Ріки незмінно течуть додому

Фрагмент однієї з картин циклу “Сни про дім” воїна, поета й художника Валерія Пузіка

 Державна установа «Український інститут книги» проводить Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку тематичну акцію «Національний тиждень читання. Тиждень поезії», яка проходитиме з 16 по 24 березня 2024 року, що охоплює дату святкування Всесвітнього дня поезії (21 березня).Тиждень поезії в Україні відбудеться вперше, і це гарна можливість відзначити роль поетів і поетичного слова в культурі, особливо під час війни, адже поезія як форма літератури реагує на події найпершою.
Тема Тижня поезії – «дім». Гаслом став рядок із вірша Ірини Шувалової «Ріки незмінно течуть додому».Поняття «дім» для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім – це світло, котре гріє навіть тоді, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Україна – це наш спільний дім, тепло якого дає сили і жити, і боротися за перемогу.
Національний тиждень читання поезії «Ріки незмінно течуть додому» – із глибокою шаною і любов’ю до тих, хто береже й відвойовує наші доми, й до тих, хто за дім віддав найцінніше. Із гарячим серцем і полум’яною надією до тих, хто чекає повернення додому.

«Поезія — це мова, яка промовляє до нашого найглибшого «я»: до тієї невідʼємної, потаємної, потужної складової будь-якої людської істоти, яка і робить кожну і кожного з нас — неповторними нами. І тому, коли катаклізми — війна, втрата, екзил — ламають чи деформують решту наших життєвих ролей, розбираючи на запчастини нас-фахівців і фахівчинь, нас-учнів і наставниць, нас-батьків і дітей, нас-друзів, нас-коханих, недарма саме тоді ми хапаємося за силу поезії, як за рятівну соломинку (я чула це від безлічі людей і спізнала сама). Бо посеред хаосу поезія спроможна вкорінити нас у самих собі; нагадати нам, що саме тримає нас укупі; дати нам ухопитися за ті глибокі корені реальності і нашої власної ідентичності, які не сила підважити жодному ворогові, жодному болю, жодній війні. Мова поезії, за найглибшою своєю суттю, — це мова життя, а отже — і мова перемоги», — ділиться поетка  Ірина Шувалова.
Любі читачі й читачки, у межах Національного тижня читання поезії  бібліотека ліцею запрошує вас долучитися до поетичного челенджу. Його суть полягає в тому, аби впродовж тижня поезії щодня ділитися тематичним віршем.
Розпочинаємо тиждень читання поезії відеолистівкою від Ірини Шувалової: це авторське читання вірша, рядок із якого став гаслом Національного тижня читання поезії 2024 .

24 лютого 2024 року - друга річниця повномасштабного вторгнення в Україну

24 лютого 2022 року російський агресор незаконно перетнув кордон і напав на Україну, розпочавши жорстоку повномасштабну війну, у ході якої безжально знищує мирне населення та цивільну інфраструктуру, руйнує школи, лікарні, дитячі садки… На захист України стали мужні воїни ЗСУ і піднявся весь цивілізований світ. 

Україна за майже рік великої війни стала символом незламності та боротьби за свободу для усього цивілізованого світу. Синьо-жовті стяги майорять у різних куточках планети на знак підтримки життя і засудження смерті, яку несе за собою війна Росії проти України. Про наші міста-герої, звільнені від окупантів, знають на інших материках. А українські пісні співають поляки, естонці і навіть кенійці. За майже рік повномасштабної війни сталися події, які набули символічного значення для українців. І цей перелік поповнюється ледь не щодня.

 Металургійний комбінат "Азовсталь" став справжньою цитаделлю опору російським окупантам під час блокади Маріуполя. А кожен, кого він прихистив – символом надлюдської стійкості та мужності.

 

 

 

 

"Привид Києва" – символ українського пілота, захисника, який з'являється там, де на нього не чекають, і знищує ворога у небі над Україною. Його феномен, зокрема, полягає у швидкості та кількості ліквідованих російських літаків.  Легенда про льотчика-аса народилася у перші 30 годин війни, коли стало відомо про збиття одразу шести повітряних суден у небі над столицею. За три дні "Привиду" приписували ліквідацію вже 10 літаків. 

Слово "паляниця" стало своєрідним "паролем", за допомогою якого українці, зокрема військові, відрізняють "своїх" від "чужих". До війни його лише зрідка можна було почути від пересічного громадянина, а зараз деякі використовують це кодове слово цілком серйозно. 

Кухонна шафка з керамічним півником васильківської майоліки, що вціліла на стіні одного із зруйнованих будинків Бородянки після авіаудару, стала справжнім символом витримки українців перед масовими злочинами російських окупантів.

 

 

 

 

 

 

 

                      

                     Без мови рідної,юначе,

                   й народу нашого нема

                              Володимир Сосюра 

Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.Сьогодні, як ніколи, ми розуміємо, що мова має значення. Увазі читачів бібліотеки підготована виставка книг "Рідна мова-найцінніший скарб народу". У шкільній бібліотеці протягом дня під час учні 4-А,4-Б та 4-В класів дізналися історію Міжнародного дня рідної мови,поглиблювали свої знання про рідну мову, її розвиток,читали напам'ять вірші про рідну мову,брали участь у вікторині "Знавець рідної мови". Діти активно висловлювалися про необхідність берегти і любити рідне слово.

Давайте разом зберігати та розвивати нашу мову, навчати її дітей та дарувати слова, які зігрівають серця. Вона – наша найцінніша скарбниця!

                                            

Міжнародний день рідної мови

Найцінніший скарб народу-рідна мова. У кожного народу є  найбільша коштовність — це його мова. Саме в мові народ звеличує і стверджує себе в історії. Мудрість віків народу передається через рідну мову. Українська мова — одна з таких мов, що зберігає не лише мудрість віків, але й розвивається далі завдяки своїм письменникам, поетам, науковцям. Мова дозволяє народові бути народом, українська мова визначає, що є український народ. Бо не стане мови — не стане народу. Тому наше завдання зберігати мову, передавати її нащадкам. Українська мова частіше стала використовуватися в побутовому спілкуванні, її частіше можна почути в магазинах, транспорті. Приємно, що люди з повагою ставляться хто як до рідної мови, а дехто як до державної. Річ у тім, що в Україні проживають і інші народності, які мають за рідну іншу мову, але вони мають поважати мову народу, серед якого вони живуть.

Мова – духовний скарб нації. Щорічно 21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови.

Кожен із народів нашої планети має свою рідну, унікальну і неповторну мову. Українці спілкуються українською. Українською співає колискові, сміється і плаче наш величний український народ.

 

Ти велична і проста,

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мова – пісня колискова,

Мова – матері уста.

І. Багряний

 

 

 

Нині українська мова є однією з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Вона є рідною не тільки для більшості населення нашої країни, рідною її вважає близько 50 мільйонів людей на нашій планеті. Мова – духовне багатство кожного народу, один із показників його свідомості. Рідна мова і пісня завжди були на сторожі духовності і культури народів. Національна мова входить у поняття національної культури. Не буде мови – не буде народу, а не буде народу – не буде нації, а як не буде нації – не буде держави. Втрата мови призводить до втрати самобутності народу.

Людина, яка втратила свою мову, – неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носіями рідної мови. Павло Мовчан

Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон довелося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...

XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. Нездоланність людського духу виявляється в тому, що в найжорстокіші, найпохмуріші часи з'являються справжні співці свободи. Їхнє слово стає гострою зброєю, його будь-яка тоталітарна влада настільки боїться, що починає ув'язнювати борців, навіть нищити. Факти нашої української історії підтверджують це, на жаль, надто яскраво. 

 Разом з іменами українських письменників Бориса Антоненка-Давидовича, Олени Теліги, Василя Стуса, Василя Симоненка, Остапа Вишні і багатьох-багатьох інших згадується все колись чуте чи бачене про сталінські "гулаги", масові репресії і розстріли, жорстокі катування у в'язницях, про ті різні періоди моральної задухи, в якій жила наша нація, про часи, коли панував страх, ненависть, підозри, коли доноси вважалися нормою життя і геройським вчинком. І все ж навіть через ці тернові нетрі неправди й тиску пробивалося рідне слово, іноді понівечене, скривавлене, але все-таки живе.

Нині у світі існує 6 тис. розмовних мов! Близько половині з них загрожує зникнення. Фахівці стверджують, що мові загрожує зникнення вже тоді, коли її, з різних причин, перестають вивчати і вживати більше 30% носіїв цієї мови!

ЮНЕСКО прагне підтримувати розвиток кожної з мов світу, як «ознаку культурної приналежності особи». Про «підтримку мовного і культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка проходила 26.10-17.11. 1999 р. у Парижі.

Історія виникнення Міжнародного дня рідної мови має трагічний початок. У Бангладеші 21 лютого 1952 року влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Із 2000 року Міжнародний день рідної мови відзначають по всьому світу.

Українці! Пам’ятайте! Поки жива наша мова – живе наш величний і могутній народ! Народна мудрість гласить: «Відберіть у народу все, і він все зможе повернути, відберіть у нього мову – і він ніколи вже не зможе створити її». Досконало знати, любити, берегти і захищати нашу рідну українську мову – обов’язок кожного з нас!

          "Молитва до мови" Катерини Мотрич 

Мово моя українська! Пресвятая Богородиця мого народу! 

Від наших пращурів, чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена. 

Мова рідна! Мудра Берегине, що не даєш згаснути земній славі народу нашого та тримаєш його на небесному олімпі волелюбності і гордості духу.

 Мово! Ти стоїш на чатах вівтаря національного храму і не вмер і не перевівся рід наш прадавній. 

Ти множиш цей люд веселий і щирий, свято український, хрещений талантами та невмирущим скарбом традицій і пісень, наповнюєш душі Божественним сяйвом сонячно – блакитним бо то є кольори життя і вищого знамена. 

Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжній дорозі людської долі! Твої джерела б’ють з правічних глибин матінки – землі, тому й вогненна така. Купаються в тобі нічні зорі, тому й чарівна така, кохаються в тобі вуста матері, тому й ласкава така. 

Зцілюєш ти втомлених духом, даєш наснагу, здоров'я та довгий вік, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою і вдихає Тебе, молиться словом Твоїм.

 Прости нас, Мова! Прости гріхи наші вільні і невільні, великі й малі, прости той звабний плід та отруйне зілля, що увійшли в нашу кров та плоть і густо вродили. На горе нащадкам. 

Прости і онови цю велику страждальну землю, на якій диявол правив свій бенкет. Де здичавілі й сп’янілі янголи забули Бога свого та Святі закони. Прости нас, звироднілих нащадків великого козацького роду, що увірили лукавим пророкам землі чужої, зрадивши самих себе. 

Повернися, Рідна, до всіх нас, до кожної оселі та родини. Де б ми не були. Закликаємо тебе із нетрів забуття, висвячуємо святою водою і вогнем лампад, відданою любов’ю синів і доньок, цілуємо лик твій святий і скорботний, матір Божа, Берегине, Мова українська!

 Прости! Воскресни! Розродись! Заквітни вічно живим і молодим народним словом. Україну возвелич і порятуй на віки – віків. Амінь!

AФОРИЗМИ ПРО МОВУ

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається (Олесь Гончар).

Мова росте елементарно і разом з душею народу (Іван Франко)

Мова – духовне багатство народу (Василь Сухомлинський).

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає і відрікається, виконує над собою самовбивство (Юрій Шафраник).

Нападати на мову народу – це означає нападати на його серце (Г. Лаубе).

Мова – одяг думок (Семюел Джонсон).

Добре виражена думка добре звучить усіма мовами (Джон Дроділен)

Хто не знає іноземних мов, той нічого не розуміє і в своїй (Йоганн Вольгфанг Гете).

Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім’я людини (Й.Г. Гердер).

 А ви знаєте,що :

- Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною.

- Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

- За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім — російська (62%).

- В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.

- Українські слова вперше було згадано в 448 році: візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва».

- Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова».

- В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».

- Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

- В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

- Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

- Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» — «вороженьки».

 

 

День Героїв Небесної Сотні

Цього року ми вдесяте вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні – вдесяте, і в час страшної війни...

 20 лютого щорічно відзначається День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».  Це день, що відзначається в Україні на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні. Пам’ять про подвиг Небесної Сотні вшановується під гаслом «Вдячні за свободу!».

 Подвиг Героїв Небесної Сотні надихнув на боротьбу з російською агресією сотні тисяч українців. І ми схиляємо голови, віддаючи глибоку шану всім, хто поклав своє життя за свободу та право бути господарем на рідній землі. Вічна пам’ять і слава Героям! Вони не вмирають, а навічно залишаються нашою славою та небесними захисниками України!

Книжкова виставка"Пам'ятаємо Героїв Небесної Сотні".

Відео "Жорстокі розстріли Героїв Небесної Сотні! 10-та річниця кривавих подій Євромайдану"

Дивитися також:

Небесна Сотня: Герої не вмирають...107 Героїв Небесної Сотні

Національний музей Революції Гідності продовжив відеопроєкт «Характери гідності».

Небесна сотня

День Героїв Небесної Сотні

День Державного Герба України

19 лютого відзначається День Державного Герба України. Саме в цей день в 1992 р. Верховна Рада України затвердила своєю Постановою Державний Герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті – національний символ українців часів визвольних змагань XX століття, який  має статус малого герба та є головним елементом майбутнього великого герба. 

Під знаком Тризуба обороняли Українську Народну Республіку, він був на нагородах і листівках Української повстанської армії, на лацканах піджаків учасників багатотисячних мітингів проти комуністичного тоталітарного режиму наприкінці 80-х минулого століття.

Малий Державний герб – один із державних символів України нарівні з Конституцією, прапором і гімном. Зображення герба розміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ.

Вже багато століть герб єднає українців та надає сил. Український тризуб уособлює для нас зв’язок поколінь, прагнення українського народу до власної державності, соборності та незалежності. І сьогодні він на наших знаменах і зброї – як символ незламності і звитяжної боротьби проти окупанта!

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Тризуб як Малий Герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України

У бібліотеці ліцею розгорнуто книжкову виставку про Державний Герб України.

Учні 8-Б та 11-В класів ознайомилися з тим ,коли і як тризуб став символом нашої держави.

Варто пам'ятати:

• Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.
• У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.
• У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали.
• Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.
• Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.
• Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.
• Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

Міжнародний день книгодарування

 

«14 лютого - Міжнародний день книгодарування, що активно відзначається у всьому світі з 2012 року. Офіційно цей день можна назвати Днем закоханих у книжки. Мета Міжнародного дня дарування книг – надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу – бібліотеці, другу, членам родини. Вважається, що у цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання.

Шкільна бібліотека проводить акцію " Подаруй бібліотеці книгу". Просимо вас долучитися до святкування Всесвітнього дня дарування книг.Якщо у вас є можливість поповнити шкільну бібліотеку цікавими сучасними книжками, що стануть в нагоді учням, не залишайтесь байдужими! Ці книги завжди знайдуть свого вдячного читача.

Приєднуйтесь до нашої акції!

14 лютого

День закоханих по-українськи: як писали про кохання Франко, Леся Українка та Микола Вінграновський

Час навчитися говорити про кохання українською! І найкращі вчителі тут — наші класики. Колись вони закарбували на папері найромантичніші слова про любов, а нині ці вірші стали популярними піснями. Зібрали 10 співаних поезій для вашого Дня закоханих по-українськи.Послухайте  дбайливо підібрані «Освіторією» хіти про кохання.

https://osvitoria.media/experience/den-zakohanyh-po-ukrayinsky-yak-pysaly-pro-kohannya-franko-lesya-ukrayinka-ta-mykola-vingranovskyj/?fbclid=IwAR32rx_Jy1FUw5FMv4Z213WaZ3QGnlE4mR6m5Lh_rf5G5JYsvPpZ15urdFY

 

Цитати  зарубіжних письменників про кохання

Ще один спосіб, як можна висловити своє почуття словами - це процитувати чуттєві рядки про кохання від відомих та легендарних людей. Говорити про  любов можна гучно й пристрасно. Адже цим почуттям варто гордитися.

В одній годині кохання – ціле життя (Оноре де Бальзак).

Кохають не за переваги, а всупереч недолікам (Вільям Фолкнер).

Любов – це коли хочеш переживати з кимось всі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під всипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди і купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку – допомагати пережити нежить і довгі вечори… (Рей Бредбері).
Любити – це не означає дивитися один на одного, любити — це означає разом дивитися в одному напрямку (Антуан де Сент-Екзюпері).
Поцілунок – це коли дві душі зустрічаються між собою кінчиками губ (Гете).

Для кохання не існує вчора, кохання не думає про завтра. Воно жадібно тягнеться до нинішнього дня, але цей день потрібен йому весь, необмежений, незатьмарений. (Генріх Гейне)

Хто не знав бідності, любові і війни, той не жив повноцінним життям (О’Генрі).
Вибачають, доки кохають (Франсуа де Ларошфуко)
Жодна людина не може стати більш чужою, аніж та, яку ти в минулому любив (Еріх Марія Ремарк).
Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. Любов завжди страждає, ніколи не виражає протесту, ніколи не мстить за себе (М. Ганді).
Кохання надихає на великі справи, і воно ж заважає їх здійснювати (Дюма).
Бути коханим – це більше, ніж бути багатим, бо бути коханим – значить бути щасливим. (Тільє)
У коханні як на війні – горе переможеному (Саган Француаза).
Якщо ти любиш - відпусти. Якщо воно твоє — воно повернеться. (Габрієль Гарсія Маркес)

Конкурсний відбір підручників для здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у 2023-2024 роках (7 клас)

З 12 до 21 лютого 2024 року проводитимуться онлайн-презентації авторських концепцій підручників, поданих на конкурсний відбір підручників (крім електронних) для здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у 2023-2024 роках (7 клас). 

Запрошуємо педагогічних працівників, учнів та батьків переглянути презентації авторських концепцій цих підручників. 

Презентації відбуватимуться на YouTube-каналі ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти».  З оригінал-макетами підручників можна буде ознайомитися в Електронній бібліотеці на сайті ДНУ “ІМЗО” (https://lib.imzo.gov.ua/). Поставити запитання авторам можна буде на сторінці ДНУ “ІМЗО” у facebook.

Всесвітній день читання вголос

 

7 лютого світова спільнота книголюбів відзначає Всесвітній день читання вголос. Це свято зініціював у 2010 році Міжнародний освітній проєкт «LitWorld». 

 Цей день присвячений не просто читанню, а мистецтву та практиці читання вголос. Історії передавалися з покоління в покоління ще до того, як була винайдена писемність. Усні форми оповідання були найпершим способом збереження людських знань, проникливості та творчості.

Всесвітній день читання вголос допомагає нам повернути цю традицію до читання, одночасно сприяючи грамотності.Ця подія має за мету заохочення людства, а найбільше – молодого покоління, до читання книг. Крім того, свято надихає до спілкування та обговорення прочитаного з родиною та друзями.

Читання вголос розвиває швидкість мовлення, розширює словниковий запас,допомагає розвивати навички мислення, зміцнює навички слухання і підвищує грамотність.. Після читання варто обговорювати, ділитися почуттями і робити прогнози. Процес покращує розуміння й активне слухання. Читання вголос знижує стрес і робить нас щасливими.

Запам'ятовування є найсильнішим під час безпосереднього читання вголос, що свідчить про те, що вплив відбувається не тільки від чуття слів, а й від їхнього вимовляння. Це пояснюється тим, що усне проголошення слова створює досвід, що запам'ятовується, - явище, яке дослідники називають "ефектом виробництва".

Учні нашого ліцею також долучилися до цієї події.У читальній залі бібліотеки 7 лютого відбулась година голосних читань «Читаємо та обговорюємо».Діти читали вголос рядки з улюблених дитячих книг, спілкувалися та обговорювали прочитане,брали участь у вікторині,відгадували загадки.

Читати вголос корисно. А ще, читати  модно!

 

ХТО НЕ ЧИТАЄ - БАГАТО ВТРАЧАЄ!

 Завдяки акції "Подаруй бібліотеці книгу!"  бібліотечний фонд ліцею оновлено літературою вітчизняних та зарубіжних письменників у кількості 43 примірники. Щиро дякуємо всім, хто долучився до акції!Завітавши до бібліотеки, ви можете вибрати книгу на свій смак, вік чи потребу: художню, історичну, науково-популярну, дитячу.

 

 

Імператор залізних строф

2 лютого(20 січня за старим стилем) 1897 року у Новоархангельську народився Євген Маланюк, письменник, публіцист, культуролог, літературний критик. Під час Української революції та українсько-більшовицької війни 1917–1921 років служив у Армії УНР. Лицар Хреста Симона Петлюри.
Як писав у спогадах Євген Маланюк:«Матері я завдячую дві речі: серце і мистецтво. Батькові – життьову свою невдачу… З батька мого був «інтелігент», що, всупереч всім обставинам і спокусам, залишився національним до кінця, не зрадивши ні свого роду, ні своєї раси».

Учасник Першої світової війни,яка для Євгена Маланюка закінчилася восени 1917 року. Маланюк перемінюється з демобілізованого старшини бувшої російської армії у вояка і громадянина україської держави, він до останнього дня розділяв злети й поразки армії УНР, до кінця залишився її вірним воїном. Незначний, мабуть штрих, але в еміграції вже по війні, Євген Филимонович відрекомендувався як старшина Української Армії.

Шлях на еміграцію був неймовірно тяжким. Вояк УНР Леонід Романюк так зафіксував його у своєму спогаді – есе “Рік 1920. Важкий грудень , болючий час...”. Щойно залишило наше військо Україну Наддніпрянську і тут на Українській Галицькій Землі ми, під охороною чужого війська, вичерпані фізично,поранені духовно, чекаємо на переведення за Поліські фронти до таборів інтернованих. Сумно,соромно,прикро,боляче...”

  Після поразки УНР серед інтернованих вояків Армії УНР опинився у Польщі. У таборі інтернованих вояків УНР в Польщі Євген Маланюк поринув з головою в літературну діяльність. Так поезія Євгена Маланюка народжувалась з потреби спілкування з Батьківщиною, і витворилась вона у сповненій гніву і любові, болю і відчаю монолог поета, продовжений на роки та десятиліття.1923-го виїхав до Чехословаччини. У середовищі української еміграції друзями й найближчим оточенням Євгена Маланюка були Леонід Мосендз, Олег Ольжич, Олена Теліга, Олекса Стефанович, Оксана Лятуринська. 1925-го в Подєбрадах виходить перша збірка поезій Євгена «Стилет і стилос».З 1929-го – знов у Польщі. Наприкінці ІІ світової війни – наступна еміграція, спершу до Німеччини, а далі до США.

У своїх творах Євген Маланюк багато розмірковує про причини поразки Української Народної Республіки:«Хтось сказав, що українці не вміють шанувати своїх героїв. А там, де немає пошани до визначних особистостей, не може витворитися традиція, що грає таку велику ролю в вихованні нації, в накресленні її історичних завдань і шляхів… Через усю нашу історію проходить яскрава національна риса індивідуалізму, яка, на жаль, принесла більше шкоди, ніж користи, з огляду на трагічні для нас обставини… Ця риса вдачі і привела нас на чужину».
Ідея утвердження державності України — центральна ідея поезії Євгена Маланюка. Поет звертається до витоків української державницької традиції — князівсько-дружинницької доби, періоду гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, в ній прагне відшукати підстави для творення сучасної держави. У творенні свого образу України Євген Маланюк виходить із конкретних історичних та географічних реалій, бо саме Україна — це місце трагічної зустрічі Заходу та Сходу, цією обставиною зумовлене те, що вона довгий час лишалася об'єктом, а не суб'єктом історичного процесу.

Водночас Євген Маланюк — це і ніжний лірик.Він жив болісним почуттям розлуки з рідним краєм, який дедалі частіше поставав перед ним, як спогад дитячих літ та юності. Чужина будила ностальгічний щем, карала самотою. Україна приходила в мріях, зʼявлялась у снах, в його молитовних одкровеннях.

                            Все сняться материнні руки

                            Стара солома рідний стріх

                            Все сниться гук весни і вітер

                            Веселий вітер світлих літ

                            А тут молюсь убогий митар,

                            Шукаю Твій вогненний слід...

                            Ні! Не знайти! Ніхто незнає

                            Ніхто не чув Твоїх плачів

                            Біля всесвітнього Синаю,

                            Як завже: золото й мечі.

Помер Євген Маланюк 16 лютого 1968-го в Нью-Йорку.Похований поет в Нью-Джерсі.  

Людиною прийшов у цей світ, людиною мусив і відійти. Митцем. Поетом. Князем духу залишився у пам’яті поколінь, що в особі Євгена Маланюка матимуть класика української літератури.

 

 У бібліотеці ліцею  презентована книжкова виставка до дня народження Євгена Маланюка.Випускникам ліцею була запропонована мультимедійна подорож "Імператор залізних строф " . Учні ознайомилися із біографією відомого земляка,переглянули документальний фільм про життя і творчість Євгена Маланюка. Спадщина поета продовжує служити людям, захоплює нас своєю актуальністю, своїм багатством, красою слова, поетичністю.

        А десь Вона —
         не знаю чим! — живе:
         Архангород, Синюха,

         Скалеве,
         Торговиця…
         І над розлогим степом
        Таке ясне херсонське
         наше небо.
         Нема на світі

         інших Батьківщин
         Понад одну, що є наказ і чин.
         Нема землі,
         коханої так палко.
        Як та, що в ній що
         не верста, то — балка.

         А там — байрак.
         А там — горби могил,
         І хмари-велетні,
         і синій небосхил.

 

 

 

 

 

 

 

Відео про Є.Маланюка:

ЄВГЕН МАЛАНЮК д\ф (2020) 

 Євген Маланюк: "Вороги НЕ згинуть, як роса"

Евген Маланюк однозначний проти малоросів | Велич особистості   

Нариси з історії нашої культури: 1/4. Геокультура України. Евген Маланюк. 1953 рік. 
Київська Держава Середньовіччя. Евген Маланюк. (Нариси з історії нашої культури, 2/4).

Цікаві факти про Євгена Маланюка

Сайти, де містяться твори та інформація про Є.Маланюка:

https://nlu.org.ua/vustavki.php?id=543

http://www.pysar.net/poet.php?poet_id=42

http://uk.wikipedia.org/wiki/

Бій під Крутами

          За набої в стінах Софії,
             За криваву скруту Крут,-
                Хай московське серце Росії
                  Половецькі пси роздеруть. 

                              Євген Маланюк                  

29 січня 1918 року на залізничній платформі в Крутах до 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою стали до бою проти вдесятеро більших за чисельністю російських військ під командуванням генерала Муравйова.

Бій під Крутами тривав близько шести годин, у ньому загинули від 70 до 100 бійців з української сторони. Втрати більшовицьких військ тоді сягнули 300 людей. Бій під Крутами був успішним для оборонців української державності — наказ командування було виконано, стрімкий наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії й мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

 Хронологія

У середині грудня розпочався наступ більшовицьких військ в Україну, який вони вели в основному через Харків. З Харкова на Київ більшовики рухались через Полтаву, а залізнична лінія "Київ-Москва", де і є станція Крути, розглядалась більшовиками, як допоміжна. Там діяли невеликі загони більшовицьких матросів, а основний напрямок був під Полтавою.

Військове керівництво України ухвалило рішення, що основні українські військові сили мають піти також під Полтаву.

Гайдамацький кіш Слобідської України та інші добровольчі загони вели бої там. А на чернігівський напрямок, на Крути, під Бахмач було відправлено допоміжні сили. Це були в основному загони, сформовані з юнаків Київської військової школи імені Богдана Хмельницького. Юнаки – це не молоді хлопці, це слухачі цієї школи. Це люди з військовою освітою, які знайомі зі зброєю, які знають, як стріляти й що таке військова дисципліна. І фактично весь тягар бою, який стався 29 січня, винесли саме вони.

У цьому загоні юнаків був ще і студентський курінь. Туди записалися добровольці, студенти й випускники, активісти молодіжних організацій, в тому числі й декілька гімназистів старших класів з різних навчальних закладів Києва. Саме вони потім стали жертвами розстрілу.

У певний момент більшовики побачили, що на полтавському напрямку їм чинять дуже потужний спротив, і перейшли на колію "Київ-Москва", опинившись в Бахмачі. Там розпочалися сутички й 29 січня стикнулися вже в Крутах.

Під час бою стало відомо, що у місті Ніжин один з українських полків оголошує про свій нейтралітет і про те, що якщо раптом в Ніжин прийдуть більшовики, вони не будуть цьому протидіяти.

Керівник бою Тимченко ухвалює рішення, що треба відступати, бо якщо в Ніжин раніше зайдуть більшовики, вони всі загинуть, оскільки опиняться в оточенні. Чекали довго, поки всіх зберуть, але, очевидно, всіх не дочекалися. Це вже було фактично завершення бою, точного підрахунку, скільки приїхало і скільки має бути, не було, бо є поранені, є зниклі безвісти.

Не дочекалися, мусили виїхати; а 36 осіб, оті недосвідчені студенти, спізнилися і прийшли на станцію Крути тоді, коли там були більшовики. Їх арештували та після того декого з них розстріляли, а декого,щоб показати свою гуманність, відправили в Харків у шпиталь. Тим людям пощастило, вони змогли втекти зі шпиталю. А решту розстріляли прямо там на станції.Це був початок кривавого терору, який на 80 років захопив та катував Україну.За півтора тижні, у лютому 1918, увійшовши в Київ, армія Муравйова керувалася настановами, які той дав напередодні: «…Мешканців не жаліти… Ми їх всіх перестріляємо та переріжемо… нема чого боятися кровопускання. Хто не з нами – той проти нас».

 На похороні 10 березня в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти». 

Історія завжди циклічна та болюче повторюється, якщо її уроки не вивчати. Злобна та безумна імперія намагалася повторити трагедію 1918 року спочатку у 2014, а потім – у 2022 році. Суть політики росії не змінилася, несприйняття нею існування вільної незалежної України також. Але ми змінилися!
Пам’ятаємо кожного, хто поклав життя в цій боротьбі. Надихаємося їх прикладом, робимо висновки і йдемо вперед, захищаючи свою землю, свободу та незалежність. З нами Бог, з нами правда і з нами буде перемога!

Міфи про бій під Крутами

Події під Крутами відбулися 29 січня

Є такий дослідник, Ковальчук, який вже за допомогою документів, фактів і джерел довів, що насправді це відбулося 30 січня, а не 29 січня. Усе це пов’язано з тим, що в радянській історіографії зазвичай писали, що 29 січня вони вже взяли станцію Крути. Але насправді Муравйов просто не орієнтувався на нашій місцевості. Спочатку вони взяли Бахмач і переплутали його з Крутами. Саме через це і виникла плутанина. Самі бої під Крутами відбувалися з 30 січня по 5-6 лютого.

Під Крутами Київ захищали самі добровольці

Є й інші міфи щодо Крут, наприклад, що це були самі студенти і що добровольці з числа киян захищали місто. Насправді там були й українські січові стрільці, які прийшли на допомогу, і військові армії УНР, і загін зі студентів, їх було близько 120. Як відомо, за наказом Аверкія Гончаренка, цих малонавчених студентів направили не на саму станцію давати відсіч ворогу, вони були допоміжною частиною.

Бій під Крутами – провальна операція української армії

Зруйнуємо і той міф, що Крути – це сумна подія в історії України. Їх часто порівнюють з 300 спартанцями, які не дали ворогу зайти в Київ. Насправді це одна з найвдаліших оборонних операцій української армії, армії УНР. Порівняння з 300 спартанцями відбулося, коли крутянців ховали на Аскольдовій могилі. Один із професорів – а це були його студенти – виголосив промову і вжив цю аналогію. І вона почала "гуляти", і закордонна історіографія також уживала цей штамп.

Крутянці знали, що радянська армія має значну перевагу, і свідомо йшли на подвиг

Люди добровільно, як на Майдані, збиралися, проходили двотижневий вишкіл, щоб вийти на захист рідного міста. Але ніхто з цих людей не знав численність військ армії Муравйова. Не треба казати, що вони зробили цей подвиг свідомо. Ці люди просто йшли захистити своє місто, захистити Київ.

На час подій під Крутами Київ уже був російськомовним

У 1917-1918 роках левова частка Києва була україномовною. Руйнуємо цей радянський міф, що Київ завжди говорив російською. Ми маємо розуміти, що коли армія Муравйова зайшла в Київ у перші дні лютого, проводили тут червоний терор, розстрілювали киян у Жовтневому палаці – кілька тисяч киян були розстріляні лише за те, що вони були україномовні, мали посвідки УНР, працювали на державних підприємствах УНР. Україномовний Київ фактично змінив своє обличчя після цього.

ПРАВДА

Радянська армія вдесятеро переважала армію Української Народної Республіки

Відомо, що в Крутах перебувала чотиритисячна армія Муравйова і близько 400 українців (за даними Інституту національної пам'яті, у Крутах перебувало до 520 українців, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою — ред.). Росіяни вдесятеро переважали наших військових, мали бронепотяг та артилерію. Фактично, сили радянської армії у 10 разів переважали наші сили. З боку радянської армії загинуло понад 300 людей. З нашого боку – близько 80-85 осіб, і всі тіла ми змогли забрати і по-людськи поховати. Це також показує рівень і майстерність проведення цієї операції. Кажуть, що наша армія була погано укомплектована, не вистачало набоїв – але вони змогли успішно її провести, евакуюватися і забрати тіла загиблих.

Учасники бою під Крутами співали "Ще не вмерла Україна"

Ще є такий міф, що наймолодшого крутянця було розстріляно червоноармійцями, і що вони співали гімн України. Цей факт згадується у споминах учасників бою під Крутами: що хлопці, які не змогли вчасно зорієнтуватися, потрапили до ворога, і за наказом червоних командирів їх було розстріляно. Відомо, що один з них, Григорій Піпський, співав "Ще не вмерла Україна". Мені здається, це показує патріотизм, який тоді був у молоді. Адже це були студенти, гімназисти, які фактично з аудиторій потрапили на війну.

Операція під Крутами дозволила УНР проголосити незалежність

Ця операція дозволила нам 22 січня 1918 року проголосити IV Універсал УНР, яким ми закріпили нашу незалежність. Крути стали точкою неповернення, яка дозволила проголосити, що ми не залежні ні від поляків, ні від росіян, відкинути заяви про те, що України не було.

Крути 1918 | Історичний фільм-екшн

 

Д/ф "Герої України. Крути. Перша Незалежність"

Д/ф " Крути"

 

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

                                                     " Голокост - безпрецедентний прояв зла,  

                                                        який не можна просто залишити 

                                                           в минулому і віддати забуттю".

                                                                                                         Кофі Аннан

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Важко описати щось настільки ж величезне і жахливе, як Голокост. Як і про будь-який інший геноцид, про це варто знати і пам’ятати, аби уявляти, на що здатні люди. Історія — це застереження, про те пекло на землі, яке довелося пережити ні в чому не винним людям у період Другої світової війни. Пам'ять про Голокост повинна жити, ії зберігають книги. Пропонуємо вам зустріч з однією з таких книг.

Джона Бойн написав роман "Хлопчик у смугастій піжамі" за 60 годин і закінчив писати 30 квітня 2004 року в день смерті Адольфа Гітлера. Вперше роман опублікований у 2006 році і одразу був номінований на кілька десятків літературних премій. Книга посіла перше місце у списку бестселерів New York Times. Головна тема роману: зображення дитячої дружби, яка не зважає на нацизм і Голокост.
Головні герої книги: хлопчики Бруно - син коменданта концтабору і Шмуль - знаходиться за колючим дротом. Чи можлива дружба між ними?
Незважаючи на різні умови життя, на всі жахіття Другої світової війни, хлопчики стали справжніми друзями.
Роман закінчується трагічно - Бруно і Шмуль гинуть в газовій камері. Перед страшною смертю Бруно, взявши Шмуля за руку сказав, що він - його найкращий друг.

 Текстову версію твору Джона Бойна "Хлопчик у смугастій піжамі" скорочено шукайте за посиланням: https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/b..., а повністю читайте тут: https://www.ukrlib.com.ua/world/print...