четвер, 26 листопада 2020 р.

Збережи пам'ять. Збережи правду

                                                                            Це було в Україні!
                                                                                  Господи!
                                                                      Це було на білому світі!
                                                        

                                                                                      

 

 

 

Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років.

Інформаційна кампанія Українського інституту національної пам'яті до 87-х роковин геноциду українців проходить під гаслом "Збережи пам'ять. Збережи правду". Вона покликана нагадати, що до збереження пам'яті про Голодомор може долучитися кожен, наприклад, записавши спогади ще живих очевидців геноциду або передавши до музею сімейні артефакти, що збереглися з того часу.
А вшанувати пам'ять жертв Голодомору в умовах карантинних обмежень можна традиційною хвилиною мовчання о 16:00, 28 листопада, а також запаливши на підвіконнях своїх осель свічку у пам'ять про вбитих голодом

Також до 87-х роковин геноциду УІНП розробив просвітницький ролик про передумови та причини Голодомору 1932-1933 років


 

Вбиті Голодомором: реальна кількість жертв та докази штучності

Вбиті голодом зникнуть без нашої пам'яті(за матеріалами методиста районного методичного кабінету Коваленко Оксани Юріївни)

Інтернет-експедиція «Голод над Посинюшшям» до роковин Голодомору 1932-1933років (Матеріали підготовлені вчителями історії Новоархангельського освітнього округу) 

Щоб розуміти, через що пройшли наші предки, відчути, яку складну історію переживала Україна 87 років тому, у бібліотеці підготовлено добірку художніх та публіцистичних книг, у яких розкривається тема Голодомору.

 

Великий голод в Україні 1932-1933 років. В ІV томах.


Чотиритомне видання матеріалів Конгресово-президентської Комісії США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр., що містить свідчення очевидців-емігрантів з України, зібрані впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою oral history і є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду (конфіскація всіх продовольчих продуктів тривалого зберігання в українських селах у січні 1933 р.) була здійснена на основі усних вказівок. Вона може бути встановлена тільки за подібністю дій чекістів і комнезамівців у різних селах України, засвідченою людьми, які бачили такі дії на власні очі. Тому свідчення є одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932-1933 рр. На підставі зібраних і проаналізованих матеріалів Комісія Конгресу США сформулювала 19 висновків, найголовнішим серед яких стало визнання злочину проти українського народу актом геноциду.

«Невідома Україна» Голодомор 1932-1933 рр.

На підставі багатьох документів і свідчень автор Станіслав Кульчицький встановлює, що Голодомор 1932-1933 рр. в українському селі являв собою результат замаскованої під хлібозаготівлі каральної акції з вилучення у селян всього наявного у них продовольства. В книзі доведено, що Сталін застосував цю терористичну акцію в ситуації гострої кризи і голоду в багатьох регіонах СРСР, які були наслідком здійснюваної Кремлем прискореної «революції згори».Книга допомагає усвідомити, що терор голодом у поєднанні з репресіями проти безпартійної української інтелігенції та членів КП(б) У мали на меті попередити соціальний і політичний вибух в найбільшій національній республіці.
 
 

Читачі також можуть ознайомитися зі спогадами українців, які описували події 1932-1933 років у своїх щоденниках. Ці спогади підготовлено редакцією журналу «Країна» № 45 і надруковано на його сторінках. Такі сумні та бентежні рядки занотовано у спогадах очевидців: «На березень – серпень 1933 року припадає пік смертності від голоду в Україні. Люди вимирають повсюдно: на базарах і вокзалах міст, на вулицях, у хатах і клунях у селах… Щодоби від голоду гинуть у середньому 28 тис. осіб»; «Спочатку навколо визбирували все їстівне, а потім бралися за омелу, страхополох і блекоту. Від них боліли животи й починалися розлади психіки. Хліба в селі ніхто не випікав. Були тільки коржики з картопляного лушпиння. Варений буряк вважався делікатесом. Варили юшку із зелених листків буряків, щавля, лободи, щириці, кропиви. Їсти таке було гидко. Але таким рятувалися». 

Марія

"Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933", - посвята, якою Улас Самчук почав свій роман - перший художній твір про події Голодомору.Його автор, живучи у Чехословаччині, написав ще у 1933 році, одразу після описаних у книзі подій. У 1934-му твір видали у Львові, однак потрапити до читача в Україні йому було дуже складно. У наступні роки його видавали у різних країнах світу, зокрема в Аргентині - у 1952-му. В Україні ж він офіційно вийшов лише після відновлення незалежності.У романі-хроніці описана трагедія України через трагедію однієї жінки. Головна героїня – сімдесятирічна Марія, разом із рештою українців зазнає страшного голоду. Сильна характером жінка пережила у своєму житті багато горя. У образі Марії уособлена сама Україна. Твір відображає реальний стан речей у 30-х роках, дає розуміння, наскільки важко було жити селянам, змушує задуматись про істинні цінності.


Жовтий князь


Роман "Жовтий князь" Василя Барки, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, написаний у 1958 - 1961 роках і відомий у багатьох країнах світу. Автор розкриває одну з найстрашніших сторінок в історії українського народу і розповідає про голодомор 1933 року, який йому довелося пережити. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, що несе з собою руйнування, спустошеність, сіє страждання і смерть серед людей.

Початковий рукопис Василь Барка переписував чотири рази, від початку до кінця, усі 600 сторінок, щоб якнайточніше передати жах руйнування українського світу. Жах, який він бачив на власні очі, і який усі ці 25 років носив у собі, старанно записуючи згадки про голод після війни у таборі «ДІ-ПІ» (Displaced Persons, табори для переміщених осіб – у 1947 році в таких таборах  перебувало 1,6 млн біженців, у тому числі близько 200 тисяч українців), де він опинився після капітуляції Німеччини. Усі записи після написання роману він знищив – щоб не накликати лиха на інших свідків трагедії. Особливо його вразила історія однієї родини, що практично вся вимерла під час Великого Голоду, яку йому розповів один українець з Австралії. Хоча й самому Василю Очерету було що згадати. У 1932 році він жив на Кубані, працював у Краснодарському художньому музеї, був одружений, за рік народився син Юрко. Чорне крило голоду накрило і Кубань – там, за свідченнями Василя Барки, тоді вимерла третина населення.

 

Дума про дитинство


 Ця повість написана Запаренком П. З. на автобіографічному матеріалі, навіть зі збереженням імен майже всіх виведених у ній героїв. Певно, так автор висловив  свою вдячність людям, які допомогли йому вижити. «І все ж таки не судилося мені пропасти. Мабуть, під щасливою зорею народила мене мати, бо, як у тій казці, в найтяжчу мить мого сирітського життя ХТОСЬ з’являвся на роздоріжжі і виривав із цупких обіймів здавалось би неминучої смерті».У повісті немає приголомшливих пригод, напруженого сюжету з багатьма несподіванками. В її центрі — доля 13-річного хлопчини Павлика Загоренка, який, залишившись сиротою, бореться за своє існування, з великими труднощами дістаючи шматок хліба, навчаючись і здобуваючи освіту.Герою «Думи про дитинство» притаманна дивовижна здатність пам’ятати добро: і незнайомого чеченця, що дав йому коржа, і молочницю Марію Стасенко за її привітне слово і пляшку молока... Виживши в голодному тридцять третьому, Павлик дивом уникнув арешту через кілька років. Автор залишає свого героя на роздоріжжі, і читач не знає, як складеться його подальша доля. Страшна пам’ять повсякчас ятритиме його душу, але в тій душі назавжди оселилося світло.

 

пʼятниця, 20 листопада 2020 р.

З Днем гідності та свободи





В Україні 21 листопада відзначають День гідності та свободи – свято на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції гідності (2013 року).
Цього дня 7 років тому українці вийшли з мирним протестом на майдан Незалежності в Києві, щоб відстояти свої цінності та свободу. Після того були важкі місяці протистоянь, жорстокі розгони та вбивства мирних громадян. Важкою ціною українці вистояли і перемогли!
Боротьба українських громадян за свої права, яка одержала назву "Євромайдан", а згодом Революція Гідності, була наймасштабнішою подією в новітній історії України і логічним продовженням обстоювання прав людини та громадянина.
21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на площу в знак протесту проти того, що проросійський президент Віктор Янукович відмовився підписувати документ, до якого держава йшла роками: угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Вночі 30 листопада на вулиці продовжували залишатися кілька сотень активістів, переважно студентів. Їх жорстоко розігнала поліція, в відповідь на що 1 грудня в центр Києва з’їхалися сотні тисяч людей. Міліцейське свавілля скликало людей, обурених корупцією, узурпацією влади, політикою русифікації та зближення з Росією.
Євроінтеграційні гасла дали безперервному мітингу назву Євромайдан. Перетворившись на проект повного оновлення державної системи, він отримав назву Революція гідності. Люди вимагали покарати винних у погромі мітингарів.
Після жорстокого побиття молоді спецпідрозділами силовиків на головній площі Києва – майдані Незалежності, протестний рух перетворився на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму, корупції та порушенням прав людини.
Три місяці тисячі людей жили на площі столиці. Вільний час і творча енергія не могли не спрямуватись у дієві товариства та цінні проекти. Майдан обріс громадськими ініціативами, десятки з яких діють і розвиваються досі. Майданівські волонтери створили загальнодержавні волонтерські організації та благодійні фонди. Вільний універститет Майдану вже пропонує курси безкоштовних відеолекцій у 30 темах. Об’єднання дипломатів “Майдан закордонних справ” стало впливовим дорадчим майданчиком у царині міжнародних відносин. Багато членів імпровізованих охоронних груп “Самооборони Майдану” зголосилися добровольцями, коли після Майдану Росія зазіхнула на українські території. Деякі сотні централізовано влились у Збройні сили України. 

На 61-ий день Майдану на місці протестів застрелено перших двох активістів. На той час уже було двоє загиблих за межами місць протистояння. Ще рівно місяць влада намагатиметься зачистити центр міста від протестувальників. Аж у ніч на 22 лютого 2014 року президент Янукович чартерним рейсом втік у Росію. Офіційно встановлено 108 жертв Революції гідності. Більшість героїв “Небесної сотні” померли від вогнепальних поранень 20 лютого 2014 року.
В розгар революції витало розуміння історичної ваги подій. Відразу дві ініціативи зловили в майданівському повітрі розуміння, що треба збирати артефакти для нащадків. Називалися вони “Музей Свободи” та “Музей Майдану”. Їхня спільна робота вилилась у створення Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні —
Тактично Євромайдан домігся втечі президента-диктатора, відставки уряду. Після виборів Україна обрала європейський вектор розвитку - стала асоційованим членом ЄС, громадяни отримали право безвізового в’їзду в Євросоюз, внаслідок Зони вільної торгівлі з ЄС товарообіг із країнами Європи стало зростає.
Стратегічно - країна повернулася спиною до свого минулого, “тюрми народів”, як у нас називали по-народному Радянський Союз, і стала лицем до цивілізованих держав.
До річниці початку Революції гідності (з 21 листопада 2013-го до лютого 2014 року) двоє стрімерів Радіо Свобода Андрій Дубчак та Дмитро Джулай розповіли, як вели прямі відеотрансляції подій у центрі Києва і відзняли кадри, що вже стали всесвітньовідомою хронікою Майдану. 

Вірші про Майдан: герої не вмирають!
Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів — плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану — в небо. В лицарі — зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава — вписано у серці.
Мар’яна Савка (22.02.2014)

понеділок, 9 листопада 2020 р.

День української писемності та мови

Сьогодні, 9 листопада, відзначається Дня української писемності та мови.
День встановлений указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій… в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».

Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним із авторів «Повісті временних літ». Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії, саме з його праць починається українська мова.

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови - полянського, деревлянського та сіверянського. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка – латинку в різних варіантах. З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).

Назву «українська мова» вживали, починаючи з XVI ст., на позначення мови українських земель Речі Посполитої, однак до середини XIX ст. основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIII ст. стали позначати свою мову схожим прикметником (рос. «русский языкъ»). Після певного періоду вагань, під час якого мову України намагалися відрізняти від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах.
Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються. Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де. В іншому разі вона стане виключно «солов’їною».

Пропонуємо Вашій увазі виставку літератури з нагоди Дня української писемності та мови.

Мово рідна! Ти є вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мово рідна! А з тобою будемо вічними і ми, діти твої, на розкішних і безкінечних берегах твоїх.

                                                                         Сергій Плачинда

 


 Щороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.



Цікаві факти про українську мову

Найбільше перекладений літературний твір – "Заповіт" Тараса Шевченка. Його переклали на 147 мов народів світу.
Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово "вороги" – "вороженьки".
Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера "п"; на неї також починається найбільша кількість слів. Літера "ф" – найменш уживана.
Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду.
Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час.
Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?"









 

Історія створення Дня української писемності

Свято було засновано президентом України Леонідом Кучмою в листопаді 1997 року.

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі. Дослідники вважають, що саме з Нестора-літописця починається писемна українська мова.

Зокрема, його перу належать такі відомі роботи: "Повість временних літ", "Житіє святих князів Бориса і Гліба", "Житіє Феодосія Печерського".


https://education.24tv.ua/den-ukrayinskoyi-pisemnosti-ta-movi-9-listopada-2020-istoriya-zahodi_n1453074
Сьогодні, 9 листопада, відзначається Дня української писемності та мови. Свято запроваджене президентським указом від 1997 року на честь Нестора Літописця.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/society/radiodiktant-2020-sluhati-onlayn-vseukrajinskiy-diktant-tekst-novini-ukrajini-11209589.html