Сьогодні, 2 лютого, відзначаємо 120-ту річницю з дня народження українського письменника та перекладача Валер'яна Підмогильного.
Народився майбутній класик української літератури в небагатій селянській родині на Катеринославщині. Під час навчання в Катеринославському реальному училищі, Підмогильний видає перші пригодницькі твори під псевдонімом Лорд Лістер.
В 1918 вступає до Катеринославського університету, на математичне відділення.У 1920 році, 19-річний Підмогильний видає першу збірку оповідань під назвою "Твори Ч. 1". Отримати вищу освіту письменник не зміг, через матеріальну скруту.
Тому 1921 року, молодий літератор перебирається до Києва, де обіймає посаду бібліографа в Книжковій палаті. Згодом, тікаючи від Голоду 1921-1923 років, перебрався в селище Ворзель під Києвом. У Ворзелі Підмогильний влаштовується вчителем української мови та політпросвіти в місцеву трудову школу та одружується з акторкою Театру юного глядача Катрею Червінською.
У 1922 році Підмогильний перебирається з дружиною до Києва і з головою занурюється в літературне життя України. Вступив спершу до літературного товариства "Аспис" (Асоціація письменників) Підмогильний з групою однодумців досить швидко виокремив власне письменницьке об'єднання "Ланка", яке ставило собі на меті продовжити класичну українську літературу уже в сучасні художній формі. "Ланка" досить швидко трансформувалась в МАРС (Майстерня революційного слова). Це було товариство літераторів, які відкидали політичне пристосування та наголошували на необхідності домінування художньої форми у творах.
Цей період найпродуктивніший в житті письменника. Виходять друком його твори "В епідемічному бараці", "Військовий літун", "Третя революція". У 1928 опубліковують magnum opus Підмогильного - роман "Місто". А за два роки, другий роман письменника "Невеличка драма". У своїх творах Підмогильний постійно звертається до теми урбанізації та її впливу на людину та продовжує світову традицію психологічної літератури в Україні. В романах "Місто" та "Невеличка драма" Підмогильний одним з перших в українській літературі звертається до екзистенційної проблематики.
У 1932 році Підмогильний перебирається до Харкова, де оселився в відомому письменницькому кооперативі "Слово". В Харкові Підмогильний сконцентрувався на перекладацькій діяльності. Перекладав французьких філософів-просвітників Дені Дідро та Клода Гельвеція, взяв участь в перекладі 15-томника Оноре де Бальзака, 20-томника Еміля Золя та 24-томника Анатоля Франса.
У грудні 1934 року Підмогильного заарештовують зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». Попри заперечення власної провини у будь-яких звинуваченнях, літератора засуджують до "десяти років з конфіскацією усього майна". В таборі письменник продовжує літературну діяльність, зокрема в листах дружини згадується про повість "Історія одного будинку" та роботу над романом про колективізацію "Осінь 1929-го". Однак, у листопаді 1937 року, за рішенням "трійки" НКВД Валер'ян Підмогильний, як і ще кілька сотень представників української інтелектуальної еліти був розстріляний в урочищі Сандармох в Карелії.
Немає коментарів:
Дописати коментар