Бій під Крутами – як це було (відео)

Історична драма Олексія Шапарєва «КРУТИ 1918» 

В основі сюжету стрічки – реальна історія бою на залізничній станції Крути взимку 1918 року, коли чотири сотні українських студентів і гімназистів стали проти багатотисячної російської Червоної гвардії.

Крути. 100 років битви 

Документальний. Троє молодих хлопців, які не тримали зброї в руках, вирушають на вирішальний для країни бій, який закінчиться по-різному для кожного з них. Через 100 років випливають досі не відомі факти про подвиг під Крутами та відповідь на головне питання – що змусило юнаків з усіх усюд і зовсім різних прошарків йти добровольцями воювати за Україну?

Крути: як відрізнити історичну правду від міфу

| Крути – зрада чи перемога? Антивоєнна риторика українського уряду і інформаційна війна більшовицької Росії. Відомі й невідомі сторінки української історії.

100-річний ювілей бою під Крутами. Як склалася доля тих, хто вижив

Від часу бою під Крутами минуло 103 років. Ця битва встигла стати легендою із великою кількістю міфів. Про цю подію зняли документальні фільми, реконструкції, нині у роботі художній фільм. Та історію творять люди. З числа крутян вижило чимало молодих хлопців — Юрій Вороний та Ігор Лоський, зокрема. Ми відшукали їхніх онуків. І на сторічний ювілей спогади про дідів оживають. Історія двох родин — один сюжет.  

Крути | Пишемо Історію

Бій під Крутами. Окрема сторінка української історії, виведена кривавим чорнилом. 

 Крути: бій за незалежність

 

Крути. 100 років битви

Бій під Крутами

У п'ятницю, 29 січня, Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.

На виставці «Памʼятай про Крути», організованій в читальному залі гімназії, представлено книги до яких увійшли найрізноманітніші матеріали. Тут є свідчення, спогади учасників бою, статті, виступи видатних особистостей доби Української революції 1917 -1921рр., художні твори, публіцистика різних часів. В представлених документах, в роздумах сучасників осмислюється героїка подвигу юнаків України в ім’я своєї Вітчизни. 

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

На сьогодні вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 чоловік.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

 

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 Сьогодні в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни.

 

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа. 

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. 

Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. 

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними. 

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

 Що таке Голокост? 

(за матеріалами посольство Ізраїлю в Україні)

 

Публічне обговорення електронних версій підручників

Цьогоріч Інститут модернізації та змісту освіти Міністерства освіти і науки України започатковує обговорення електронних версій фрагментів підручників з метою покращення якості навчальної літератури.

З 18 січня по 09 лютого 2021 року в електронній бібліотеці https://lib.imz/ o.gov.uaпедагогічні працівники мають можливість познайомитися з фрагментами електронних версій підручників для 4 класу, з 22 лютого по 17 березня 2021 року – з фрагментами електронних версій підручників для 8 класу.

1.«Українська мова та читання» підручник для 4 класу закладів загальної середньої освіти (у 2-х частинах)
2.«Англійська мова» підручник для 4 класу закладів загальної середньої освіти (з аудіосупроводом)
3.«Математика» підручник для 4 класу закладів загальної середньої освіти (у 2-х частинах)
4.«Я досліджую світ» підручник для 4 класу закладів загальної середньої освіти (у 2-х частинах)
5.«Інформатика» підручник для 4 класу закладів загальної середньої освіти
6.«Мистецтво» підручник інтегрованого курсу для 4 класу закладів загальної середньої освіти

 

 

23 cічня-130 років від дня народження Павла Тичини

 

Тичина Павло

Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.

Народився 23 січня 1891 р. в с. Піски на Чернігівщині. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін.

Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією. Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Згодом – у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919).

З 1947 р. — член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології. 1943— 1948 рр. — міністр освіти УРСР. З 1953 по 1959 рік — голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей Верховної Ради УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей.

Як поет П. Г. Тичина починав у 1906-1910 рр. з наслідування народних пісень та творів Т. Г. Шевченка. Перші друковані твори молодого поета з'явилися 1912 р. Подією величезної ваги в новочасній українській літературі став вихід у світ першої збірки віршів «Сонячні кларнети» (1918), пройнятої сонячною вірою в життя, людину, в рідний знедолений народ. Ця книга одразу поставила 27-річного поета поруч із першорядними митцями новочасного українського відродження.

Протягом життя П. Г. Тичини існував постійний і надзвичайний тиск на нього, на його творчу активність. Імпресіонізм і особливий композиційний характер його творів, починаючи зі збірок «Плуг» (1920) і «Вітер з України» (1924), дедалі більше пом'якшується і замінюється спершу риторичними, а далі й абстрактними формулюваннями. Переломною у творчості поета вважається збірка «Чернігів» (1931 р.), яка означила його перехід в число «офіціозних» авторів.

Однак творчість Павла Тичини й після цього не вписується у прокрустове ложе простих схем: його приховане протистояння з тоталітаризмом на цьому не припиняється. Це засвідчують окремі поетичні, літературознавчі, публіцистичні твори пізнішого часу: «Григорій Сковорода» (1939), «Похорон друга» (1942), «Творча сила народу», «Геть брудні руки від України» (1943) та деякі інші.

Помер 16 вересня 1967 року у Києві.

День соборності України

 

Сьогодні, у день проголошення в 1919 році Акта Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, відзначається День Соборності України.

22 січня згадуємо дві важливі події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. 22 січня 1918 року на хвилі національно-визвольних змагань Українська Центральна Рада вперше у XX столітті проголосила незалежність української держави. А вже за рік – 22 січня 1919 – на Софійському майдані в Києві Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналися в одну державу.

Пам’ять про існування власної держави у 1917-1921 роках у наступні роки надихала українців на продовження визвольної боротьби. У 71-у річницю Акта Злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центрально-Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель України. Понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва. 31 рік тому ця подія стала провісником падіння СРСР і відновлення незалежної України. 

Офіційно День Соборності відзначається в незалежній Україні з 1999 року. А традиція формувати 22 січня "ланцюг єдності" зберігається і сьогодні.

День соборності України: історія свята
22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу.

"Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка", – йшлося у зачитаному в центрі столиці універсалі.

Після цього відбувся молебень та урочистий парад українських військ. А наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.
Перше святкування Соборності відбулося 22 січня 1939 року в Хусті. Тоді це місто було столицею Карпатської України – чехословацької автономії. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбулася тридцятитисячна маніфестація населення, яке з’їхалося до столиці Карпатської України з усіх куточків краю на згадку про події 20-річної давнини.
День соборності України – свято, яке символізує єдність українських земель. Це одне із найважливіших свят нашої країни, адже цього дня відзначається і День соборності, і перше проголошення незалежності України.

 

Люди встояли – не витримав бетон.

Сьогодні 16 січня згадують тих, хто загинув обороняючи цей символ волі та незламності наших ЗСУ!
“Темрява, обриси спаленої техніки, купи брухту під ногами, що зрадливо видають кроки - постапокаліпсис у всій красі. Якесь відчуття нереальності, ніби у комп’ютерній грі, тільки не можна зберегтись у разі чого. Є лише одна спроба одне життя…”
          Дмитро Вербич - захисник аеропорту.

Бої за летовище тривали з 26 травня 2014 по 22 січня 2015 року. ДАП став символом незламності духу українців у спротиві російській військовій агресії.
В обороні Донецького аеропорту брали участь спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних, 93 та 72 окремих механізованих бригад, 1 окремої танкової бригади, 57 окремої мотопіхотної бригади, 91 окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку "Дніпро-1", Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйон ОУН та інші.
Командували обороною ДАП в різний час легендарні командири російсько-української війни: полковник Ігор Гордійчук, полковник Олександр “Редут” Трепак, полковник Олег Мікац та старший лейтенант Іван Зубков.
За даними проекту «Книга пам’яті полеглих за Україну», в боях за Донецький аеропорт загинуло 100 осіб. Перелік загиблих воїнів-оборонців ДАП – за посиланням: https://bit.ly/2XN2aaw
Влітку 2020 року Український інститут національної пам’яті підготував фотовиставку, присвячену героїчній обороні Донецького аеропорту. Переглянути її можна тут: https://bit.ly/2LCYB4m