Історія.6 клас .Фараони

Протягом майже 30 століть – від об’єднання –  близько 3100 р. до н.е.  до  завоювання Олександром Македонським у 332 р. до н.е. – Стародавній Єгипет був величною цивілізацією у Середземномор’ї.
 XVIII династія (1550—1292 до н. е.) — одна з найвідоміших династій фараонів Стародавнього Єгипту часів Нового царства. Першим фараоном династії став Яхмос І, який вигнав загарбників гіксосів, що правили в державі 120 років.

Нове Царство 1567-1085 р. до н.е.

Яхмос І був першим фараоном 18 династії, який знову об’єднав Єгипет.  Фараони 18-ї династії відновили військові походи на Нубію та Лівію. В Палестині та Сирії Єгипет вперше стикається з новими противниками – державою хуритів Мітанні та Хетським царством. Єгипет Нового Царства можна вважати першою імперією – володіння якої простягалися від Нубії на півдні, до Євфрату на Півночі. Крім могутніх царів, правителями Нового Царства були і жінки. Зокрема, найбільш відомою була Хатшепсут (1503-1482 до н.е.) , яка правила як регент свого малолітнього сина Тутмоса III.

Правління  Аменхотеп IV (бл. 1379-1362 роки до н.е) ознаменувался спробами релігійної реформи, та поступовим переходом до монотеїзму. Аменхотеп IV прагнув послабити вплив старої еліти, символом якої був культ бога Сонця Амон-Ра. На противагу якому, Аменхотеп ввів новий культ сонячного диску – Атона та перейменував себе на Ехнатона  (буквально слуга Атона). Новою столицею стало місто Ахетатон, відоме згодом як Амарна.

Стара знать була не задоволена такими реформами, тому після смерті Ехнатона було повернуто єгипетський політеїзм. Фараони 19 та 20 династії – відомі як Рамесіди (нащадки фараона Рамзеса) займалися будівництвом занедбаних храмів та міста. В цей час, згідно Біблії, в Єгипті перебували євреї, та відбувся вихід Мойсея з Єгипту. Скоріш за все, згадувані події відбулися за правління фараона Рамзеса II (1304-1237 р. до н.е.).

Всі правителі Нового Царства (за винятком Ехнатона) були поховані у глибоких, скельних гробницях  у Долині царів, поховання на західному березі  Нілу, біля Фів. Більшість з них було розгромлено, за винятком гробниці  Тутанхамона (бл. 1361-1352 р. до н.е.), яка була виявлена британською експедицією  у 1922 році.

Правління Рамсеса III (бл. 1187-1156 р. до н.е.) було апогеєм Нового Царства. Після нього, Єгипет поступово втрачає свій контроль над Палестиною та Сирією, посилюється натиск лівійців. Влада фараонів слабне, знову посилюються номархи, країна вступає у смугу громадянської війни.