14 березня - день визволення Новоархангельська

Саме 14 березня 1944 року, в результаті кривавих боїв, від фашистів було звільненоНовоархангельський район. Пам’ять про героїв-визволителів живе в серцях вдячних нащадків, тому Новоархангельськ, як гідний спадкоємець урочисто відзначає 72-ту річницю звільнення краю та низько схиляє голови перед героями.

Летять і летять роки. Летять, летять, мов журавлині ключі, в далекий вирій. Летять і відлітають у вічність… Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за визволення нашого краю.

Дорогою ціною заплатив наш народ у цій найстрашнішій за всю історію війні. Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих в бою, у партизанських загонах, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, пішов із життя від ран, хвороб, голоду!
 

Клавдія Байраченко
http://librarychl.kr.ua/pro_bib/zelena-brama.php
http://www.specnaz.ru/articles/203/8/1886.htm

30 липня 1941 року німецькі загарбники захопили Новоархангельськ. Більше двох з половиною років (31 місяць і 12 днів) селище було окуповане. Неволю, муки принесли новоархангельцям фашистські орди. Вони катували людей, гнали в Німеччину на каторжні роботи, грабували і спалювали хати. 1056 жителів району опинилися в далекій чужині за колючим дротом. В селі фашисти створили 2 табори військовополонених, та на цьому не припинилися звірства, 1254 було розстріляно, над 322 жорстоко познущалися.

    Але терор окупантів не зміг зламати людей. Для підпільної роботи в тилу ворога були залишені К.А.Тимофєєв, Ю.А.Фрединський, Г.З.Кондратьєв, А.Л.Ткаченко, вони з честю виконали свій обов’язок перед Батьківщиною.

   В травні 1942р., після розрізнених спроб вести підпільно-диверсійну боротьбу проти окупантів, в Новоархангельську з ініціативи Фрединського був заснований комітет сприяння Червоним партизанам КСЧП. До його складу увійшов разом з іншими патріотами і нині відомий український письменник Василь Павлович Козаченко, який потрапивши в оточення і опинившись на тимчасово окупованій території, наполегливо шукав своє місце в боротьбі з ворогом. Тут все йому було знайоме з дитинства та юності – і прозорі води Синюхи, і прямі під лінійку прокреслені вулиці рідного Новоархангельська, і школа, перебудована із колишнього, часів миколаївських військових поселень, шпиталю. Та на все це, до болю знайоме і рідне, ніби впав невидимий чорний попіл. Люди неговіркі, похмурі. Лютують окупанти – розстріли, вивіз молоді до фашистського рейху. В селі - два концентраційних табори, де гинуть сотні полоненних. Особистий досвід підпільної роботи та пережите послужило йому матеріалом для повістей «Атестат зрілості», «Серце матері», «Блискавка». Мету своєї діяльності КСЧП вбачав у всебічній допомозі партизанам зброєю, розвідкою, квартирами, харчуванням, в організації диверсій і саботажів, знищенні нацистської літератури. До половини червня 1942р. КСЧП створив навколо себе підпільну організацію з 35 осіб. Комітетчики організували втечу з табору військовополонених. Було врятовано від фашистської неволі 45 червоноармійців і 7 жителів району. В червні через Тимора Погорєлова і В.Козаченка комітет налагодив зв’язок із штабом партизанських загонів Уманщини, зокрема загоном, яким командував Верхов-Гриб, відомий український дитячий письменник Кузьма Гриб.  За дорученням комітету учениця-складальниця О.Є.Матвійчук винесла з друкарні близько 20 кг шрифту і передали уманчанам. А від них одержали майже 4 тисячі антифашистських листівок, які розповсюджували у своєму і навколишніх селах.Із січня 1943 року з підпільних груп було організовано дві розвідувальні групи. Перша збирала відомості про дислокацію ворожих військ, друга – шляхом диверсій діставала зброю. Активною учасницею однієї із розвідницьких груп була старша піонервожата Новоархангельської середньої школи – Клавдія Байраченко, відважна дівчина, патріотка. Їй часто доручали супроводжувати втікачів з табору, передавати розвідувальні дані, розповсюджувати листівки. Загинула вона 16 січня 1944 року в нерівному бою з фашистами поблизу с.Борщова.

    Активно допомагав народним месникам десятирічний Вітя Гавриленко. Схоплений поліцаями, під тяжкими тортурами він не сказав ні слова про партизан і загинув як герой. Вітя похований в Новоархангельську поруч з могилою партизан і радянських воїнів.

    В березні 1943р., підпільні групи влилися в партизанський загін імені Чапаєва. Командиром його був - Ю.А.Фрединський, начальником штабу – А.С.Синиця. Новоархангельські партизани тримали тісний зв’язок з загоном Матвєєва /під цим іменем виступав офіцер радянської Армії П.Й.Суський – командир партизанського загону в районі урочища «Зелена Брама», який загинув в бою незадовго до визволення району і похований в братській могилі с.Підвисоке/. До останніх днів окупації партизани загону імені Чапаєва нищили ворожу силу та техніку, руйнували телефонний зв’язок, обстрілювали обози.

    З лютого 1943р. члени загону вели двогодинний бій з карним загоном ворога на хуторах біля с.Ганнівка. Було вбито 9 гітлерівців і 10 поранено.

    У червні 1943 року стало відомо, що районну друкарню переносять в інше приміщення. Тим і скористалися члени партизанського загону імені Чапаєва, щоб обладнати свою друкарню. Влаштували її в хаті батька Василя Козаченка. На величезну небезпеку наражалась уся сім’я молодого письменника. Адже варто було окупантам дізнатися про місце знаходження підпільної друкарні, усіх рідних чекала б жахлива смерть. На це патріоти не зважали, листівки ночами друкували Василь      Павлович зі своїм найменшим братом Анатолієм.

    Мешканці селища з усіх сил чинили опір гітлерівцям. Боротьба із сильним і підступним ворогом була нелегкою. За свободу і незалежність рідної землі в жорстоких боях загинули партизани М.С.Синиця, І.Л.Кравченко, П.М.Курта, П.П.Томак, та інші.

    Визволили Новоархангельщину 13 березня 1944 року війська другого Українського фронту, зокрема, бійці 110-гвардійської стрілецької дивізії, під командуванням гвардії полковника Дмитра Пилиповича Соболєва.

    Хоробро билися за Батьківщину і воїни - новоархангельці. Зокрема, проявив мужність наш земляк капітан Іван Миколайович Курта, його нагороджено двома орденами Червоного Прапора. орденом Олександра Невського, медалями «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною». Це ж саме можна сказати і про Григорія Павловича Гулого, Василя Гнатовича Бевзенка, Бориса Павловича Вовнянка, Якова Григоровича Ліподата, Володимира Ксенофонтовича Сущенка. Ось, що повідомляла фронтова газета «На захист Батьківщини» про сержанта 375 Бухарестської Червонопрапорної дивізії В.К.Сущенка: «Сержант Сущенко прославився своєю винахідливістю і хоробрістю в боротьбі з німецькою піхотою… За відмінні бойові дії, за військову майстерність і відвагу комсомольця Сущенка нагородити орденом Слави ІІІ ступеня».

    Бойовими нагородами відзначено 636 воїнів - новоархангельців, 325 сімей селища отримали повідомлення про те, що їхні батьки, сини, брати і сестри загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Свято шанують новоархангельці світлу пам’ять про загиблих воїнів-земляків, що поклали голови за звільнення нашого селища в 1941-1944 роках. На їх могилах встановлено 2 пам’ятники ( в парку поховано 717 чоловік, біля бувшої районної лікарні – 70, з них 27 партизани). Ім’ям К.Байраченко названо центральну площу райцентру та вулицю, де вона народилась і жила.