Дитинство
Фрагмент
з роману "Вершники"
Перекопська
рівнина починається за Дніпром, на
південь від Каховки, смуга пісків
тягнеться вздовж ріки з південного
заходу, незайманий степ аж до Мелітопольщини,
на півдні — Чорне море, і Джарилгачська
затока, і саме місто Перекоп на вузькому
суходолі, що завжди правив за ворота до
Криму. Рівна, безмежна просторінь (як
на масштаби двох людських ніг), гола
рівнина без ріки, без дерева, окремі
села й хутори стоять рідко, сонце велике
й пекуче котиться на небі і поринає за
землю, мов за морську поверхню, небо не
синє, як за Дніпром, а кольору ніжних
блакитних перських шовків, небо Криму
над степовим безмежжям.
Той дикий
степ був полем бою на гранях багатьох
епох, і це не заважало перекопській
рівнині пишно зацвітати щовесни і
вигоряти на літо, мокнути восени і
замерзати на зиму, тоді по ній ходили
люті й прокляті хуговії, а по селах
плодилися степовики, і один із них
народився в цьому степу, до Перекопа —
п'ять годин ходи; і ріс серед степу, а
його смалило сонце та обпікав вітер, і
завше йому хотілося їсти, бо народився
в бідній хаті, і першим спогадом дитинства
був степ.
