Блог бібліотеки комунального закладу "Новоархангельський ліцей "Лідер": березня 2016

понеділок, 28 березня 2016 р.

На допомогу 3 - класникам! Червона книга України

https://uk.wikipedia.org/wiki/
http://redbook-ua.org/
http://redbook-ua.org/animals/region/kirovogradska

"Популярні" тварини Червоної книги України :

http://redbook-ua.org/item/bison-bonasus-linnaeus/

вівторок, 22 березня 2016 р.

На допомогу 5-тикласникам ! Євген Гуцало

Гуцало Євген Пилипович – український кіносценарист, журналіст, а також поет і прозаїк доби течії т. зв. «шістдесятників» у національній літературі.
Дитинство видатного письменника пройшло у с. Старий Животів на Вінниччині у родині сільських інтелігентів. Батьки присвячували достатньо часу для розвитку та навчання хлопця. Тож, після закінчення середньої школи з відзнакою, він подався до столиці здобувати вищу освіту. Однак, мрія стати журналістом здійснилася не одразу: не пройшовши занадто великий конкурс до Київського університету, через рік йому вдалося почати навчання у Ніжині та цілком поринути у вир літературної творчості.
Період активної творчої діяльності припав на т. зв. «хрущовську відлигу», завдяки чому автор міг майже безперешкодно, без суворої радянської цензури минулих років, друкувати збірки оповідань («Яблуко з осіннього саду», «Скупана в любистку», «Хустина шовку земного», «Запах кропу»). Як молодого перспективного літератора, його запрошують у складі делегації до Франції, а його ім’я стає відомим не тільки на теренах Батьківщини, а й за її межами. Однак, в державі настає період застою, що безперечно відображається і на творчості письменників. І лише за часів «українського відродження» відбувається деякий творчий сплеск.
Останні роки життя Є. Гуцало страждає на тяжку хворобу, що зрештою, призводить до його смерті на початку липня 1995 року.

ЄВГЕН ГУЦАЛО
СІМ'Я ДИКОЇ КАЧКИ

Добре дихалося зранку в старому дубовому лісі. Повітря пахло зволоженим листям, воно голубіло між стовбурами, і далина над верхівками дерев була кришталево чиста, кришталево дзвінка, Юрко йшов по стежині, що пролягала між заростями кінського щавлю, що світилася білим піском поміж великими, із тремткими краплинами в жолобках, лопухами, і в його душі було так само ранково й прохолодно, як у літньому лісі. Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити. Вудочка, як великий промінь, лежала на його плечі, вудочка обіцяла йому такі радощі, що в передчутті їх Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати.
Він не втримався, щоб не крикнути, «А-а-а!» — легко й сріблисто вирвалося з його грудей, покотилося колесом по стежці й погасло в гущавині попереду. Ліс на хвилю заслухався, а потім зразу і збайдужів. «А-а-а!» — вже лункіше крикнув він, і тепер навколишня тиша немов кинулася стрімголов увсібіч, перелякана і тремтяча. «А-а-а!» — закричав на повні груди хлопець, і голос, неначе вибух, порскнув угору й по боках, а Юрко зостався в пустці, яка все збільшувалась, бо грім одкочувався все далі й далі, поки весь ліс не перетворився на величезну пустку.

14 березня - день визволення Новоархангельська

Саме 14 березня 1944 року, в результаті кривавих боїв, від фашистів було звільненоНовоархангельський район. Пам’ять про героїв-визволителів живе в серцях вдячних нащадків, тому Новоархангельськ, як гідний спадкоємець урочисто відзначає 72-ту річницю звільнення краю та низько схиляє голови перед героями.

Летять і летять роки. Летять, летять, мов журавлині ключі, в далекий вирій. Летять і відлітають у вічність… Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за визволення нашого краю.

Дорогою ціною заплатив наш народ у цій найстрашнішій за всю історію війні. Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих в бою, у партизанських загонах, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, пішов із життя від ран, хвороб, голоду!

Клавдія Байраченко
http://librarychl.kr.ua/pro_bib/zelena-brama.php
http://www.specnaz.ru/articles/203/8/1886.htm

30 липня 1941 року німецькі загарбники захопили Новоархангельськ. Більше двох з половиною років (31 місяць і 12 днів) селище було окуповане. Неволю, муки принесли новоархангельцям фашистські орди. Вони катували людей, гнали в Німеччину на каторжні роботи, грабували і спалювали хати. 1056 жителів району опинилися в далекій чужині за колючим дротом. В селі фашисти створили 2 табори військовополонених, та на цьому не припинилися звірства, 1254 було розстріляно, над 322 жорстоко познущалися.

Шевченківські дні у школі

Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. Творчість цього поета байдужим не залишає нікого. Син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант художника… Про ці факти з життя Тараса Григоровича ми знаємо давно. Повторюємо їх як завчену раз і назавжди інформацію, анітрохи не замислюючись над їх справжньою сутністю: яку ж силу духу слід мати, щоб у таких умовах не зламатися, не збайдужіти душею, не зчерствіти серцем, а все думати і піклуватися про свій народ?

Перші березневі дні на нашій землі пов’язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю, його любов’ю до України. Щороку в шкільній бібліотеці відзначають день народження Кобзаря. І цього року заздалегідь в читальному залі бібліотеки оформлено книжково-ілюстративну виставку «Струни Кобзаревого серця». Цікаво пройшов усний журнал для п'ятикласників «Піснею до серця, серцем до народу» (вірші Т. Г. Шевченка покладені на музику, перегляд відеороликів). 11 березня учні 11 класів долучилися до перегляду документального фільму "Великі українці. Тарас Шевченко" та переглянули мультимедійну презентацію про життя і творчість поета і художника.