28 липня 2020р.відзначатиметься 140 р. від дня народження Володимира Винниченка
Український державний діяч і
письменник Винниченко очолив перший український уряд, створений у
1917-му Центральною Радою. Він був головним автором усіх декларацій,
універсалів та законодавчих актів Української Народної Республіки. У
1918-1919 роках очолював директорію УНР, що прийшла на зміну гетьманату
Павла Скоропадського.
В лютому 1919 року емігрував в Європу та так і не повернувся більше в Україну, проживши 32 роки на еміграції.
Втім, сам він нерідко називав справою свого життя літературу, а не політику. Тритомні мемуари Володимира Винниченка «Відродження нації» вважаються цінним джерелом про події української революції у 1917-1919 роках. В цій праці він виклав власне бачення революційних подій.
“Лікарем людських душ” називали Винниченка-письменника, бо ввів в українську літературу нову проблему – внутрішній конфлікт людини, пошук сенсу життя. Революціонер-драматург, який підкорив режисерів і театралів України та Європи психологічним експериментом і новим героєм – інтелігентом замість селянина. Започаткував модерністську течію – неореалізм, філософську концепцію – конкордизм (чесність із собою), наукову фантастику й антиутопію.
Під час Другої Світової війни Винниченко відмовився співпрацювати з гітлерівцями, за що потрапив до концтабору. Після війни жив у Франції, де і помер у 1951 році, залишаючись до кінця своїх днів впевненим, що отримання Україною державності - лише перший крок, через який потрібно відроджувати саму націю. Тобто створити політичні умови, щоб допомогти позбавитися шкідливого впливу Росії.
В лютому 1919 року емігрував в Європу та так і не повернувся більше в Україну, проживши 32 роки на еміграції.
Втім, сам він нерідко називав справою свого життя літературу, а не політику. Тритомні мемуари Володимира Винниченка «Відродження нації» вважаються цінним джерелом про події української революції у 1917-1919 роках. В цій праці він виклав власне бачення революційних подій.
“Лікарем людських душ” називали Винниченка-письменника, бо ввів в українську літературу нову проблему – внутрішній конфлікт людини, пошук сенсу життя. Революціонер-драматург, який підкорив режисерів і театралів України та Європи психологічним експериментом і новим героєм – інтелігентом замість селянина. Започаткував модерністську течію – неореалізм, філософську концепцію – конкордизм (чесність із собою), наукову фантастику й антиутопію.
Під час Другої Світової війни Винниченко відмовився співпрацювати з гітлерівцями, за що потрапив до концтабору. Після війни жив у Франції, де і помер у 1951 році, залишаючись до кінця своїх днів впевненим, що отримання Україною державності - лише перший крок, через який потрібно відроджувати саму націю. Тобто створити політичні умови, щоб допомогти позбавитися шкідливого впливу Росії.
Біографічні дані
Фільм про Володимира Винниченка, постать якого донині викликає бурхливі
суперечки, приваблює і відштовхує, провокує і бере у полон своєю
неповторністю.
Він був письменником, твори якого викликали неабиякий
інтерес суспільства, і водночас був політиком з лівими поглядами. А ще
Винниченко стверджував, що Україна є, і вірив, що рано чи пізно
відбудеться її відродження.
Документальний фільм «Винниченко без брому» посів перше місце в
номінації «Гіркий хліб емігранта» на Міжнародному фестивалі телевізійних
і радіопрограм «Калинові мости», що проходив у польському місті
Кенштин.
Стрічка присвячена 60-річчю з дня його смерті (березень 1951 року), — це
частина серіалу «Українська мрія», над виробництвом якого працює Творче
об'єднання документальних фільмів та програм Першого Національного.
