В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, буде покараний людьми й Богом. Така людина блукає світом, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо вона загублена для свого народу. Традиції, як неписані закони, народжуються разом із народом і передаються з покоління в покоління, тобто стають традиційними. Ми також не повинні їх забувати.
Від 1 вересня 2023 року ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, тому дати багатьох церковних свят змінилися. Зміни торкнулися і другого найбільшого релігійного свята — Різдва Христивого. Тому від 2023 року українці будуть святкувати його 25 грудня, тобто на 14 днів раніше, ніж до цього.
- 6 грудня – День святого Миколая.
Миколай Чудотворець - один із найшанованіших святих у православ'ї. Його
вважають покровителем сиріт, бідних, хворих, мандрівників, військових та
ув'язнених. Вважається також, що цей святий став прообразом
Санта-Клауса. Це найбажаніший день у році для дітлахів. Легендарний святитель
Миколай – це не вигадана постать, на кшталт Діда Мороза чи Санта Клауса.
За легендою більшість своїх справ, він намагався робити без розголосу,
допомагав анонімно. Саме тому в день святого Миколая повелося робити
подарунки дітям. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми
побажаннями і вкидають їх в поштову скриньку або кладуть за вікно і
моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. А в ніч
на 6 грудня до кожної дитини приходить Святий Миколай і кладе під
подушку подарунки.
- 24 грудня – Святий вечір.
За давньою традицією, різдвяне святкування починається ще ввечері
напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей
зветься Святвечором. Це одне з найбільш важливих родинних свят,
магічний день, коли кожна сім’я створює в оселі атмосферу затишку,
достатку та злагоди. За традицією, весь день перед Різдвом нічого не
їдять – чекають на першу зірку, що сповіщає про народження Ісуса Христа.
І тільки після настання вечора родина збиралася на урочисту вечерю. На
стіл подавали 12 пісних страв. Важлива подія цього вечора – діти носять
кутю до близьких родичів та хрещених батьків і просто до сторонніх
людей. Колядники з Зіркою ходили від оселі до оселі, співали колядки,
бажали урожаю, багатства, усіляких гараздів. У відповідь господарі
нагороджували колядників солодощами та грошима.
- 25 грудня – Різдво. Це свято народження Ісуса Христа у Вифлеємі ( Ісус у перекладі з єврейської означає «Спасіння».
- Різдво – одне з 12 найбільших християнських свят. Після святкової літургії завершується Різдвяний піст і починається Коляда – це бог свята й миру давніх слов’ян. В цей період співають різдвяних пісень бажаючи господарям щастя й злагоди. Колядники заходили до кожної хати, а в церквах ставили вертепи – виставу про народження Ісуса Христа. Від цього дня і аж до Стрітення (15 лютого) вітають один одного словами: «Христос народився!» – «Славімо його!».
- 31 грудня– Щедрий вечір (свято Маланки). Вечір перед старим Новим роком має третю назву – Щедра кутя, коли готують м’ясні страви. Головним дійством на Щедрий вечір є щедрування – співані побажання щастя господарю та всій його родині! Щедрівників, як і колядників, теж заведено обдаровувати солодощами та грошима. На щедрий вечір не можна було лаятися, щоб тихо і спокійно жилось весь рік.
- 1 січня – Новий рік за старим стилем (свято святого Василя). Головний обряд цього свята – засівання. Зерно є символом нового життя, тому заходячи в хату, її обсипали зерном. Засівали хлопці, дівчатам цього робити було не можна. Традиційні промовляння: « Сієм, сієм, засіваєм, з Новим роком вас вітаєм! Сійся, родися жито, пшениця, усяка пашниця!». Господарі ж у свою чергу обдаровували посівальників пирогами, горіхами, цукерками й дрібними грошима. Зерно після посівальника збирали і віддавали курям – «щоб добре неслися». Неродючі дерева «страшили» сокирою.
- 5 січня –Голодна кутя. Головні страви – кутя, узвар і декілька пісних страв. Також традиційно в цей вечір спалювали Дідуха – зробити це було потрібно обов’язково, щоб душі предків відлетіли і не залишилися у нашому світі. Попіл зі згорілого Дідуха розкидали по городу – на добрий урожай.
- 6 січня – Богоявлення (Водохреща або Йордан). Це свято, яке нагадує про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Коли Ісусу Христу виповнилося 30 років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя . Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді, а свято називають Богоявлення. Вважалося, що вода цього дня стає цілющою, нею умивались дівчата, щоб бути вродливими, нею лікували хвороби і захищалися від нечистої сили.
- 2 лютого – Стрітення Господнє, це останнє з 12 найбільших християнських свят, яке завершує Різдвяний цикл. За народними віруваннями воно знаменує стрітення зими з весною. За традицією, у церкві на Стрітення святять «стрітенську воду» і «громничну свічку», яку зберігали удома і запалювали під час грози, аби уберегтися від блискавок, від пожеж, від війни. Цій воді приписувалась магічна сила. ЇЇ вважали цілющою водою. Нею натирали хворі місця і вірили, що допоможе, вірили й у те, що вона допомагає проти «лихого ока» та інших злих чар. На Стрітення починали писати писанки. Це дуже давня традиція, пов’язана з ритуалом весняного пробудження природи.
Немає коментарів:
Дописати коментар