Цикл різдвяно-зимових свят

 

В Україні зимова календарна обрядовість розпочинається зі свята Введення до Храму Пресвятої Богородиці Діви Марії (в народі – Введення).

4 грудня - У цей день малюкам розповідають біблійну легенду про маленьку дівчинку Марію, що трирічною дитинкою була введена в найсвятіше місце Єрусалимського храму. Обрана Господом за чисте й побожне життя, вона стала Матір'ю Спасителя й опікункою всіх дітей – Богородицею.

День великомучениці Катерини

7 грудня – день великомучениці Катерини (в народі – Катерини). Дослідники християнських вірувань вважають, що в давнину це було свято Дівочої долі, але згодом церква пов'язала його зі святою Катериною («чиста душа» – так перекладається її ім'я з грецької). Наші пращури свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй і долю – добру чи лиху. Напередодні цього свята колись парубки постили, щоб Бог послав їм добру жінку. У день свята дівчата ворожать і закликають долю.

День святого Андрія Первозванного

13 грудня – християни відзначають день пам'яті одного з дванадцяти апостолів, Андрія Первозванного (в народі – Андрія). Саме його Христос першим покликав в учні. Святий Андрій – покровитель української церкви. Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. Наші предки цього дня вшановували Калиту, культ якого пов'язаний із Сонцем. Саме у цю пору дні стають найкоротшими.

День святого Миколая

19 грудня – святого Миколая (в народі - Миколи). Це – веселе народне свято, яке називали братчини. Після церковної служби всі частування купувалися у складчину і братчини були свого роду обрядом примирення ворогів і прощення всіх образ. Ушанування Миколая коренями сягає ще язичницьких часів. Від Миколи починали готуватися до Різдва: робили колядницьку торбу, зірку, плели дідуха, солом'яних павуків, вивчали колядки, щовечора дозволялося збиратися на вечорниці.

Різдво Христове

Свято відзначається 25-го грудня в багатьох країнах світу. Не виключенням є і Україна. Головним символом свята є шопка (вертеп). ЇЇ встановлюють у кожному домі. Батьки показують фігурки дітям та оповідають історії. При цьому моляться. Ще одним незвичайним атрибутом є сіно на столі, яке кладуть під скатертину. Цим віряни показують те, що в їхньому домі народжується Ісус. Особливістю святкування є те, що згідно зі старим календарем, з цього дня ніч є коротшою.

Свят-вечір

6 січня – Святий вечір (в народі – Свят-вечір) або Багата кутя (вечір перед Різдвом Христовим). Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім'я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру. Її прикрашали витинанками, святковими рушниками, солом'яними різдвяними «павуками». За традицією, весь день перед Різдвом нічого не їдять – чекають на першу зірку, що сповіщає про народження Ісуса Христа. А як побачать її на небосхилі, родинами збираються на урочисту вечерю. На стіл подають 12 пісних страв: варений горох, смажену капусту, рибу, квасолю, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці, коржі, головними стравами є кутя та узвар. У деяких регіонах України вже на Свят-вечір, в інших тільки з 7 січня, на Різдво Христове, після того, як у церкві скінчиться Богослужіння, починали колядувати, прославляючи Ісуса Христа. Колядники з колядницькою зіркою (Звіздою) ходили від оселі до оселі, співали колядки, бажали урожаю, багатства, усіляких гараздів. У відповідь господарі нагороджували колядників солодощами та грошима.

Дідух

Дідух – основна та найдавніша різдвяна прикраса українців. Зазвичай Дідуха робили із останнього снопа, зжатого на Спаса (19 серпня). Іноді для цього використовували перший сніп, зжатий на початку жнив – Зажинках. Сніп зберігали до зими, а перед Різдвом він перетворювався на Дідуха. Його ще називали Дідом, Колядою, Колядником – як видно з назви, він був головною дійовою особою всієї Коляди.
Різдвяний солом'яний павук – стародавній символ Всесвіту. Його підвішують попід стелю і будь-який подих вітру – наприклад, від дверей чи вікна – колише його та повертає, немовби живу істоту. У старі часи не наряджали ялинок, а як різдвяну прикрасу для хати використовували солом'яних павуків. Їх вважають не тільки прикрасою, але й оберегом для помешкання.

Колядницька зірка

Восьмикутна зірка – обов'язковий атрибут колядницької ватаги. Це старовинний символ новонародженого Сонця, а також символ Віфлеємської зірки, яка запалилася у Різдво Христа. «Звізду» робили з дерев'яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Декорували кольоровим папером та стрічками. В середині – образок «Народження Христа» і свічка.

Колядницька торба

Коляда – важливий ритуал, який складається із привітань, побажань для господарів та подяки колядникам. Тому тут важливі обидві складові – як гарні колядки та гарні голоси, так і вдячність від господарів, яку складають у торбу, щоб потім чесно розділити.

Різдво Христове

7 січня – Різдво Христове. З нього почалася нова ера і нове літочислення. Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія – народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Різдво – одне з 12 найбільших християнських свят і люди йдуть до церкви на святкову службу. Після святкової літургії завершується Різдвяний піст і починається Коляда. Колядники заходять до кожної хати, а в церквах ставлять вертеп – виставу на євангельський сюжет, що розповідає про народження Ісуса Христа. Від цього дня і аж до Стрітення (15 лютого) вітають одне одного словами: «Христос народився!» – «Славімо його!».

Вертеп

Вертеп – різдвяний ляльковий театр. На думку дослідників, український вертеп народився в XVI-XVII столітті. Це був поширений по всій Україні звичай. Вертеп являє собою переносний двоповерховий будиночок, зроблений з тоненьких дощок і картону. На верхньому поверсі – невеличка балюстрада, за якою і відбувається театральне дійство: це Вифлеєм. На нижньому поверсі – трон царя Ірода. Найчастіше дійовими особами інтермедії стають жінка, чоловік, козак, шинкар, циган, священик і чорт, але можливі варіанти.

Щедрий вечір 

13 січня – Щедрий вечір (свято Меланки). Уособлює залишок дохристиянського звичаю, що за християнським календарем збігається з днем преподобної Меланії. Вечір перед старим Новим роком має й третю назву – Щедра Кутя. Бо ж, на відміну від постового Свят-вечора, його стіл дуже багатий – м'ясний. Головні на Щедрий вечір не забави, а щедрування – співані побажання щастя господарю та всій його родині! Новий рік зупинився на 14 січня (1 січня за старим календарем), а Щедрий вечір приходиться на 13 січня. Меланка вважалася жіночим святом, а Василь – чоловічим. Щедрівників, як і колядників, теж заведено обдаровувати солодощами та грошима.

Водіння кози

Водіння Кози – це старовинна містерія, присвячена культу плодючості. Козу здебільшого робили із дерев'яної палиці, один кінець якої розколювали – для ріг. Роги обмотували лепехою та прикрашали на власний смак. Дійство починалося з настанням темряви. Коли ватага приходила до господаря, хтось один біг під вікно і гукав: «Дядьку, пустіть козу до хати, бо змерзла!», а той мав тричі відмовити, перед тим як впустити.

Меланка

З гурту молоді вибирали хлопця – парубка, який найкраще вмів жартувати. Він переодягався і ставав «Меланкою»: в латаній спідниці, з помазаними сажею бровами, помальованим крейдою обличчям, червоними буряковими губами. Хлопці щедрували, кожен із ряджених показував свої здібності: щосили витанцьовував, аж поки дух забивало. Коли, нарешті, щедрівку скінчено, усі сідали до святкового столу.

Новий рік за старим стилем (свято Василя)

14 січня – святого Василія Великого, покровителя хліборобства (Новий рік за старим стилем). Головний обряд цього свята – засівання. Зерно є символом нового життя, тому, заходячи в хату, її обсипають зерном. Засівають хлопці, бо дівчатам цього робити не можна. Зранку чоловіки засівають власну оселю житом-пшеницею (символами родючості й добробуту), а потім біжать посівати до сусідів, вітаючи їх «із Новим роком, з Василем!». Господарі ж у свою чергу обдаровують посівальників пирогами, горіхами, цукерками й дрібними грошима. Зерно після посівальника збирають і віддають курям – «щоб добре неслися».

Голодна кутя

18 січня – Голодна кутя. Усі віруючі люди дотримуються суворого посту – нічого не їдять. Сідати вечеряти можна, коли зійде вечірня зоря. На стіл ставлять кутю, узвар і декілька пісних страв: смажену рибу, гречані млинці, вареники з капустою.

Водохреще

19 січня – Богоявлення. На згадку про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан свято Богоявлення в народі називають Водохреще, або Йордан. Це одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Своїм водохрещенням у Йордані Спаситель започаткував Таїнство водохрещення - одне із семи головних церковних таїнств, через яке людина ніби наново народжується. Вважалося, що вода цього дня стає чарівною, нею умивалися дівчата, щоб бути вродливими, нею лікували хвороби і захищалися від нечистої сили.

Стрітення

15 лютого – Стрітення Господнє. Це одне з 12 найбільших християнських свят, яке завершує Різдвяний цикл. В народі додають – стрітення зими з весною. 15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений батьками до Єрусалимського храму, де відбулась дивовижна зустріч праведного старця Симеона з Немовлятком Ісусом Христом. За традицією, у церкві на Стрітення святять «стрітенську воду» і «громничну свічку», яку зберігають удома і запалюють під час грози, аби уберегтись від блискавок, від пожеж, від війни.  В цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. Навесні Зима – стара баба, а влітку – молода дівчина (Літо). Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер – погана ознака. Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш не скоро.