин.
Стрічка присвячена 60-річчю з дня його смерті (березень 1951 року), — це
частина серіалу «Українська мрія», над виробництвом якого працює Творче
об'єднання документальних фільмів та програм Першого Національного.
Щороку в третій четвер травня Україна відзначає унікальне національне свято – День вишиванки.
Це свято самобутнє і не прив'язане до жодного державного чи
релігійного. Втім, мільйони українців саме цього дня дістають із шафи
національне вбрання – вишиванку, і йдуть у ній на роботу, в університет
чи до школи. Цього року День вишиванки припадає на 21 травня і присвячується українській родині
та родоводу.
День вишиванки 2020 присвячується українській родині та родоводу.
Цей День не є офіційним, але відзначають його не тільки в
Україні, але й за її межами – українці та всі прихильні до нас та до
нашої культури люди.
Акція бере початок з ініціативи студентської молоді факультету
історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету
імені Юрія Федьковича. У 2006 році вони запропонували один день року
присвятити українській вишитій сорочці.
Можна сказати, що свято існувало й відзначалося у вузькому колі, але у
2014 році воно вийшло не тільки за межі гуртка свідомого українського
студентства, але й за межі самої України.
Українська вишиванка, нарівні з українською писанкою є одним із
яскравих символів української культури. До того ж, одягаючи вишиту
сорочку, демонструєш не тільки її красу й унікальність, але й засвідчуєш
свою приналежність до віковічної української культурної традиції.
Третій четвер травня обраний не випадково. Засновники акції
наполягають на тому, аби День вишиванки припадав саме на будень, а не на
вихідний, наголошуючи, що вишиванка – органічна складова життя та
культури українців.
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства (загинуло від 50 до 85 мільйонів людей). Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Та війна стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського, які ставили геополітичні інтереси вище прав і свобод людини. Крім того, слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних Націй) і зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати упродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі й боролися проти тоталітарних режимів. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Ми добре знаємо ціну війни, тому плекаємо мир. Акцентуємо в ці дні на людське, а не лише на геополітику і військову стратегію й тактику. Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і перемогли його. Але не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого торкнулась війна – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села. Війна це не лише танки, гармати і видовищні бої – війна це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська Росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і потенційно загрожує миру у всій Європі. Ця боротьба триває щоденно вже шість років і ми не маємо права програти, бо, як і 75 років тому, захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян. Жодна країна не може претендувати на визнання власної виняткової ролі у перемозі над нацизмом. Перемога – плід титанічних зусиль десятків держав та сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця у Другій світовій для ведення агресивної політики у наш час. Сьогодні влада Росії поводиться як руйнівник системи міжнародних відносин, заснованої державами-переможцями Другої світової війни. У цьому вона більше нагадує гітлерівську Німеччину 1930-х, напередодні глобального конфлікту. День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Наша пам’ять є запобіжником від того, щоб подібні лиха ніколи не повторювалися. Саме тому ми обираємо європейську відповідальну модель пам’ятання під гаслом “Ніколи знову” замість екзальтованої маніпуляції під гаслом “Можєм повторіть”. Зважаймо, що у державах, де важливе кожне людське життя, де гуманність визнається найвищою цінністю, ідеї про «повторіть» не приживаються, адже повага до людської гідності – це свого роду «імунітет» від вірусів дегуманізації. В цьому контексті мир це не закляклий страх перед ворогом, не капітуляція, не просто відсутність військових дій, а ключова умова для гармонійного розвитку особистості та суспільства. Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи (нацисти і комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння використовувала у власних цілях “українське питання”. Однак єдиним справді українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди і організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних систем. До таких організацій, зокрема, зараховують і Українську повстанську армію. Історія нас вчить, що Український народ перемагає тоді, коли ми єдині, соборні, діємо разом і захищаємо те, що нам дороге. Коли ми разом, коли ми відчуваємо, що справедливість на нашому боці і стоїмо за свою землю, тоді ми непереможні. Завершення Другої світової війни, на жаль, не звільнило світ від тоталітарних режимів. Наприклад, той самий комуністичний Радянський Союз скористався із перемоги над нацизмом і укріпив свої позиції у світі. Він проіснував аж до 1991 року і за цей час був ініціатором або причетним до численних злочинів (геноциди, військові інтервенції, каральна психіатрія, розробка та використання заборонених озброєнь тощо). Гасло інформаційної кампанії: “1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”
Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, на чиєму боці справедливість, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.
День книги, здавалося б, що це за свято? Це не Новий рік та не день народження, і святковий настрій не літає в повітрі цього дня. Але, для тих, хто живе світом книжок — це особлива дата. Адже, як можна не любити книжки, коли, завдячуючи їм, ми проживаємо безліч маленьких життів? Змагатися з драконами, бути учасником історичних подій, пережити бурхливий роман чи перевернути свій світогляд з ніг на голову — все це можна зробити, просто перегортаючи сторінки. Хтось скаже, що те ж саме відбувається з фільмами, тільки на них витрачаєш менше часу. Це правда, тільки от у фільмах ми бачимо історію очима інших людей, а в книжках — всі деталі диктує тільки уява читача.
Всесвітній день книги та авторського права святкують щорічно 23 квітня, ось уже 24 років. Навіщо? Щоби підкреслити важливість внеску письменників у життя людства. Йдеться про освіту, саморозвиток, творчість, задоволення. Книжка може зробити людину розумнішою або щасливішою. Але, як висловився Паскаль, кожну книжку треба вміти читати. Правильна література в руках правильного читача у правильний час — це скарб.
Чому саме в цей день?«Винуватців» у цього «свята книголюбів» кілька. Так, саме 23 квітня народилися такі видатні особистості світової літератури, як французький письменник Моріс Дрюон (1918), ісландський лауреат Нобелівської премії з літератури Галдор Лакснесс (1902) і трикратний претендент на цю премію Володимир Набоков (1899), а також український письменник Григорій Тютюнник (1920); у цей же день 1616 року померли Вільям Шекспір (щоправда, за юліанським календарем) і перуанський історик Інка Ґарсіласо де ла Веґа (вже за григоріанським календарем), а також 1850 року – англійський поет-романтик Вільям Вордсворт.
Але, заглядаючи в офіційний документ ЮНЕСКО, яка й запровадила це свято Резолюцією № 3.18 на XXVIII сесії 15 листопада 1995 року, знаходимо таке формулювання: «Генеральна конференція … проголошує 23 квітня "Всесвітнім днем книги та авторського права", оскільки саме в цей день 1616 року померли Міґель де Сервантес, Вільям Шекспір та Інка Ґарсіласо де ла Веґа».
Найцікавіше те, що до померлих 23 квітня 1616 року чомусь помилково зараховують Міґеля де Сервантеса. Насправді ж, Сервантес помер 22 квітня, але датою смерті, за іспанськими звичаями тих часів, було записано дату поховання. Тим паче, «літературний батько» Дон Кіхота помер 22 квітня за григоріанським календарем, а за юліанським (який тоді зберігався в Англії часів Шекспіра) – 2 квітня. А втім, з якої б нагоди не було запроваджено День книги, добре, що це все ж трапилося.
Відсвяткувати день книжки можна, звісно, за читанням хорошої літератури. Також, подарувати близькій людині книжку. Або, оновити власну бібліотеку, замовивши у цей день в книгарні ту літературу, які давно хотілося прочитати. А, вже прочитані книжки — не зберігати на поличці, щоби стояли без діла. Роздати їх друзям, подарувати бібліотеці чи віддати на благодійність. Адже книжки — це не прикраса для стіни, їх потрібно передавати від читача до читача.
Добірка цікавих фактів про книжки
Книга — це світ, видимий через людину.
(І. Е. Бабель)
Паперові книжки читаються швидше. Це підтвердив своїм дослідженням Професор Якоб Нільсен, фахівець із комп’ютерів, у 2010 році. Він провів дослідження, та виявив: пропри те, що відсоток читачів електронних книг росте — паперові все ж вдається прочитати швидше, а засвоюються вони мозком простіше.Найпопулярніший у світі автор — письменниця Агата Крісті. Її книги поступаються популярністю лише Біблії.
Чим раніше — тим краще. Дослідження довели, що якщо вже в 4 роки привчати дитину до читання — то вона легко буде засвоювати нову інформацію. Якщо ж почати вчитися читати у 6 років — нові знання будуть даватися вже важче.
Всього життя не вистачить, щоби прочитати хоча б 1% літератури. Адже, за підрахунком Google, де враховувались художні, публіцистичні та наукові твори, всього їх понад 130 мільйонів!
Люди почали читати мовчки тільки в 4 столітті нашої ери. До цього людство завжди читало вголос.
33% американців не прочитали жодної книги після того, як закінчили школу. Хоча в США бібліотек в 7 разів більше, ніж McDonald’s.
Рей Бредбері, автор «451 градус за Фаренгейтом», офіційно є нащадком однієї з Салемських відьом! Її було засуджено до спалення під час інквізиції у 1692 році. Давня родичка дивом врятувалася, й завдяки їй на світ в майбутньому з’явився відомий письменник. Тепер, історія зі спаленням книжок здається цікавішою, правда?
Творець книги — автор, творець її долі — суспільство. (В. Гюго)
Книги – морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. Іван Франко Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням. Овідій Навчайтесь і читайте. Читайте книжки серйозні. Життя зробить усе інше. Достоєвський Ф. Завдання книги - полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його. Корчак Я. Книга - це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного. Рильський М. Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг. Сухомлинський В. О. Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння. Шевченко Т. Г. Читання - це створення власних думок за допомогою думок інших людей. Рубакін М.О. Вчасно прочитана книга - величезна удача. Вона здатна змінити життя, як не змінить її кращий друг або наставник. Павленко П.А. Найкорисніші ті книги, які змушують читача доповнювати. Вольтер А. Коли людина припиняє читати, вона перестає мислити. Дідро
Вітаємо усіх шанувальників літератури з Міжнародним днем дитячої книги! Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги. Бажаю, щоб ваші домашні книжкові полиці та полиці нашої книгозбірні поповнювалися цікавими книгами, а читання приносило Вам задоволення та приємні враження від
прочитаного.
На початку квітня діти і дорослі святкують день народження дитячої книги. З моменту появи на світ людина починає вчитися ходити, говорити, пізнавати навколишній світ. Сонячний промінь і метелик, який сів на квітку, кумедна картинка і добра пісня, весела гра і улюблена книга – перші вчителі дитини.
Книга! Вона поруч від самого народження. Перші казки, оповідання та вірші читають нам мама і тато, братик і сестричка. Книга розповідає про казкових богатирів, про шкільне життя, про далекі екзотичні країни. З книгою кожен із нас може мандрувати в минуле і в майбутнє. Про все на світі розповідає книга.Одним із найулюбленіших казкарів усіх часів і народів визнаний Г. К. Андерсен - автор всесвітньо відомих казок для дітей і дорослих. Його твори, перекладені більш ніж 150 мовами, стали сценаріями численних екранізацій, мультфільмів, театральних постановок. Тому в день народження Г.К.Андерсена, 2 квітня, у всьому світі відзначаємо Міжнародний день дитячої книги.
Міжнародний день дитячої книги був заснований у 1967 році згідно з рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (International Board on Books for Young People, IBBY). Мета Дня – привернення уваги до дитячої книжки, популяризація читання серед дітей.
Однією з головних ініціаторок проведення цього свята стала німецька дитяча письменниця, діячка світової дитячої літератури, засновниця IBBY Елла Лепман. Ще на початку 50-х років минулого століття вона пропонувала заснувати «маленьку нобелівську премію» з дитячої літератури – Міжнародну премію імені Ганса Крістіана Андерсена.
Мультимедійна презентація про життя і творчість Г.-Х. Андерсена
Починаючи з 1956 року, премія присуджується найкращому авторові дитячої книги, а з 1966 року її почали вручати і кращому ілюстраторові. Найвищою і найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря. Її присуджують найвизначнішим майстрам у галузі дитячої книги і вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY). За традицією, популярного письменника запрошують написати Послання дітям всього світу, а відомого художника – створити оригінальний плакат до цього дня. Жоден з українських письменників чи художників-ілюстраторів за весь час існування премії не був нагороджений медаллю Андерсена. Тільки в 1973 році Почесний диплом Міжнародної премії імені Андерсена за поему-казку «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий, а 1979 року до «Почесного списку Андерсена» було вписано ім’я Всеволода Нестайка та його книжку «Тореадори з Васюківки».
Найкращі дитячі книжки:
Алан А. Мілн – «Вінні Пух»;
Льюіс Керролл – «Аліса в країні Чудес»;
Астрід Ліндгрен – «Пеппі Довга панчоха», «Пригоди Малюка та Карлсона»;
Туве Янссон – низка книг про Мумі-троля;
Даніель Дефо – «Робінзон Крузо»;
Джеральд Дарелл – «Моя сім'я та інші тварини»;
Роальд Дал – «Чарлі і шоколадна фабрика»;
Памела Ліліан Треверс – «Мері Поппінс»;
Джанні Родарі – «Пригоди Чипполіно», «Золотий голос Джельсаміно»;
Антуан де Сент-Екзюпері – «Маленький принц»;
Джеймс Крюс – «Тім Талер, або Проданий сміх»;
Марк Твен – «Пригоди Тома Сойєра та Геккльбері Фінна»;
Джонатан Свіфт – «Мандри Гуллівера»;
Редьярд Кіплінг – «Книга джунглів», «Ріккі-Тіккі-Таві»;
Рафаель Сабатіні – «Одісея капітана Блада», «Хроніки капітана Блада»;
Роберт Луїс Стівенсон – «Острів скарбів»;
Жуль Верн – «П'ятнадцятирічний капітан», «Діти капітана Гранта»;
Сельма Лагерлеф – «Дивовижна подорож Нільса Хольгерссона з дикими гусями по Швеції»
Найкращі твори української дитячої літератури:
Всеволод Нестайко – «Тореадори з Васюківки»;
Наталя Забіла – «Ясоччина книжка», «Про малят і про звірят»;
Марія Познанська – «Про чудо-ліс, що на полі зріс», «Любій малечі про цікаві речі»;
Микола Трублаїні – «Крила рожевої чайки», «Лахтак», «Шхуна «Колумб», «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку»;
Анатолій Костецький – «Мінімакс – кишеньковий дракон, або День без батьків»;
Оксана Іваненко – «Лісові казки»;
Олександр Дерманський – «Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська», «Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги»;
Марина та Сергій Дяченки – «Пригоди Марійки Михайлової», «Габріель і сталевий лісоруб»;
Леся Вороніна – «Таємне товариство боягузів»;
Ніна Воскресенська – «Легенда про Бовдура Великого», «Дивовижні пригоди Наталки в країні часу»;
Марина Павленко – «Лісовичок повертається».
10 українських дитячих книжок, про які знає весь світ:
Василь Голобородько – "Віршів повна рукавичка", 2010;
«Рукавичка», народна казка, 2011;
Мар’яна Савка –«Казка про Старого Лева», 2011;
Іван Андрусяк – «Вісім днів із життя Бурундука», 2012;
«Ріпка. Стара казка, по-новому розповів Іван Франко», 2012;
Романа Романишин, Андрій Лесів –«Зірки і макові зернята», 2014;
Леся Українка –«Лісова пісня», 2014;
Роман Скиба – «Із життя хитрих слів», 2013;
Тарас Прохасько, Мар’яна Прохасько– «Хто зробить сніг», 2013;
Романа Романишин, Андрій Лесів– «Війна, що змінила Рондо», 2015.
