21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
І. Багряний

Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

За весь час свого існування українська мова теж зазнавала злетів і падіння, переслідування і заборони, зневажливого ставлення з боку влади, однак вижила і зберегла свою красу і милозвучність. В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ. О мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт. (Олександр Олесь.)

Мова – це показник культури людини. Недаремно говорять: “Заговори, щоб я тебе побачив”. Майже сто років тому Михайло Грушевський сказав: “Якщо ми, українці, хочемо, щоб нас поважали інші народи, то треба нарешті почати з поваги до самих себе”. Ці слова залишаються актуальними і сьогодні. Адже у метушні повсякденного життя ми забуваємо про самоповагу.

Тож плекаймо і леліймо рідну мову, зберігаймо її красу і неперевершеність для наступних поколінь, аби не пересохла життєдайна криниця роду українського…. Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.( В. Захарченко.)

  Минають століття, роки та хвилини, Минає усе, що ми мали колись. І лиш незалежна в віках Україна Сміливою птахою рветься увись. В віршах та піснях або просто в розмовах, В шевченківських творах – ми чуєм одне. Звучить мелодійною хвилею мова, І щоб там не було, вона не мине. Лунає співзвучно від серця до серця, Від гаю до гаю, з сім'ї до сім'ї. Ця мова жива і в тобі відізветься, Якщо патріот ти своєї землі. Здобута народом, омита сльозами, В ній кров українських дочок і синів. Тече вона річкою поряд із нами, - Це є наша мова із тисячі слів.( Ірина Крицька.)

https://uk.wikipedia.org/wiki