середа, 28 березня 2018 р.

Я вже читач шкільної бібліотеки !


Сьогодні учні 1-А класу  Ткаченко Каріна,Комарцева Каріна,Тридух Саша,Мошек Вероніка, Луполенко Іра,Самойленко Сергій,Дьяченко Вероніка,Садікова Злата,Макаринський Богдан,Пригара Аня,Романщак   Максим,Фінк Артьом, Драгомощенко Саша,Стародуб Світлана,Яценко Ольга,Бондаренко Аня,Даценко Женя,Баланівська Таня принесли в подарунок бібліотеці нові книжечки.


Учні послухали казкову розповідь про бібліотеку,взяли участь у казковій вікторині " У казки на гостинах",переглянули презентацію про правила поводження з книгами.Із задоволенням прогулялися "вулицями Королівства Книг" та познайомились з його "жителями". Учні познайомилися з основними правилами користування біюліотекою і книгою.












 Першокласники записались до бібліотеки і взяли читати цікаві книжки.

На допомогу 3-класникам!!!Михайло Стельмах, біографія

Михайло Панасович Стельмах — український письменник, драматург, фольклорист.

  Народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни Панаса Стельмаха. Мати — білоруска. У дев’ять років, його віддали до школи. Після її закінчення вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі. У 1933 році закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту До 1939 вчителював у селах Київщини. 1939 року мобілізований до Червоної армії, учасник німецько-радянської війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, був двічі поранений. З 1944 працював у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины». Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: «Провесінь», «За ясні зорі» (1942); в 1943 році — в Уфі надрукована книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Юрія Яновського. Після війни, на запрошення поета Максима Рильського, став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР (1945–1953 роки). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6-9 скликань, був заступником голови Ради Національностей. 1972 — був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Помер 27 вересня 1983 у Києві. Похований на Байковому цвинтарі
Джерело: http://dovidka.biz.ua/ Довідник цікавих фактів та корисних знань
Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківці на Вінниччині. Першою пробудила в хлопчика любов до рідної землі мати — Ганна Іванівна, про яку він так писав в автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять»: «В її устах і душі насіння було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею…» З особливою ніжністю згадував письменник батька, Панаса Дем’яновича, діда Дем’яна — колишнього кріпака, філософа, талановитого майстра; бабусю, яку любив понад усе; дядьку Миколу, якого по-вуличному звали Бульбою,— цих простих, добрих, чесних і невтомних людей, серед яких минуло дитинство Михайлика. З дитячих років запали в душу хлопчика народні пісні, казки, думи, легенди. А ще полюбив маленький Михайлик книжку. «Якось я швидко самотужки,— згадував пізніше письменник,— навчився читати і вже, на мої дев’ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». Та найбільше його захопили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя. Перші літери хлопчик вивів виструганою з кленової гілочки ручкою і бузиновим чорнилом. Коли Михайлику було дев’ять років, його віддали до школи. Хлопчик на той час вмів уже читати і писати, тому його відразу прийняли до другого класу. Сім’я постійно відчувала матеріальні нестатки, жити було важко, вчитися теж. На всю родину Стельмахів були одні чоботи, тому часто взимку батько носив Михайлика до школи на руках, загорнувши його у якусь теплу одежину. Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів. Від зорі до зорі працює він у полі, а в душі плекає мрію: бути вчителем. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі, а в 1933 році перший у Дяківцях закінчив Вінницький педінститут. Дві зими учителював у школах рідного Поділля, збирав усну народну творчість, пробував писати. Перші його поезії надруковано в 1936 році. Загальне визнання принесли письменникові романи «Велика рідня» та «Кров людська — не водиця». Цілу бібліотечку складають книжки Михайла Стельмаха для наймолодших читачів: «Жнива», «Колосок до колоска», «Живі огні», «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички», «В їжачковім вітряку», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка», «Бурундукова сім’я», «Заячий секрет», «Цапків урожай», «Журавель», «Ой весна-зоряночка», «Чорногуз приймає душ», «Літо-літечко», «У бобра добра багато» та інші. Заслуговує на увагу і казка про кмітливу дівчинку «Маленька Оленка». Крім прози та поезії, писав п’єси і сценарії для кінофільмів. Помер М. Стельмах на сімдесят другому році життя 27 вересня 1983 року.Джерело: http://dovidka.biz.ua/mihaylo-stelmah-biografiya-dlya-ditey/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківці на Вінниччині. Першою пробудила в хлопчика любов до рідної землі мати — Ганна Іванівна, про яку він так писав в автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять»: «В її устах і душі насіння було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею…» З особливою ніжністю згадував письменник батька, Панаса Дем’яновича, діда Дем’яна — колишнього кріпака, філософа, талановитого майстра; бабусю, яку любив понад усе; дядьку Миколу, якого по-вуличному звали Бульбою,— цих простих, добрих, чесних і невтомних людей, серед яких минуло дитинство Михайлика. З дитячих років запали в душу хлопчика народні пісні, казки, думи, легенди. А ще полюбив маленький Михайлик книжку. «Якось я швидко самотужки,— згадував пізніше письменник,— навчився читати і вже, на мої дев’ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». Та найбільше його захопили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя. Перші літери хлопчик вивів виструганою з кленової гілочки ручкою і бузиновим чорнилом. Коли Михайлику було дев’ять років, його віддали до школи. Хлопчик на той час вмів уже читати і писати, тому його відразу прийняли до другого класу. Сім’я постійно відчувала матеріальні нестатки, жити було важко, вчитися теж. На всю родину Стельмахів були одні чоботи, тому часто взимку батько носив Михайлика до школи на руках, загорнувши його у якусь теплу одежину. Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів. Від зорі до зорі працює він у полі, а в душі плекає мрію: бути вчителем. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі, а в 1933 році перший у Дяківцях закінчив Вінницький педінститут. Дві зими учителював у школах рідного Поділля, збирав усну народну творчість, пробував писати. Перші його поезії надруковано в 1936 році. Загальне визнання принесли письменникові романи «Велика рідня» та «Кров людська — не водиця». Цілу бібліотечку складають книжки Михайла Стельмаха для наймолодших читачів: «Жнива», «Колосок до колоска», «Живі огні», «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички», «В їжачковім вітряку», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка», «Бурундукова сім’я», «Заячий секрет», «Цапків урожай», «Журавель», «Ой весна-зоряночка», «Чорногуз приймає душ», «Літо-літечко», «У бобра добра багато» та інші. Заслуговує на увагу і казка про кмітливу дівчинку «Маленька Оленка». Крім прози та поезії, писав п’єси і сценарії для кінофільмів. Помер М. Стельмах на сімдесят другому році життя 27 вересня 1983 року.Джерело: http://dovidka.biz.ua/mihaylo-stelmah-biografiya-dlya-ditey/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

четвер, 22 березня 2018 р.

На допомогу 4-класникам!!! Прислів’я та приказки про спорт

Картинки по запросу спортПрислів’я про спорт

Здоров’я в порядку — дякуй зарядці.
Як дитина бігає і грається, так і їй здоров`я усміхається .
Хто спортом займається, той сили набирається.
Загартовуй своє тіло з користю для справи.
Холоду не бійся, сам по пояс мийся.
Хто любить спорт, той здоровий і бадьорий.
І кмітливість потрібна, і загартування важливе.
У здоровому тілі здоровий дух.

Приказки про спорт

Змолоду загартуєшся, на все століття згодишся.
Починай нове життя не з понеділка, а з ранкової зарядки.
Міцний тілом — багатий і справою.
Зі спортом не дружиш — не раз про тім потужиш.
Пішки ходити — довго жити.
Віддай спорту час, а замість одержи здоров’я.



Прислів’я та приказки про спорт — це українська народна мудрість, її часто використувують в навчанні в розмовах. Прислів’я та приказки про спорт та здоровя для дітей — стануть в нагоді щоб привити дітям любов до спорту та здорового образу життя. Прислів’я та приказки про спорт Здоров’я в порядку — дякуй зарядці. Як дитина бігає і грається, так і їй здоров`я усміхається Хто спортом займається, той сили набирається. Загартовуй своє тіло з користю для справи. Холоду не бійся, сам по пояс мийся. Хто любить спорт, той здоровий і бадьорий. І кмітливість потрібна, і загартування важливе. У здоровому тілі здоровий дух. Вітрила так снасті в спортсмена у владі. Приказки про спорт Змолоду загартуєшся, на все століття згодишся. Починай нове життя не з понеділка, а з ранкової зарядки. Міцний тілом — багатий і справою. Зі спортом не дружиш — не раз про тім потужиш. Пішки ходити — довго жити. Віддай спорту час, а замість одержи здоров’я. Прислів’я про здоров’я та спорт Без уміння і сила ні при чому. Здоров’я маємо — не дбаємо, а втративши — плачемо. Хто міцний плечем, тому й ноша ніпочім. Бережи сукню знову, а здоров’я — змалку. Ліків тисячі, а здоров’я одне. Рухайся більше — проживеш більше. Ніхто не потурбується за тебе краще, ніж ти сам. Здоров’ю ціни немає. Не бігаєш здоровим, побіжиш, коли захворієш. Здоров’я не купиш. Тримай голову у холоді, живіт у голоді — будеш здоровий. Здоров’я всього дорожче.Джерело: http://dovidka.biz.ua/prisliv-ya-ta-prikazki-pro-sport/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Прислів’я та приказки про спорт — це українська народна мудрість, її часто використувують в навчанні в розмовах. Прислів’я та приказки про спорт та здоровя для дітей — стануть в нагоді щоб привити дітям любов до спорту та здорового образу життя. Прислів’я та приказки про спорт Здоров’я в порядку — дякуй зарядці. Як дитина бігає і грається, так і їй здоров`я усміхається Хто спортом займається, той сили набирається. Загартовуй своє тіло з користю для справи. Холоду не бійся, сам по пояс мийся. Хто любить спорт, той здоровий і бадьорий. І кмітливість потрібна, і загартування важливе. У здоровому тілі здоровий дух. Вітрила так снасті в спортсмена у владі. Приказки про спорт Змолоду загартуєшся, на все століття згодишся. Починай нове життя не з понеділка, а з ранкової зарядки. Міцний тілом — багатий і справою. Зі спортом не дружиш — не раз про тім потужиш. Пішки ходити — довго жити. Віддай спорту час, а замість одержи здоров’я. Прислів’я про здоров’я та спорт Без уміння і сила ні при чому. Здоров’я маємо — не дбаємо, а втративши — плачемо. Хто міцний плечем, тому й ноша ніпочім. Бережи сукню знову, а здоров’я — змалку. Ліків тисячі, а здоров’я одне. Рухайся більше — проживеш більше. Ніхто не потурбується за тебе краще, ніж ти сам. Здоров’ю ціни немає. Не бігаєш здоровим, побіжиш, коли захворієш. Здоров’я не купиш. Тримай голову у холоді, живіт у голоді — будеш здоровий. Здоров’я всього дорожче.Джерело: http://dovidka.biz.ua/prisliv-ya-ta-prikazki-pro-sport/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

середа, 21 березня 2018 р.

Участь учнів гімназії в акції

 Бібліотечний фонд поступово поповнюється новими книгами!!!

Щира подяка за благодійні пожертви на поповнення книжкового фонду бібліотеки всім учням 8-В,10-Б,10-В,6-В,8-Б,6-Б,4-Б,5-В,9-В,7-Б класів за одностайну підтримку акції ,а також окремим  учням з різних класів за індивідуальні подарунки.

А саме:
Авдієнко Софія- Найкращі чарівні казочки
Холоденко Настя-Парвела Т. "Елла та друзі"
Коваленко Глєб-Шекспір В."Сонети"
Арделян Софія -"Для малят про звірят"
Дудник Ярослав і Стеценко Євген- "У світі дикої природи"
Малий Іван - " Ілюстрований довідник учня початкової школи", " Нива -Божия любовь"," Все про науку і космос","Баба Яга"
Попова Даша -"Розумна мурка"
Семенина Василь -Р.Дал "Чарлі і шоколадна фабрика"
Рєпніков Толя - Портер "Поллианна"
Гончаренко Юлія-Д.Лондон Избранное
Кролик Настя- Дивовижний світ казок
Цвєткова Ліза- "Словниковий дивосвіт","Рослини і тварини"
Федорова Аня-"Абетка ввічливості"
Долучилися до акції під час запису до бібліотеки також учні 1-А класу.Ткаченко Каріна,Комарцева Каріна,Тридух Саша,Мошек Вероніка,Дьяченко Вероніка,Садікова Злата,Макаринський Богдан,Пригара Аня,Романщак Максим,Драгомощенко Саша,Стародуб Світлана,Яценко Ольга,Бондаренко Аня,Даценко Женя,Баланівська Таня принесли в подарунок бібліотеці нові книжечки. 


Сподіваємося на вашу участь в акції!

понеділок, 12 березня 2018 р.

Шевченківські дні у березні

Для більшості українців Тарас Шевченко є не лише літературним та мистецьким символом, а й уособленням всієї України. Поезії Тараса Шевченка переклали більш, як ста мовами світу. Його зображення друкують на державних грошових купюрах, поштових марках, на його честь встановлюють пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускають ювілейні монети та засновують премії.

Мабуть, не знайдеться в Україні жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. І до сьогодні, через стільки десятиліть, його твори хвилюють та тривожать душі.

Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. На території від Бразилії до Китаю встановлено 1384 пам’ятники Кобзареві. Більшість з них – 1256 – розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах світу. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.

Тарас Григорович Шевченко народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши хлопчину самому давати собі раду.

Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись стануть називати кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? Але так вже влаштований цей грішний світ …

За своє коротке життя, а прожив Тарас Григорович 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми – простих людських цінностей: життя і свободи, самореалізації і благополуччя, миру і поваги. Його творчість – це його душа. В своїх творах він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий.

Вірші Тараса Шевченка читайте тут

Пропонуємо 10 цікавих фактів з життя Т.Шевченка

1. Тарас Шевченко протягом життя був «душею компанії», любив сміятися і вмів розвеселити навіть незнайомих людей. 
2. Основна освіта Тараса Шевченка тривала лише два роки. Її він здобув у церковно-приходській школі.
3. Тарас Шевченко завжди з любов’ю згадував той випадок, коли малим пішов шукати «залізні стовпи», що «підпирають» небо, і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою і ввечері привезли до Кирилівки.
4. Тарас Шевченко був викуплений з кріпацтва за 2500 рублів. Задля цього художник Брюллов написав портрет Жуковського і продав його. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв.
5. Першим коханням молодого Шевченка була Оксана Коваленко, його ровесниця. Родичі закоханих були впевнені, що молоді одружаться. Але надії були марними — Тарас мусив поїхати до Вільна. Усе своє життя Шевченко згадував ту дівчину, яку колись кохав.
6. Останнім коханням поета була 19-річна дівчина Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками, але вона не захотіла залишити столичного життя й переїхати в Україну, щоб жити в селі. Покинула поета й вийшла заміж за перукаря Яковлева. І лише 1904 року, після смерті свого чоловіка, Лукерія Яковлева-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.
7. Улюбленим напоєм Тараса Шевченка був чай, а улюбленою їжею були: справжній український борщ, «затертий пшонцем і затовчений старим салом», вареники з сиром з грубої гречаної муки та такі ж самі галушки. Не байдужим також був і до рибних страв.
8. Тарас Шевченко був відомим модником, любив дорогий одяг і дуже легко витрачав на нього гроші.
9. Коли Тараса Шевченка відправили у заслання до Оренбурга, йому заборонили займатися творчістю. Однак цю заборону він ігнорував. Саме в Оренбурзі Тарас Григорович написав більшу частину своїх повістей.
10. Останні дні свого життя Шевченко провів у Петербурзі. Поховали його на Смоленському кладовищі. Проте за день до своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, поет попрохав свого вірного друга Григорія Честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся у місті Канів. Останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.



понеділок, 5 березня 2018 р.

Хочеш послухати казку?

В Україні запустили дитяче онлайн-радіо UA:Казки. На сайті проекту вже є 12 казок в озвучці відомих українців. Також 24 години на добу доступний плеєр із більш ніж 200 аудіоказками.