На допомогу шестикласникам.Ігор Калинець.Вірші

Ігор Миронович Калинець народився 9 липня 1939р. в м. Ходорові на Львівщині. Є автором великої кількості творів.
У 1956 р. закінчив середню школу й вступив до Львівського університету. 1961р., закінчивши філологічний факультет Львівського університету, почав працювати в обласному архіві. Творчий доробок І. Калинця становить 17 поетичних збірок, що згруповані в двох циклах: «Пробуджена муза» (9 збірок) і «Невольнича муза» (8 збірок). За громадянську непокору в тематиці віршів був репресований радянською владою: отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання, які відбув на Північному Уралі і в Забайкаллі. В ув'язненні поет працював токарем і кочегаром. Після повернення із заслання, він працював редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури. У 1991 р. у Варшаві вийшов перший том циклу «Пробуджена муза», а в США — другий том «Невольнича муза». У 1977 році Ігор Калинець був нагороджений премією ім. І. Франка в Чікаго, у 1992 році отримав премію імені В. Стуса, а за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» був удостоєний Національної премії України ім. Т. Шевченка. Остання книжка «Слово триваюче» вийшла друком у Харкові в 1997 р.

В автобіографії Ігор Калинець пише: «В ув'язненні працював токарем і кочегаром. Мучився, але не каявся — і радий з того, бо чую, що лишився людиною. Поезія допомагала вистояти і в перший, і в другий періоди. Зумів зберегти усе написане, що теж дивовижно...» Справді, у радянські часи залишатися поетом правди було просто неможливо, а Ігор Калинець не зрадив своїх переконань і своєї батьківщини, завдяки цьому й залишився людиною. До речі, у цьому нас переконують світлі й легкі його твори. Ніколи не скажеш, що їх автор — уярмлена свого часу в'язницею й засланням людина: від його поезії та прози віє чистотою, безпосередністю і навіть дитячою наївністю.

Усе це від любові до своєї донечки, про що ми дізнаємося з розповіді самого Ігоря Калинця: «У таборі на Північному Уралі, де я опинився в 1973 році, я знову взявся до писання. І не тільки для себе (для дорослих), але й для дітей. Моя дочка закінчувала саме другу клясу. І мені (з туги також) хотілося щось і від себе вкласти в душу маленької школярки. Хотілося й собі бути причетним до її виховання, до формування і світогляду, і смаків».

Найперше були віршики про явища природи, про все прекрасне, що є навколо нас, хотілося, щоб донька подивилася на світ з подивуванням. Тому і названо було цей перший цикл "Дивосвіт, або Книжечка для Дзвінки", видана в Києві в 1991 році. Дзвінка — це ім'я коханої видатного карпатського ватажка опришків Олекси Довбуша, пам'ять якого й досі вшановують на Західній Україні. Також ім'ям Дзвінка Ігор Калинець назвав свою доньку.

У поезії «Писанки» поет змальовує образ найдорожчої для кожного людини — мами. А в першій книжечці для Дзвінки — «Дивосвіт» автор оживлює образи Стежечки, Блискавки, Веселки, Диму тощо, примушуючи читача замилуватись красою природи і пробудити любов до неї.

Стежечка

ходім зі мною

стежечко

обережно

не зачепися за камінець

переступи соломку

і під спориш не ховайся

все одно бачу а там

за городом

ого як ти виросла

сама біжиш

через струмок перескакуєш

батіжком по пилюці цвяхаєш

а суницею збочуєш

топчеш горох при дорозі

коли б глянути

стежко

он з тої гори

на всенький світ

тільки не поспішай

така верчена ти

як дзиґа

але ж світ красний

голова крутиться

Блискавка

пливе собі королева
королева темряви

у дзеркало

а темно

зблисне

на мить

світлом

зазирне

хто на світі найгарніший

ви ваша темність

відкаже дзеркало

похапцем

заспокоїться королева

на часину

сказано писана красуня

Веселка

надягла веселка

стрічок

стрічок

як у свято

взяла коромисло

і пішла до річки

дорогою перестрів її

князенко Соняшник

із золотим черевичком

в руці

поміряла веселка

якраз на ніжку

от вони й побралися

29 січня – День пам’яті полеглих у бою під Крутами

ня 2020 року виповнюється 102 роки з дня героїчного подвигу, здійсненого трьома сотнями студентів, який увійшов в історію України як Бій під Крутами. Героїзм молодих українців довгі роки служить прикладом для багатьох поколінь. Що саме сталося в 1918 році і чому важливо пам'ятати про це сьогодні, читайте в матеріалі УНІАН. Що передувало Бою під Крутами У грудні 1917 року Раднарком СРСР зажадав від Української Центральної Ради легалізувати військові загони більшовиків в Україні. У разі невиконання Ленін і Троцький, що підписали лист, пригрозили оголосити УЦР такою, що веде відкриту війну. Не дочекавшись відповіді, більшовики зробили це. Бойові дії розпочалися в середині місяця.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/society/10849622-den-pam-yati-gerojiv-krut-sogodni-102-roki-bezstrashnomu-podvigu-300-studentiv.html

 

29 січня 2020 року виповнюється 102 роки з дня героїчного подвигу, здійсненого трьома сотнями студентів, який увійшов в історію України як Бій під Крутами. Героїзм молодих українців довгі роки служить прикладом для багатьох поколінь.

 Що передувало Бою під Крутами
 У грудні 1917 року Раднарком СРСР зажадав від Української Центральної Ради легалізувати військові загони більшовиків в Україні. У разі невиконання Ленін і Троцький, що підписали лист, пригрозили оголосити УЦР такою, що веде відкриту війну. Не дочекавшись відповіді, більшовики зробили це. Бойові дії розпочалися в середині місяця.
 За різними оцінками, чисельність війська, яке було готове виступити на боці Центральної Ради, скоротилася з 300 до 15 тисяч. Під час наступу радянської армії бійці УНР нерідко переходили на бік більшовиків або ж проголошували нейтралітет. Це зробило значно несумірним розклад сил, що склався на той момент між сторонами.
Бій під Крутами: приклад людського героїзму.
Безпосередньо сама битва відбулася 29-30 (16-17) січня поблизу невеликої однойменної залізничної станції. Вона розташовується на території сучасної Чернігівської області в 130 км від Києва. У бою трьом сотням київських курсантів і козаків "Вільного козацтва" (їх було близько сотні) протистояли кілька тисяч бійців Червоної армії, очолюваних Михайлом Муравйовим. Більшовики наступали відразу з двох напрямків - харківсько-полтавсько-київського і курсько-бахмацького. День пам'яті Крут 
 Основною метою битви було зупинення стрімкого наступу більшовиків. Бій українських вояків проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.

 

Втрати сторін
 За різними оцінками, втрати української армії на той момент становили до сотні загиблих. Число загиблих з іншої сторони оцінюють приблизно в 300 людей, що викликано, насамперед, чисельною перевагою більшовиків. Імена всіх загиблих з українського боку за більш ніж 100 років встановити не вдалося. Відомі імена близько десятка молодих людей, які віддали свої життя за майбутнє української землі.
Пам'ять про Героїв Крут
 Незабаром після знаменитого бою Центральна Рада ухвалила перепоховати загиблих у бою під Крутами. Студентів-героїв поховали в Києві на Аскольдовій Могилі. Траурну церемонію тоді відвідав голова Центральної Ради Михайло Грушевський.
 Відомий український поет Павло Тичина написав у пам'ять про загиблих героїв вірш, який назвав "Пам'яті тридцяти". 
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих...


На Аскольдовій Могилі
Український цвіт —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.


На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...


На кого завзявся Каїн
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.


Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.

КРУТИ 1918 (2019) HD офіційний трейлер фільму

 Герої Крут і Незалежна Україна
У 2006 році недалеко від місця бою було відкрито великий пам'ятник. У 2007 році тодішній президент Віктор Ющенко підписав указ про вшанування пам'яті Героїв Крут. Відтоді 29 січня отримало офіційний статус. А у 2012 році на Аскольдовій могилі встановили пам'ятник.Сьогодні в низці міст встановлено пам'ятники і меморіальні дошки на честь Героїв Крут. В пам'ять про Героїв називають вулиці і сквери, а в Києві та Львові - навіть навчальні заклади. Зокрема, ім'я Героїв Крут носять столичний Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації й Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Щороку 29 січня в Україні проводять пам'ятні заходи на честь подвигу юних героїв.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Остаточне розв’язання єврейського питання

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655м

Варто нагадати, що Голокост з грецької перекладається як "всеспалення" й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона - на території колишнього Радянського Союзу.

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.

Голокост в Україні

Винищення «неповноцінних»  народів та етнічних груп стало основною лінією політики Берліна на Сході Європи. Україна поряд з іншими європейськими державами стала жахливим полігоном нацистського конвеєру смерті.

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

«Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.

На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзацкоманда 5 айнзацгрупи С розстріляла 1400 уманських євреїв.

Наприкінці серпня 1941 р. відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній
більшості, загинули в газових камерах.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених.

Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.

Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.

Поповнення фонду бібліотеки навчально-методичними посібниками

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 17 жовтня 2019 р. № 1304 «Про затвердження переліку підручників (посібників), що видаватимуться за кошти державного бюджету» та наказу Міністерства освіти і науки України від 28 листопада 2019 р.№ 1494 № 1494«Про затвердження переліку підручників (посібників), що видаватимуться за кошти державного бюджету» було видано і доставлено у  шкільну бібліотеку:

Навчально-методичний посібник «Методика реалізації Українського правопису в новій редакції у закладах загальної середньої освіти» (авт. Терещенко В. М., Панченков А. О.).

навчально-методичні посібники для педагогічних працівників:

1. Нова українська школа: порадник для вчителя (авт. Шиян Р. Б., Софій Н. З., Онопрієнко О. В., Найда Ю. М., Пристінська М. С., Большакова І. О. За загальною редакцією Н. М. Бібік, доктора пед. наук, професора, дійсного члена НАПН України).
2. Нова українська школа: організація діяльності учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти (авт. Кірик М. Ю., Данилова Л. І.).
3. Нова українська школа: порадник вихователю групи продовженого дня у закладах загальної середньої освіти (авт. Дмитрів Г. І., Фреїк Н. В, Владика О. Т., Глинянюк Н. В., Грицюк О. Є., Добрянська Н. М., Маротчак Р. М., Семанюк Р. С., Скрипник Р. Е., Тарасюк М. Б., Фущич У. С.).
4. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Українська мова» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу (авт. Вашуленко М. С.).
5. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу (авт. Гільберг Т. Г., Тарнавська С. С., Павич Н. М.).
6. Нова українська школа: методика навчання математики у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах інтегративного і компетентнісного підходів (авт. Скворцова С. О., Онопрієнко О. В.).
7. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво» у 1-2 класах на засадах компетентнісного підходу (авт. Масол Л. М.).
8. Нова українська школа: використання інформаційно-комунікаційних технологій у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти (авт. Антонова О. П.).
9. Нова українська школа: теорія і практика формувального оцінювання у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти (авт. Фідкевич О. Л., Бакуліна Н. В.).

посібники серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти:

1. «Антологія. Фольклор, міфи і легенди народів світу в шкільному курсі літератури» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт.-упор. Чумарна М. І.).
2. «Антологія. Казка в шкільному курсі літератури» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт.-упор. Морщавка Ю. О.).
3. «Сучасна художня література» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (упор. Ніколенко О. М., Мацевко-Бекерська Л. В., Сакович Л. С., Ніколенко К. С., Борисова Є. Л., Мігалі А. І., Туряниця В. Г., Сластьон С. Е.).
4. «Унікальні сторінки географії. Визначні географічні відкриття» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Гільберг Т. Г., Лис Ю. В., Совенко В. В.).
5. «Цікаві факти з історії давніх часів» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Бандровський О. Г.).
6. «Захопливий світ біології» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Каліберда М. С., Панов В. В., Чайковська М. А.; за ред. Шаламова Р. В.).
7. «Основи споживчих знань. Споживча етика» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Овчарук О. В., Пужайчереда Л. М.).


навчально-методичні посібники для педагогічних працівників, які працюють з учнями з особливими освітніми потребами :
1. Навчально-методичний посібник «Асистент вчителя у закладі загальної середньої освіти з інклюзивною формою навчання» (авт. Колупаєва А. А., Коваль Л. В., Компанець Н. М., Квітка Н. О., Лапін А. В.).

2.Навчання дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі (авт. Колупаєва А. А., Таранченко О. М.).

На допомогу п'ятикласникам.Євген Гуцало

Сім'я дикої качки. Гуцало Євген

Добре дихалося зранку в старому дубовому лісі. Повітря пахло зволоженим листям, воно голубіло між стовбурами, і далина над верхівками дерев була кришталево чиста, кришталево дзвінка. Юрко йшов по стежині, що пролягала між заростями кінського щавлю, що світилася білим піском поміж великими, із тремткими краплинами в жолобках, лопухами, і в його душі було так само ранково й прохолодно, як у літньому лісі. Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити. Вудочка, як великий промінь, лежала на його плечі, вудочка обіцяла йому такі радощі, що в передчутті їх Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати.
Він не втримався, щоб не крикнути. "А-а-а!" — легко й сріблисто вирвалося з його грудей, покотилося колесом по стежці й погасло в гущавині попереду. Ліс на хвилю заслухався, а потім зразу і збайдужів. "А-а-а!" — вже лункіше крикнув він, і тепер навколишня тиша немов кинулася стрімголов увсібіч, перелякана і тремтяча. "А-а-а!" — закричав на повні груди хлопець, і голос, неначе вибух, порскнув угору й по боках, а Юрко зостався в пустці, яка все збільшувалась, бо грім одкочувався все далі й далі, поки весь ліс не перетворився на величезну пустку.
В дзеркало ріки дивилось і не могло на себе надивитись небо. Юрко закинув вудочку, і поплавець хитнувся посеред блакиті. На нього зразу ж сів метелик, з жовтими плямами на крильцях, і довго сидів, поки по воді не побіг вітерець і не поніс того метелика геть-геть на середину. Як добре, як щасливо було Юркові!
Гуп-гуп-гуп! — почулося за спиною, і всі його думки розлетілися, як сонячні зайчики. Він озирнувся — й не помилився в своїх передчуттях: Тося таки прийшла слідом за ним, як і обіцяла звечора. Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови, а вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він...
Отак довгенько не розмовляли. Хоч хлопець уже й перестав гніватись, але все ще не обзивався до Тосі. А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер дедалі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились.

День Соборності України

22 січня, у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, відзначається День Соборності України,якому присвячена книжкова виставка , відкрита у читальному залі нашої школи.Відвідувачі бібліотеки мають можливість переглянути підготовлену   виставку з актуальних питань історії України.

 Документ про об'єднання УНР і ЗУНР був проголошений на масовому віче, яке проходило на Софійській площі Києва 22 січня 1919 року за участю представників республік - Лонгіна Цегельського (державний секретар внутрішніх справ уряду ЗУНР) та Володимира Винниченка (глава Директорії УНР).

Це свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави. У 2011 році День Соборності поєднали з Днем Свободи, що раніше відзначався 22 листопада, під назвою «День Соборності і Свободи України». Однак 2014 року Указом Президента Петра Порошенка свято було відновлено як День Соборності України.

У сучасному українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць і має глибокий символічний зміст: одвічної мрії українців на вільне життя в самостійній соборній незалежній державі. 22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель, в єдину Україну, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу. У тексті Акту Соборності утверджувалось: «Однині на всіх землях України, розділених віками – Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні – буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині повіки буде одна, самостійна Українська Народна Республіка». Однак об’єднання України відбулось суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акту злуки більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина - Закарпаття.
Перше святкування Соборності відбулось 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час - автономній республіці Чехо-Словаччини. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбулась тридцятитисячна маніфестація місцевого населення, яке з’їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини.
Яскравим проявом єдності, волі українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності. З того часу в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність (соборність) українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно.

День пам’яті захисників Донецького аеропорту

Сьогодні, 16 січня, Україна неофіційно з ініціативи самих кіборгів відзначає День пам’яті захисників Донецького аеропорту – військовослужбовців, добровольців, медиків і волонтерів, які спільними зусиллями 242 дні утримували оборону на території цього об’єкту інфраструктури на північному заході Донецька.

Близько 03:00 ночі 26 травня 2014 року в аеропорт зайшли десятки озброєних бойовиків, які зажадали від військових покинути внутрішній периметр ДАП. Підтримку терористам надавали підрозділи “кадировців”. ЗСУ провели стрімку спецоперацію із зачистки аеропорту із застосуванням снайперів і авіації.

Після цього почалася затяжна й виснажлива оборона рубежів і об’єктів.
Фінальна фаза оборони ДАП стартувала 13 січня 2015 року. До цього часу в результаті постійних масованих танкових і артобстрілів з боку бойовиків звалилася диспетчерська вежа, зображення якої стало символом оборони аеропорту. У період 19-22 січня бойовики, скориставшись перемир’ям для евакуації своїх убитих і поранених, замінували перекриття будівлі і підірвали їх.
За офіційними даними, під час оборони ДАП загинули більше 200 військових. За останні кілька діб оборони ДАП загинули 58 бійців, переважно в результати фінального обвалення плити другого поверху.
Оборона ДАП тривала всього на тиждень менше, ніж оборона Севастополя від фашистських загарбників під час Другої світової війни, і значно довше, ніж оборона Брестської фортеці. У цій гарячій точці в різний час працювали спецпризначенці 3-го окремого полку, десантники 79-ї, 80-ї, 81-ї та 95-ї бригад, “міхи” з 93-ї і 57-ї бригад, військові 90-го аеромобільного і 74-го розвідувального батальйонів, бійці батальйону Дніпро-1, добровольці Правого сектора і багато інших.

ДАП і околиці як і раніше знаходяться в зоні ефективного вогневого контролю ЗСУ.