"Зимові
свята" (Максим Рильський)
Вже
перший сніг кружляє над землею.
І
тихо падає. Уже вода
Замерзла на
озерах.Опада
Останнє листя і яснить
алею.
Останній сніг, там бурий, там
блакитний,
Іще лежить в окопах і
ярах,
Ще в пам"яті метелиць білий
жах,
Ще сонце спить,
* * *
"З
вікна" (Василь Симоненко)
Синиця
в шибку вдарила крильми.
Годинник
став.Сіріють німо стіни.
Над сизим
смутком ранньої зими
Принишкли хмари,
мов копиці сіна.
Пливе печаль.
Біліють смолоскипи
Грайливо
пофарбованих ялин -
Вони стоять,
немов у червні липи,
Забрівши в сивий
і густий полин.
Полин снігів повзе
до видноколу,
Лоскоче обрій запахом
гірким.
Лапаті, білі і колючі
бджоли
Неквапно кружеляють понад
ним...
* * *
"З Новим роком!"
(І.Франко)
З Новим роком, браття
милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас
І бажаю, щоб в
здоров”ю,
В мирі, з братньою любов”ю,
Відтепер ішов нам час.
Щирій праці
Бог поможе!
Дай вам Боже все, що гоже!
* * *
Іван Франко
Сипле,
сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні,
Міріадами летять
Ті метелики
холодні.
Одностайні, мов жура,
Зимні,
мов лихая доля,
Присипають все
життя,
Всю красу лугів і поля.
Білий
килим забуття,
Одубіння, отупіння
Все
покрив, стискає все
До найглибшого
коріння.
Сипле, сипле сніг,
Килим
важче налягає...
Молодий огонь в
душі
Меркне, слабне, погасає.
*
* *
"Зимою" (Богдан
Лепкий)
Сипле, сипле сніг,
Криє
переліг,
Білим килимом лягає
Аж
під наш поріг.
Легкий білий пух,
Наче
той кожух,
Криє землю, щоб не знала
Стужі
й завірюх.
Тишина кругом.
Спи
спокійним сном,
Заки збудешся весною
З
рутяним вінком.
* * *
"Снігурі"
(Олександр Олесь)
Звідкіль
налетіли
Стоголосим табуном
І
розсипалися в полі
Над розсипаним
зерном.
Заспівали, задзвеніли,
Мов
заграли кобзарі...
Де взялась весела
зграя,
Жарогрудні снігурі.
Ось
вони на сніг упали
І розквітли, як
квітки...
На горах мак рожевий
Так
заквітчує грядки.
Нагло враз табун
крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору
знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди
обернувсь.
Що хвилина - і, як в
казці,
Враз осипались квітками
І
за вітром над снігами
Полетіли
снігурі.
* * *
Микола
Вінгановський
Лягла зима, і білі
солов"ї
Затьохкали холодними
вустами.
В холодні землі взулися
гаї.
І стали біля неба як
стояли.
Скоцюрбивсь хвіст дубового
листа,
Сорока з глоду водить небо
оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим
оком пише білобоко,
Що гай з землі
дивився і стояв,
Що солов"ї маліли,
як морельки,
А Київ, мов скажений,
цілував
В степах село чиєсь, чуже,
маленьке.
Що я з тобою ще одні
сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога
в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам"ять
наша - мак в колисці.
* * *
Ліна
Костенко
Дзвенять у відрах крижані
кружальця.
Село в снігах, і стежка
ані руш.
Старенька груша дихає на
пальці,
їй , певно, сняться повні жмені
груш.
Їй сняться хмари і липневі
грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А
вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У
вирій полетіли рогачі.
Дощу і
снігу наковтався комин,
і тин упав,
навіщо городить?
Живе в тій хаті
сивий-сивий спомин,
улітку він під
грушею сидить.
І хата, й тин, і
груша серед двору,
і кияшиння чорне
де-не-де,
Все згадує себе в свою
найкращу пору.
І стежка, по якій вже
тільки сніг іде...
* * *
"З
Новим Роком" (Іван Франко)
З
Новим роком, браття милі,
В новім
щастю, в новій силі
Радісно вітаю
вас
І бажаю, щоб в здоров”ю,
В
мирі, з братньою любов”ю,
Відтепер
ішов нам час.
Щирій праці Бог поможе!
Дай вам Боже все, що гоже!
* *
*
"Першій сніг" (Платон
Воронько)
Голуби злетілися біленьки,
Мабуть хтось їм хліба накришив, -
То
вночі пройшов сніжок легенький
І
усе довкіл запорошив.
Не спурхне
сніжок цей голубами,
Як весінне сонце
припече,
Він струмком зів”ється між
горбами
І в далеке море утече.
*
* *
"Ялинка" (О.Олесь)
Раз
я взувся в чобітки,
Одягнувся в
кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я
зрубати встиг,
Ледве став ялинку
брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став
ялинку віднімати.
Я-сюди, а він –
туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай,
ледащо!
Не пущу, і не проси!
І
цяцьками можно гратись:
Порубаєте
ліси –
Ніде буде і сховатись.
А
у лісі срізь вовки,
І ведміді, і
лисиці,
І ворони, і граки,
І
розбійниці-синиці”.
Страшно
стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за
поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я
не буду більш ніколи!”
Низько,
низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув
шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І
подав сіреньку лапку.
* * *
"Зимова
пісенька" (Л.Глібов)
Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти
хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько,
гладесенько
Срібненьким сніжком!
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком,
Бабу здоровенную,
. Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс
червонії –
Буде, як мара!
День і
ніч стоятиме
З нашого двора.
Гляне
ясне сонечко
В весняне віконечко –
Бабу припече,
Де й мороз той
дінеться,
Геть від баби кинеться,
З
ляку утече!
Вірші про сніг
"Першій сніг" (Г.Бойко)
Сніг
пухнастий,
Наче вата,
Аж по ньому
жаль ступати, -
Білий, чистий сніг.
* * *
"Веселий сніг"
(Оксана Сенатович)
Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих,
І вселих і
сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він
тихцем сідав на ніс.
А роззяв, як на
сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді
за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг
сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
- Ой, зима, зима, зима!
* * *
"Сніг
іде" (М.Познанська)
Тихо,
тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий,
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо
лопати.
Ми прокинем зранку
Стежку
біля ганку,
Вийде мама з хати
І
почне питати:
- Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?
* * *
"Із
сніжком ми дружимо" (В.Кленц)
Там,
де поле, там, де луг,
Ходить завірюха,
Сипле сніг із рукавів
І морозить
вуха.
Щоки полум”ям горять,
Та
біжать малята,
Щоб везти із гірки
сміх
На своїх санчатах.
Ти,
вітриську, зупинись,
Йди із нами
гратись,
На санчатах цілий день
Будемо кататись.
* * *
"Сніжинки"
(С.Кузьменко)
Пролітають
біленьки сніжинки
І сріблясто на
сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я
сніжинки
Не умію ніяк упіймать?
Вже
здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию
долоню: нема!
Лиш водичка з долоні
стікає.
Лиш водичка в долоні сама.
Каже мама здивовано доні:
- А чи
знаєшь, чому це так є?
Бо у тебе
тепленька лодоня,
А сніжок від тепла
розтає.
І помислила доня хвилинку,
Рукавичку наділа свою.
- Мамо, -
каже, - тепер я сніжинку
Вже напевно,
напевно, зловлю!
* * *
"Сипле
сніг" (І.Франко)
Сипле, сипле,
сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Сніжинки біленькі, чисті
Тихо
стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле
сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо,
легко і спроквола
Покриває все
довкола,
Ні стежок, ані доріг...
Сипле,
сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле
сніг.
Все присипав – доли, гори,
Вже
ввесь світ – мов біле море,
Біле море
без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Вірші про ялинку
"Ялинка" (Петро Сінгаївський)
Дей поділись заметілі
Із
морозами й вітрами,
Лиш тумани
сніжно-білі
Ходять-бродять
вечорами.
Понад лугом, понад ланом,
Біля тину, біля хати...
А ялинка
за туманом –
Як ведмедик волохатий.
Ніби вибігла із гаю
Й зупинилась
на узгір”ї –
І чекає-виглядає,
Чи
не йдуть за нею звірі.
* * *
"Моя
ялиночка" (Катерина Перелісна)
Ялиночко зеленая,
Ялиночко
моя!
Яка ж бо ти гарнесенька,
Яка
ж бо ти мала!
Тебе я навіть ручками
Навколо обійму
І з гілочки
Снігуроньку
Погратися візьму.
Не
гнівайся, ялиночко!
Я тільки лиш на
мить!
Я хочу ту Снігуроньку
Колядки
научить!
* * *
"Наша ялинка"
(Н.Забіла)
За вікном летять
сніжинки
І сідають на вікні.
Ми
танцюєм круг ялинки
І співаємо пісні.
* * *
"Пісня про ялинку"
(І.Нехода)
Цвіте, горить, красується
Ялинка лісова....
Стрибає сірий
заїнько
І пісеньку співа:
- Ялинка,
ялинка
У лісі росла,
Ти щастя і
радість
Усім принесла.
* *
*
"Ялинка" (О.Олесь)
Раз
я взувся в чобітки,
Одягнувся в
кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я
зрубати встиг,
Ледве став ялинку
брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став
ялинку віднімати.
Я-сюди, а він –
туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай,
ледащо!
Не пущу, і не проси!
І
цяцьками можно гратись:
Порубаєте
ліси –
Ніде буде і сховатись.
А
у лісі срізь вовки,
І ведміді, і
лисиці,
І ворони, і граки,
І
розбійниці-синиці”.
Страшно
стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за
поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я
не буду більш ніколи!”
Низько,
низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув
шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І
подав сіреньку лапку.
Вірші про зиму
"Вже зима в дорозі" (Олександр
Богемський)
Спить під листям
їжачок,
Під камінчиком – жучок,
Дідусь – під кожухом,
Зайчик
вкрився вухом.
Вже зима в дорозі
На
скріпучім возі.
* * *
"Зимонька"
( Л. Забашта)
Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум”яниш
личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь
ковзанки
В нашому дворі.
* *
*
"Зимова пісенька" (Л.Глібов)
Зимонько-снігурочко,
Наша
білогрудочко,
Не верти хвостом,
А
труси тихесенько,
Рівненько,
гладесенько
Срібненьким сніжком!
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком,
Бабу здоровенную,
. Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс
червонії –
Буде, як мара!
День і
ніч стоятиме
З нашого двора.
Гляне
ясне сонечко
В весняне віконечко –
Бабу припече,
Де й мороз той
дінеться,
Геть від баби кинеться,
З
ляку утече!
* * *
"Гостює в
нас зима" (В.Кленц)
Летять,
летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює
снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку
зайчик
І солодко дріма.
Мете
хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі
бачить сни.
* * *
"Зима"
(В.Бичко)
Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете.
Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком
тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних
днів чека.
І ліс дріма. Безлистною
Верхівкою поник.
Над ним пісні
висвистує
Лиш вітер-сніговик.
