Різдвяні свята

 

Різдво. Новий рік. Ці свята для всіх нас і кожного зокрема. Вступаючи в новий відлік часу, ми маємо освятитися найкращими почуттями, побажати одне одному щастя, здоров’я, голубого неба над оселею, статків і злагоди в родині. Саме такими спонуками і була просякнута світська обрядовість зустрічі Різдва в Україні: горщиком куті на покуті, щедрим житнім засівом сусідської домівки, величальною щедрувальницькою піснею на честь господаря й господині та їх діточок. Лише тоді, коли ми повернемося до своїх духовних джерел, яскравий освіт новорічної ялинки стане справжнім святом в оселі, запам’ятається на все життя вам і вашим дітям. Від того, як ми шануватимемо своїх предків, свої кращі традиції, залежатиме наша духовність, наша цивілізованість і майбутнє нашої родини, рідної України.
Свят-вечір — одне з найбільш важливих родинних свят та один з найбільш магічних днів, який припадає на  24 грудня, коли кожна сім'я і словом, і ділом створює у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя і миру. Цього дня постять аж до появи вечірньої Зірки, яка сповіщає, що треба разом з родиною сідати за святковий стіл, молитися, прославляти колядками Предвічного Бога.
Перед Святою Вечерею наші предки вносили до хати Дідуха (сніп) і ставили його на чільному місці — щоб добро йшло до хати. Дідух був не тільки окрасою хати до свята — він ще був символом пошани пращурів. Про це говорить і назва обрядового снопа. Дідух — це дідівських дух, чи дух дідів, тобто всіх попередників роду.
На Святий вечір готують 12 пісних страв. Зазвичай це узвар, варений горох, смажена капуста, риба, квасоля, вареники, картопля, гриби, гречана каша, голубці, коржі та пшенична кутя. Першою традиційно слід куштувати кутю, а потім уже решту приготовленого, запивати узваром. Кутя — варена пшениця з медом та перетертим маком. Пшениця символізує вічність, а мед — символ вічного щастя святих на небі. До столу господиня в основному подає дари саду й городу, щоб таким чином подякувати минулому року за благополуччя родини.
Уся родина цього вечора неодмінно має бути разом, щоб і протягом року пам'ятати про міцність родинних уз. Старі люди кажуть, що та людина, яка проведе Свят-вечір поза сімейним колом, весь рік блукатиме світом, почуватиметься незатишно й одиноко. Важливо також у цей день пробачити всі кривди, що були вам заподіяні, щоб не брати образи й поганий настрій із собою до майбутнього року. Якщо сталося так, що в господі гостює стороння людина, її обов'язково кличуть до святкового столу. Гість на Свят-вечір приносить щастя до оселі. На Свят-вечір родина обов'язково згадує своїх померлих родичів, залишаючи їм на вікні узвар та кутю. Важлива подія цього вечора — діти носять кутю до близьких родичів та хрещених батьків і просто сторонніх людей, яких хочеться привітати зі святом.
Цього вечора співають колядки. Колядники — це вісники нового року, нової радості, доброї новини — Різдва Христового. Вони ходять із «зіркою» або «вертепом» і виконують спеціальні пісні. До зустрічі з колядниками треба ретельно готуватися: прослуховувати їх виступ, пригощати. Не можна відмовляти колядникам виступати. Колядники мають приходити впродовж усіх святкових днів. Чим освіченіші, професійні колядники, тим краще їх пригощають. Останні колядки та щедрівки співають 8 січня, через два тижні після Різдва.

 Наші предки починали Новий Рік з побажань щастя і врожаю. Діти ходять від хати до хати і виголошують віршовані побажання, як подяку   Богові    за прожитий рік і сподівання на щастя, врожай у новому році.
                                               ***

Сійся, родися,                    

Жито, пшениця,                 

Горох, чечевиця                 

І всяка пашниця,               

Знизу корениста,               

Зверху колосиста,

Щоб на майбутній рік

Було більше, ніж торік.

Щоб всього було доволі

І в коморі, і на полі.

Сію, сію, посіваю,

3 Новим роком

Поздоровляю!

***

Сійся, родися,

Жито, пшениця,

Всяка пашниця.

На столі хлібами,

В печі пирогами!

***

Сію, сію, засіваю,

З Новим роком вас вітаю!

На той новий рік,

Щоб ліпше вродило,

Ніж торік!

Сію, сію, засіваю,

Вашу хату не минаю,

З Новим роком йду до хати,

Щось вам маю віншувати:

Щоби діти всі здорові,

Їсти кашу всі готові,

Щоб вам була з них потіха,

А нам грошей хоч з півміха!

На жаль сьогодні традиції колядування дещо змінилися, люди забули, або навіть і не знали істинної суті колядування. Любі колядники! Якщо ви вирішили колядувати, то повинні дуже добре розуміти, що ви несете в людські оселі світло Святих празників Різдва, Нового Року, Водохреща. Це насамперед радість для вас самих, радість, яку треба прийняти серцем.
Святки проходять два тижні. На першому — співаємо колядки та віншуємо, носимо вертеп. На другому — щедруємо, посипаємо зерном, співаємо обрядові пісні, ходимо «рядженими», водимо козу, Меланку. Між колядками та щедрівками є відмінність. Ці обрядові пісні виконують лише в певний період. Колядки співають 25 грудня, а щедрівки виконують 31грудня, а посівають 1 січня.Слово «коляда» є в мовах більшості народів Європи. В українській мові це слово має кілька значень:
– різдвяне свято;
– величальна пісня, що співається під час різдвяних свят;
– винагорода у вигляді грошей або продуктів за величальну різдвяну пісню.
А ще вважають, що Коляда — це бог свята й миру у давніх слов'ян.

 Українські  колядки:

 Нова радість стала

Нова радість стала,
Яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна
Увесь світ осіяла.
Над вертепом звізда ясна
Увесь світ осіяла.
Пастирі з ягнятком
Перед тим дитятком
На коліна припадають,
Царя-Бога вихваляють.
На коліна припадають,
Царя-Бога вихваляють.
— Просим тебе, Царю,
Небесний владарю,
Даруй літа щасливії
Цього дому господарю.
Даруй літа щасливії
Цього дому господарю.
Просим тебе, Царю,
Просимо всі нині:
Верни волю, пошли славу
Нашій ненці-Україні.
Верни волю, пошли славу
Нашій ненці-Україні.

Чудесна зірка

Чудесна зірка днесь сіяє,

До Вифлеєму запрошає,

Де Спаситель народився

І в вертепі умістився.

Витай нам, зірко, ясна, мила,

Для всіх щаслива тая хвиля,

У котрій Христа звіщаєш,

Нас з неволі вибавляєш.

Тож веселімся і співаймо,

Різдво Ісуса прославляймо,

Він же дасть нам все, що треба,

Запровадить нас до неба.

Христу Дитятку поклонімся,

До Него в яслах пригорнімся,

І просім смиренно нині

Всі Його о мир в родині.

Бо де в родині мирно, тихо,

Там ізчезає всяке лихо;

Бо де згода процвитає,

Там Христос перебуває.                                   

 Українські щедрівки

***

 Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

Усі сади та і облітала,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в одному та і не бувала.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в тім саду три тереми:

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

У першому - красне сонце,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

У другому - ясен місяць,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в третьому - дрібні зірки,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

Ясен місяць - пан господар,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

Красне сонце - жона його,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

 Дрібні зірки - його дітки,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

 ***

Щедрик - щедрик - щедрівочка
Прилетіла ластівочка
Стала собі щебетати
Господаря викликати
Вийди-вийди господарю
Подивися на кошару
Там овечки покотились
А ягнички народились
В тебе товар весь хороший
Будеш мати мірку грошей
Хоч не гроші то полова
В тебе жінка чорноброва.

 ***
Старий Рік минає,
Новий наступає,
Новий наступає!
Пане Господарю,
Великий Владарю,
Великий Владарю!
Дайте нам з полиці
Із медом пшениці,
Із медом пшениці!
А ще щось такого —
До того смачного,
До того смачного!
Не дайте нам стояти,
Впускайте до хати,
Впускайте до хати!
Новий Рік приходить,
Щастя в дім приносить,
Щастя в дім приносить!
*** 
 Ластівочка-щебетушечка
Під оконцем щебетала,
Господаря побуждала:
— Ой устань, устань, пан-господар,
Ой засвіти свічу ясненькую,
Побуди челядь красненькую.
Що ясна зоря, то твоя жона,
А звіздоньки — то твої дітоньки.
Будьте здорові з празником!
                                                        ***

Ой сивая тая зозуленька.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

Усі сади та і облітала,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в одному та і не бувала.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в тім саду три тереми.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в першому — красне сонце,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в другому — ясен місяць,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в третьому — дрібні зірки.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

Ясен місяць — пан господар,

Красне сонце — жона його,

Дрібні зірки — його дітки.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

ОЙ, ЩЕДРІВКО

Ходить вечір, ходить ясний,

Зорями багатий,

Тихо стукає у шибку,

Щоб защедрувати.

Ти заходь, заходь до хати —

Раді тобі люди.

Якщо ти приніс щедрівку —

В домі щастя буде.

Ой щедрівко, щедрівочко,

Щедра пташко мила,

Ти своєю добротою

                                                  Нас усіх зігріла.

Міжнародний день прав людини

Щороку 10 грудня людство відзначає Міжнародний день прав людини, який, який був заснований Генеральною Асамблеєю ООН у 1950 році. Ця дата є нагадуванням про підписання Загальної декларації прав людини в 1948 році – документу, що став основою для міжнародного захисту прав кожної людини, незалежно від її походження, національності, статі чи переконань. В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.

День прав людини покликаний привернути увагу до важливості дотримання базових свобод і прав: права на життя, освіту, працю, свободу слова, віросповідання та багатьох інших.Цього року темою Дня прав людини є права і свободи для всіх, що підкреслює необхідність забезпечення рівності, справедливості та поваги до людської гідності у всьому світі.

В Україні ця дата набуває особливого значення, адже у складні часи повномасштабної війни та викликів захист прав людини стає ще актуальнішим завданням. 

Дотримання прав людини – це основа будь-якого демократичного суспільства. Тому День прав людини – це не лише нагода згадати про важливість прав і свобод, але й заклик до активних дій для їх захисту та поширення.

У бібліотеці ліцею до цього дня організованo інформаційну виставкy «Знай свої права, дитино!» 

Пам’ятаймо: права людини – це не просто слова, а основа справедливості, миру та розвитку.

6 грудня - День Збройних Сил України

Одним із найважливіших атрибутів державності, гарантом безпеки та свободи України є її Збройні сили.
За Конституцією України, армія відповідає за оборону країни, захист її територіальної цілісності, суверенітету й недоторканності6 грудня українці відзначають одне з найважливіших національних свят – День збройних сил України. Щодня тисячі бійців ЗСУ захищають країну на передовій, охороняють її кордони на землі, у воді та в повітрі.Свято актуальне як ніколи, адже українські воїни щодня захищають нашу землю від російських окупантів. День Збройних сил України був започаткований постановою Верховної Ради України від 19-го жовтня  № 3528-XII у 1993 році.

Історія свята

День Збройних Сил України збігається з початком Першого зимового походу армії Української Народної Республіки.
Перший зимовий похід – похід армії Української Народної Республіки тилами червоної та добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 – 6 травня 1920 рр.)
Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, відповідаючи за важливі державні справи, перебував зі своїм штабом у Варшаві.
Наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 року за підписом Симона Петлюри було засновано нагороду «Залізний хрест за зимовий похід і бої», що був єдиним бойовим орденом Армії УНР. Цим хрестом були нагороджені всі учасники Першого зимового походу, які іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста».
Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого Зимового походу в 1991 році парламент вже незалежної України ухвалив закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська, зокрема і Армії УНР. У цей же день було затверджено текст Військової присяги.
Сучасні захисники України завзято продовжують традиції козаків війська Запорозького, Українських січових стрільців, армії Української Народної Республіки, Вільного козацтва, Української Галицької та Української повстанської армій.
 В ЗСУ виділяють три основні види: Сухопутні війська, Повітряні сили та Військово-морські сили. Також є окремі роди військ ЗСУ: Десантно-штурмові, Війська зв'язку та кібербезпеки, Сили спецоперацій, Сили територіальної оборони, Медичні сили, Сили підтримки й Сили логістики.
Наймолодший рід сил сучасних ЗСУ – це Сили територіальної оборони. Точкою відліку для них, відповідно до закону «Про основи національного спротиву», стало 1 січня 2022 року. Передбачалось, що в мирний час у ТрО служитимуть 10 тисяч, а в особливий період, за рахунок резерву, – понад 130 тисяч військовослужбовців. Втім, уже за перший тиждень повномасштабної війни лави ТрО поповнили понад 100 тисяч добровольців. Вони прийняли бій у Київській, Чернігівській та Сумській областях, а згодом брали участь й у їхньому звільненні.
Разом з бійцями інших видів і родів військ сили ТрО обороняли Маріуполь. Брали участь у контрнаступі на Харківщині. Тримають оборону Миколаєва й Запоріжжя, звільняють Донбас та Херсонщину. Сотні бійців ТрО відзначені державними нагородами.
Кожен із видів ЗСУ має свій професійний святковий день, але 6 грудня об’єднує всіх військовослужбовців України.

Сьогодні День Збройних Сил України відзначається в умовах великої війни за наш суверенітет, незалежність і право жити у вільній країні.Збройні Сили – це надійний щит і меч України. Завдяки мужності та відданості наших воїнів українці вистояли і продовжують боротися за майбутнє. Вони тримають удар ворога, безжально нищать окупанта і наближають нашу Перемогу.Єдина з народом, українська армія непереможна. Це військо, яке б’ється за світло проти темряви, за рідну землю і за наше майбутнє.

Честь і слава нашим героям! 

Вічна пам'ять тим, хто віддав своє життя за Україну! 

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Щорічно 1 грудня з 1988 року відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. За останні десятиліття  прогрес, досягнутий у боротьбі з пандемією ВІЛ, здебільшого пов’язаний із зусиллями організацій на базі різноманітних спільнот. «Вибирайте вірний шлях – шлях прав людини» – гасло Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом 2024 року. Світ може перемогти СНІД, якщо права кожного будуть захищені. Якщо поставити права людини в центр уваги, а лідерство передати спільнотам, світ зможе покласти край СНІДу як загрозі громадському здоров’ю до 2030 року. Суттєві успіхи у протидії ВІЛ тісно пов’язані з прогресом у сфері захисту прав людини. Однак прогалини в реалізації прав людини для всіх заважають світові стати на шлях, який веде до припинення епідемії СНІДу, і завдають шкоди громадській охороні здоров’я.
На даний час ВІЛ-інфекція залишається однією з основних проблем глобальної охорони здоров’я. За даними ВООЗ, станом на кінець 2022 р. у світі налічувалося 39,0 мільйона осіб, які живуть із ВІЛ-інфекцією, дві третини з яких (25,6 мільйона) проживають у південній частині Африканського регіону. Від причин, пов’язаних із ВІЛ-інфекцією, померло 630 000 осіб, а нових випадків зараження ВІЛ зареєстровано 1,3 мільйона.
Серед усіх людей, які живуть з ВІЛ, 86% знали про свій статус, 76% отримували антиретровірусну терапію та 71% досягли супресію вірусного навантаження. Це вкрай позитивна тенденція для дорослих, що живуть з ВІЛ, проте частота зменшення вірусного навантаження у ВІЛ-позитивних дітей становить лише 46%, і дана проблема вимагає негайного вирішення.
Джерело ВІЛ-інфекції – інфікована людина, що знаходиться у будь-якій стадії хвороби, у тому числі і в періоді інкубації. Основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції:
    • статевий;
    • парентеральний: при користуванні для введення наркотичних речовин загальних шприців, голок;при переливанні крові та її препаратів, пересадці органів і тканин; при проведенні пірсинга і нанесенні татуювань нестерильним інструментарієм;
    • вертикальний – від матері – дитині під час вагітності, пологів або при грудному вигодовуванні.
Вірус імунодефіциту людини є інфікує і руйнує клітини імунної системи CD4. Симптоми ВІЛ-інфекції проявляються в залежності від стадії хвороби. Упродовж перших декількох тижнів інфікування вірусом для людини може залишитися непоміченим або проявитися грипоподібним станом (лихоманка, головний біль, висип, біль в горлі).
З розвитком хвороби інфекція поступово виснажує імунну систему, у інфікованого може спостерігатися збільшення лімфовузлів, втрата ваги, лихоманка, діарея і кашель. За відсутності лікування через 10-15 років у ВІЛ-інфікованої людини розвивається синдром надбаного імунодефіциту (СНІД), для якого характерний розвиток таких тяжких захворювань, як туберкульоз, пневмоцистна пневмонія, тяжкі бактеріальні інфекції та онкологічні захворювання, зокрема лімфоми, саркома Капоші та інші.
Нині близько 29,8 мільйона людей у всьому світі отримують лікування від ВІЛ-інфекції, що дозволило скоротити кількість смертей, пов’язаних з СНІДом на 43% порівняно з 2003 роком. На сьогодні тривалість життя ВІЛ-інфікованої людини, що приймає антиретровірусні препарати, не відрізняється від тривалості життя здорової людини того ж віку.
Всесвітня організація охорони здоров’я виділяє 4 основних напрямки діяльності, спрямованої на боротьбу з епідемією ВІЛ-інфекції та її наслідками:
    1. Попередження статевої передачі ВІЛ, що включає такі елементи, як навчання безпечній статевій поведінці, використання презервативів, лікування інших захворювань, що передаються статевим шляхом.
    2. Попередження передачі ВІЛ через кров шляхом постачання безпечних препаратів крові. Для цього проводять обстеження донорів крові та органів.
    3. Попередження передачі ВІЛ від матері до дитини шляхом поширення інформації щодо передачі ВІЛ-інфекції, консультування ВІЛ-інфікованих жінок, проведення хіміопрофілактики.
    4. Організація медичної допомоги та соціальної підтримки ВІЛ-інфікованим та їх сім’ям.

Тих, кого безпосередньо торкнулась епідемія, щодня у світі та в Україні стає більше. За даними ЮНЕЙДС, у світі за 2022 рік зареєстровано 1,3 млн нових випадків ВІЛ. У 2022 році в Україні було офіційно зареєстровано 12 212 вперше діагностованих випадків ВІЛ-інфекції, 3 010 випадків СНІДу та 1 293 смертей, зумовлених СНІДом.

 

Кожного року в четверту суботу листопада ми згадуємо тих, чиє життя забрав Голодомор. Це одна з найстрашніших трагедій українського народу.

Голодомор штучно створений у 1932-1933 роках тодішнім режимом, голод від якого загинули мільйони українців.

До Дня пам’яті жертв Голодомору у бібліотеці діє книжкова виставка «Землі моєї скорботні роки».

Користувачі бібліотеки мають можливість ознайомитися з виданнями, що розкривають трагічні сторінки найжахливішої трагедії в історії України XX століття.

Це документальні і художні книги відомих українських письменників: Василя Барки «Жовтий князь», Уласа Самчука «Марія»та інших авторів.

Ми не маємо права забувати правду про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати.

День Гідності та Свободи

 

21 листопада, відзначаючи День Гідності та Свободи, ми вшановуємо патріотизм та мужність наших співвітчизників, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина та національних інтересів нашої держави.

 

Помаранчева революція

20 років тому під час президентських виборів здійнялися акції протесту. Масові фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів збурили українське суспільство. Тоді, 21 листопада ЦВК оголосила попередні результати виборів, де у другому турі перемогу здобув Віктор Янукович. Прихильники опозиційного кандидата - Віктора Ющенка, 22 листопада вийшли на мітинги. Згодом було проведено повторний другий тур виборів, який завершився перемогою Ющенка.
У листопаді 2005 року Ющенко заснував свято - День Свободи, але у 2011 році його наступник, Янукович, скасував свято. Вперше світ голосно почув про Україну і українців, які обрали демократію, а не тоталітаризм. В.А.Ющенко часто йшов попереду свого часу, пропонуючи українцям єдино вірний шлях: «Геть від Москви!». За що отримував хейт, тиск влади, брехню ЗМІ.Росія тоді вперше застосувала технології розколу країни, запустивши історії про «три сорти українців» і ролики про громадську війну. Москва ніколи не змириться з українською Незалежністю, тому для України життєво необхідно членство в ЄС і НАТО.

Революція Гідності

21 листопада 2013 року українці вийшли на протест на майдан у Києві через рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. З кожним днем число учасників акції росло. Акції були мирними допоки 29 листопада влада не застосувала силу проти учасників мітингу через заклик до відставки уряду та дострокових парламентських виборів. А вночі 30 листопада відбувся кривавий розгін майданівців. Після цього акції стали значно масштабнішими.


У День Гідності та Свободи ми згадуємо всіх українців, які віддали життя за незалежність України під час подій на Майдані та на фронті російсько-української війни в зоні АТО/ООС, а тепер ще й під час повномасштабного вторгнення російських окупантів до України. Ми маємо завжди пам’ятати, що за свободу і майбутнє кожного з нас сплачено життями Героїв Небесної Сотні, тисяч воїнів, добровольців і волонтерів. Вічна їм пам’ять та слава!

Цей день – незаперечний доказ Відродження української нації та держави, утвердження того, що події на Майдані змінили нас, об’єднавши в Єдиній, Соборній та Незалежній Україні.

Моя родина і я – читаюча сім’я

 ...Хай вогнище наше горить, не згасає,
  Домашнім теплом всі серця зігріває,
  Уся мудрість книг об’єднає родину
  У прагненні знань та читання донині...

Дитяча книга – це особливий світ, який юний читач осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в його життя якомога раніше, тому що вона незамінна у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності. Не менш важливий її аспект – освітній. Така функціональна багатогранність впливу книги на дітей потребує кваліфікованого, системного підходу до роботи з нею у школі, в бібліотеці і у сім’ї.

Сімейні читання – це своєрідна давня традиція інтелігенції. Це форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє; дитина, батьки і автор книги. Сімейне читання – це розмова батьків з дітьми про мораль, стимулом якого є спільне читання творів літератури. Це монолог дитини, в якому вона роздумує над змістом твору, прагне виявити і виразити його моральну ідею. 

Сім’я є тим первинним колективом, де дитина вперше засвоює норми моралі, правила співжиття, набуває перших навичок суспільної праці, де формуються її ідеали. Сімейні читання сприяють кращій комунікації між батьками та дітьми, покращують словниковий запас дитини і вміння слухати . Згідно проведених досліджень, діти, яким батьки багато читали в дитинстві, досягають значних успіхів в навчанні та житті!

 Читачі бібліотеки переглянули книжковий хід-парад в рамках місячника «Читаюча шкільна родина - стратегічне завдання бібліотеки!». В добірці висвітлені книги, які будуть цікавими для сімейного читання та об’єднають старше покоління з молодшим.

 

Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек

 Книги – це кораблі думки, що мандрують по хвилях часу
і обережно несуть свій  вантаж від
покоління до покоління. 

  Френсіс Бекон

                                                                                

 З 1 по 31 жовтня у рамках Міжнародного місячника шкільних бібліотек у нашому закладі проводиться Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек під гаслом «Читаюча шкільна родина - стратегічне завдання бібліотеки!»

Головна мета Всеукраїнського місячника – культурно-просвітницька робота, формування читацької компетентності, виховання в здобувачів освіти почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, формування національної ідентичності, самобутності, любові до державної мови, поваги до культурного та історичного минулого України, активної громадянської позиції.
Читання –одне з головних вмінь людини в житті, без якого вона не може осягнути навколишній світ. Значення читання для всебічного розвитку та формування особистості важко переоцінити – про це вже немало сказано великими людьми різних епох. Читацькі інтереси багато в чому визначають особистість людини, тому процес формування їх у школярів розглядається не тільки як педагогічна, психологічна, методична, а й як соціальна проблеми.
Зацікавити дітей книгою, як джерелом інформації,формувати культуру читання, розвивати художній смак, читацькі інтереси-
Одним із найкращих шляхів до зростання творчої особистості є виховання любові до книжки і читання.
Шкільна бібліотека ліцею запрошує всіх учасників навчально-виховного процесу долучитися до участі в заходах місячника з метою популяризації
книги та читання.Бібліотека пропонує постійно діючи книжкові виставки: «Україна-єдина країна!», «Відкрий собі свій рідний край», «Історія України в особах», «Історичне минуле нашої країни», «Струни Кобзаревого серця»,
«Таланти української літератури».
Розпочинається місячник з книжкової виставки "Сімейні книжкові традиції."
На виставці представлена література, яка є популярною серед різних поколінь родин і сприяє спільному сімейному читанню. Виставка включає різноманітні жанри, щоб кожен член родини міг знайти щось цікаве.

      У ліцеї відбулася посвята в читачі учнів 2-А класу.Захід розпочався з вручення подарунків для бібліотеки- книжечок від усього класу.

Другокласники познайомилися з бібліотекою,правилами поведінки в бібліотеці, гігієною читання, із поняттями «бібліотека», «бібліотекар», «читач»,міркували над питанням, для чого нам потрібні книги. Чарівний світ казки захопив увагу дітей. 

 

  НУШата долучились до вікторини й активно відгадували народні казки.Для дітей була підготовлена мультимедійна презентація «Книга – друг і порадник».  Ці заходи виховують любов до своєї мови, рідного краю, його традицій, розширюють знання про красу і багатство української мови.                          

Наприкінці заходу кожен другокласник отримав свою першу бібліотечну книжечку з пам’яткою, як правильно поводитись з книгою. Щасливої дороги Країною книжок, нові читачі!!!

День захисників і захисниць

Сьогодні в Україні відзначають Покрову Пресвятої Богородиці, День захисників та захисниць, День українського козацтва та День створення  Української Повстанської Армії.

У 2024 році Україна вдруге відзначатиме День захисників і захисниць 1 жовтня .Це свято відзначається в Україні на державному рівні від 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу.День захисників і захисниць перенесено з 14 на 1 жовтня у зв'язку з переходом українських церков на Новоюліанський стиль календаря. Адже це свято збігається з Покровою Пресвятої Богородиці. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова. Козацькі традиції бережуть і розвивають сучасні захисники і захисниці України. День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми втримали незалежність, маємо змогу жити своїм щоденним життям – працювати, творити, виховувати дітей. Це свято – ще одна можливість подякувати за захист Силам оборони України, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі служать у Силах оборони. Ми повинні забезпечувати нашій армії міцний тил – кожен у свій спосіб, але з максимальною самовіддачею, так, щоб це посилювало наших оборонців і наближало перемогу. Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. Українська армія береже імена героїв минулих епох – від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому у війську з’явилися назви легендарних українських полководців. Спадкоємність поколінь знайшла відображення і в елементах одностроїв – головний убір «мазепинка», нарукавний тризуб. А гасло «Слава Україні! – Героям слава!» стало офіційним вітанням українського війська. Своїм героїзмом, відвагою та самовідданістю нинішні захисники і захисниці звоювали найвищий рівень довіри в українців серед державних та суспільних інститутів. Війна формує та гартує українську націю. Своїм героїзмом ми викликаємо повагу і змінюємо світ. Боремося за свободу та незалежність, національну гідність. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу. Слава Україні!

Сьогодні важливий день для всієї країни. День, коли кожен українець має вшанувати пам’ять героїв, які віддано боронять територію нашої держави.

День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми зберігаємо незалежність, маємо змогу жити повсякденним життям – працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей. У цей день ми вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та українських героїв різних епох. Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. Дякуємо всім, хто боронить нашу незалежність і маємо згадати кожного, хто віддав життя за Україну  Слава Україні! Героям Слава!  Фотоілюстративна виставка літератури "Сила нескорених" та тематична виставка "Із історії українського козацтва" присвячені Дню Захисників та Захисниць України та Дню українського козацтва .

 

Інформаційні матеріали до Дня захисників і захисниць України–2024 

Інформаційні матеріали до Дня захисників і захисниць України – 2023 від Українського інституту національної пам’яті

Проєкт про злочини комунізму, нацизму і рашизму в Україні

 Використано:  Український інститут національної пам’яті

Пропонуємо:

• 10 книжок, написаних ветеранами та військовими, які варто почитати

https://suspilne.media/culture/751419-literatura-faktu-10-knizok-napisanih-veteranami-ta-vijskovimi-aki-varto-pocitati

•  переглянути топ-5 фільмів про силу духу до Дня захисників і захисниць України.

https://lviv.media/.../57549-top-5-filmiv-pro-silu-duhu.../

Всеукраїнський день бібліотек

 

Читання – це віконце,
через яке діти бачать,
пізнають світ і самих себе.
В. Сухомлинський

 

Бібліотека є єдиною надією і не знищуваною пам'яттю людського роду.

Розвиток бібліотечної справи - це запорука розвитку суспільства.Бібліотекар як навігатор в інформаційному просторі здійснює системний пошук актуальної інформації й джерел (як відповідно моніторингу запитів і потреб учасників освітнього процесу, так і до певних дат/подій чи на власний розсуд), їх опрацювання, систематизацію за певними темами та розміщення на веб-ресурсі в різних форматах.

У Всеукраїнський день бібліотек учні 1-Б класу побували у незвичайному і загадковому місті під назвою «Бібліотека».Свої перші кроки діти почали із знайомства з бібліотекою, їх здивувала величезна кількість книг та журналів,із задоволенням розглядали яскраві та пізнавальні енциклопедії, збірки казок, книжки про тварин та різні пригоди.Під час екскурсії учні ознайомились зі структурою бібліотеки,її фондами та правилами користування. Дізнались, що у кожної книги є своє місце, і всі герої книг живуть тут дружно та «чекають», коли до них прийдуть маленькі читачі.Також ознайомились з новинками книжкового фонду,

Знайомство з бібліотекою відбулося. Читацька родина зростає!

 

Бібліотека - це той храм,де завжди народжується і духовність,оживає минуле і народжується майбутнє.

Приходьте до нас у бібліотеку, знайомтеся з творами українських класиків та сучасних письменників. Читайте те, що вам цікаво. Тоді книжка "говоритиме" з вами і ви дійсно почерпнете з неї щось таке, що надасть вам відчуття розумності. Бо розум – не в кількості книжок і не у швидкості їх читання, розум – у мудрості їх розуміння.

Памʼять про Бабин Яр.Тут мовчки все кричить...

  «…Великий боже, ми з твоєї згоди

Проходимо дорогу в Бабин Яр,

Де смертно ти поєднуєш народи,

Щоб зберегти життя й свободи дар…»

Дмитро Павличко

 

 29 вересня вшановуємо пам’ять жертв масових розстрілів, які здійснювали нацисти у Бабиному Ярі під час окупації Києва в 1941–1943 роках.

Бабин Яр став символом «Голокосту від куль» у світі: 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі київських євреїв. Їх прирекла на смерть націонал-соціалістична ідеологія, яка спиралася на «расову теорію». Вона ділила людей на «вищі» та «нижчі» раси. А євреї та роми взагалі опинилися поза цим поділом, нацисти не вважали їх вповні людьми, вбачали в них ворогів і загрозу. Бабин Яр залишається нагадуванням, до чого призводять расизм, ненависть і міжнаціональна ворожнеча, переслідування людей на основі національності, віри тощо.

Формальним приводом для злочину нацистів стали вибухи на Хрещатику внаслідок радянських диверсій 24 вересня 1941 року.Нацистська пропаганда звинуватила євреїв. Уже 28 вересня по всьому місту розклеїли оголошення, в яких євреям наказували вранці наступного дня прийти з документами, грошима, цінними речами й теплим одягом на перехрестя вулиць Мельникова (сьогодні Юрія Іллєнка) та Дегтярівської. Приречені люди думали, що їх переселятимуть, а опинилися на місці страти. Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру, який починався біля пам’ятника, встановленого 1976 року, а закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі». До 18-ї години 29 вересня нацисти вбили майже 22 тисячі чоловіків, жінок і дітей. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вулиці Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.

Маховик смерті, розгорнутий нацистами в цьому урочищі на тодішній околиці Києва, діяв наступні два роки. Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, за два дні до приходу в місто Червоної армії. Жертвами Бабиного Яру, як місця масових злочинів, стали радянські військовополонені, роми, пацієнти психіатричних лікарень та українські націоналісти і радянські підпільники. Загалом у Бабиному Ярі було вбито приблизно 100 -200 тисяч людей.Жертв могло бути ще більше.Тисячі євреїв були врятовані мешканцями Києва.Людей, які були готові на самопожертву заради іншого, стали називати Праведниками народів світу. Присвоєння звання Праведник світу виражає собою прагнення єврейського народу віддати шану іншим національностям, які, ризикуючи своїм життям, рятували євреїв під час фашистської навали. Визнані Праведником світу отримують медаль і Почесну грамоту, а їх імена увічнюють в Яд Вашем на Горі Пам`яті в Єрусалимі. На підставі Закону Держави Ізраїль про Пам’ять Катастрофи (1951 р.) високе звання Праведник народів світу отримали 23788 чоловік (за даними «Яд Вашем» на 01.01.2011), вихідці з 45 країн світу; серед них – християни і мусульмани, віруючі і атеїсти, чоловіки і жінки, люди всіх професій та різного віку, освічені та неграмотні, багаті та бідні. Єдине, що їх об’єднувало, це людяність і мужність, прагнення в жорстоких умовах фашистського терору зберегти найкращі моральні якості людини.Найбільше Праведників, які ризикували власним життям заради рятування інших, є у Польщі – 6266, Голландії – 5108, Франції – 3331 та Україні – 2363 особи, їхні імена викарбувані на Стіні честі у Єрусалимі.

Після жахів Голокосту, засудивши нацизм, світова спільнота проголосила: «Ніколи знову!». Проте геноциди продовжують ставатися.Ми бачимо це в Україні, будучи свідками злочинів рашизму. Російські окупанти чимало запозичили в нацистів: риторику про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання»; вбивство та катування військовополонених; знищення тіл, щоб замести сліди...

Усе це ще більше спонукає плекати живу пам’ять. І домагатися засудження сучасних організаторів і виконавців злочинів проти людства.

 

 

 

Щоб вшанувати жертв Бабиного Яру, шкільній бібліотеці для учнів 9-В класу проведено урок пам’яті "Пам’ять про Бабин Яр. Тут мовчки все кричить...".

Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає терміну давності. Ми повинні з гідністю вшановувати пам’ять загиблих, і не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, тільки пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

 

"Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія всього єврейського і українського народу"
           Іван Дзюба, український письменник і дисидент, 29 вересня 1966 року

                       

Дмитро Павличко

БАБИН ЯР. РЕКВІЄМ

V.

Похилений вітром осіннім,

Над Бабиним Яром стою.

Отця сивобрового бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони зморені сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось, мертві й живі.

Я бачу – то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра,

Я знаю – моя Україна

Воскресне на поклик добра!