Радість визволення

 

У день весняний,сповнений надій,

До вас всіх звертаємось, діти  й  дорослі:

"Залиште на хвилину  щоденні турботи,

З собою побудьте в глибокій скорботі.

Згадайте, вклоніться  ви прадідам вашим

Живим ще,  й  полеглим  в двобої звитяжнім ,

Усім, хто кував перемогу й загинув

За тебе, за мене, за всю Україну,

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих

і гідно живи їх життям недожитим".

Сьогодні ми спробуємо ще раз переглянути ту сторінку історії, яка кров’ю пломеніє і через роки стала доленосною для нашого народу.

79 років віддаляє нас від дати визволення Новоархангельська від німецько-фашистських загарбників. Для історії це небагато, а для людини-це майже все життя. Та люди самі творять історію.Історичне безпам’ятство – страшне зло. Сьогодні згадуємо тих, кого з нами немає, хто поліг під час жорстоких боїв, хто кров’ю своєю скропив землю, хто навічно залишився молодим, визволяючи наш рідний край від ворога,хто пройшов крізь бої, лихо, голод і холод, хто вижив у тій смертельній війні.

На території України війна не припинялася 1225 днів і ночей – з 22 червня 1041 року по 28 жовтня 1944 року. Більш ніж у 100 населених пунктах України точилися особливо запеклі бої. Саме в Україні вирішувалася доля Другої Світової війни в Європі. Війна не припинялася ні на годину.

Визволення Кіровоградщини відбулося у результаті проведення стратегічної наступальної операції по визволенню Правобережної України від німецьких загарбників. Якщо гітлерівцям вдалося окупувати область у липні-серпні 1941 року усього за неповних десять днів, то визволяти її довелося протягом довгих п’яти місяців. Визволяли область війська 2-го Українського фронту під командуванням генерала армії І. С. Конєва (з лютого 1944 року – маршал СРСР) та 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського.

Першими визволеними місцевостями Кіровоградщини були території Онуфріївського та Світловодського районів у період з 28 вересня до 3 жовтня 1943 року ,коли частини армій 2-го Українського фронту форсували Дніпро . 21 жовтня 1943 року було визволено перший районний центр області – селище Петрове – та понад 50 інших населених пунктів.Ціною великих зусиль та значних втрат радянські війська 6 грудня визволили Олександрію, 7 грудня – Нову Прагу, а 9 грудня – Знам’янку.У період жорстоких боїв за Знам’янку вирішальну допомогу регулярним частинам надали партизани Чорного лісу.Три дні тривали бої за Кіровоград, 8 січня 1944 року обласний центр визволили війська 2-го Українського фронту. 

Війська 3-го Українського фронту у березні визволили Долинський, Бобринецький, Новгородківський, Устинівський райони. Війська 2-го Українського фронту завершили очищення області на Заході. Останніми звільненими пунктами стали Глиняне, Перчунове, Миколаївка Добровеличківського району (19 березня).

13 березня 1944р. (Радінформбюро повідомило про це 14 березня 1944р.),проявивши масовий героїзм , мужність і самопожертву солдати і офіцери  війська другого Українського фронту, зокрема, бійці 110-гвардійської стрілецької дивізії, під командуванням гвардії полковника Дмитра Пилиповича Соболєва звільнили Новоархангельськ.

Населені пункти і територія Новоархангельського району були табором бойових дій військ 53-ї армії Другого Українського фронту, безпосередньо двох корпусів 26 гвардійського і 49, п'яти стрілкових дивізій: 25-ї, 89-ї, 94-ї, 110-ї та 233 гвардійської дивізій.

На території нашого краю боїв, які б стали вирішальними для всього фронту, не було. Але ті, що відбулися, були нелегкими. Ворог залишався підступним і жорстоким. І в цих сутичках, які в щоденних зведеннях іменувалися «боями місцевого значення», наші воїни докладали зусиль, жертвували собою заради перемоги.

Після визволення Новоархангельська в 110-ту ГСД влилися багато наших земляків, які пройшли доро­гами війни від своєї домівки, визво­ляючи Україну, Молдавію, Румунію,Угорщину, Чехословаччину аж до Німеччини, а потім брали участь у розгромі Квантунської армії міліта­ристської Японії.

Понад 7 тисяч мешканців району брали участь у війні на стороні СРСР, 4965 з них загинули. На їхню честь в було встановлено 15 меморіальних комплексів. 2630 фронтовиків були нагороджені радянськими орденами і медалями, а А. М. Крамаренку, І. У. Вербовському, А. Д. Сливку, П. С. Гришку було надано звання Героя Радянського Союзу.  

Ця жахлива сторінка історії України ніколи не зітреться з пам’яті українського народу.

Друга світова війна жорстоко пройшлась по всій території України, принісши руйнування та горе українським родинам. Жорстока трагедія, яка торкнулась кожного, досі відгукується в сімейних історіях.

Гірко визнавати, але українцям знову довелося стати на захист України, її свободи та територіальної цілісності від посягань сусідньої держави.

Сучасні захисники України виявились гідними слави своїх дідів і прадідів, а тому сьогодні ми пишаємось героїзмом, силою духу та мужністю наших героїв і твердо віримо у нашу перемогу.

Слава всім, хто боровся з нацизмом у роки Другої світової війни! Слава всім, хто б’ється за Україну сьогодні! Слава Україні!

Про Новоархангельськ у часи Другої світової війни та його визволення було присвячено пізнавально-інформаційну годину "Радість визволення" у шкільній бібліотеці для молодших школярів.

 

Додаткові матеріали:

Хроніка вигнаннянацистських окупантів з України(1942–1944рр.): день за днем..

Кіровоградщина вроки лихоліття