1 жовтня-день в історії України

 День захисників і захисниць України – державне свято, яке до цього року відзначали 14 жовтня. Створене, щоб вшанувати пам'ять захисників нашої держави та подякувати тим, хто сьогодні боронить її від ворога.

Після здобуття незалежності захисників Батьківщини за радянським звичаєм вшановували 23 лютого. Вперше День захисників в Україні почали відзначати у 2014 році за указом президента Петра Порошенка. Його святкують щорічно разом із церковним святом Покрови Пресвятої Богородиці, яку дуже шанували запорізькі козаки.

1 жовтня Україна вперше відзначить у нову дату День своїх захисників і захисниць. І цієї неділі вперше,вся Україна на хвилину зупиниться, щоб мовчанням вшанувати подвиг наших людей, які загинули, захищаючи нашу державу. Це станеться о 9 ранку.

Так, 1 жовтня вся Україна на хвилину зупиниться, щоб мовчанням вшанувати подвиг наших людей, які загинули, захищаючи нашу державу. Це станеться о 9 ранку.
https://24tv.ua/den-zahisnikiv-zahisnits-ukrayini-1-zhovtnya-vse-hvilinu-zupinitsya_n2400287

1 жовтня Україна вперше відзначить у нову дату День своїх захисників і захисниць. І цієї неділі вперше вся наша держава на хвилину зупиниться.
https://24tv.ua/den-zahisnikiv-zahisnits-ukrayini-1-zhovtnya-vse-hvilinu-zupinitsya_n2400287

1 жовтня Україна вперше відзначить у нову дату День своїх захисників і захисниць. І цієї неділі вперше вся наша держава на хвилину зупиниться.
https://24tv.ua/den-zahisnikiv-zahisnits-ukrayini-1-zhovtnya-vse-hvilinu-zupinitsya_n2400287

1 жовтня Україна вперше відзначить у нову дату День своїх захисників і захисниць. І цієї неділі вперше вся наша держава на хвилину зупиниться.

Джерело:

Володимир Зеленський

ДЕНЬ ЗАХИСНИКІВ ТА ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ

https://24tv.ua/den-zahisnikiv-zahisnits-ukrayini-1-zhovtnya-vse-hvilinu-zupinitsya_n2400287

1 жовтня Україна вперше відзначить у нову дату День своїх захисників і захисниць. І цієї неділі вперше вся наша держава на хвилину зупиниться.

Джерело:

Володимир Зеленський

ДЕНЬ ЗАХИСНИКІВ ТА ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ

https://24tv.ua/den-zahisnikiv-zahisnits-ukrayini-1-zhovtnya-vse-hvilinu-zupinitsya_n2400287

День захисників та захисниць України 2023

Відео :Олена Олександрівна @Vse_dlja_vchytelja

День українського козацтва

День Українського козацтва – свято України, що відзначається щорічно 1 жовтня в день Покрови Пресвятої Богородиці згідно з Указом Президента України від 1999 року.

У XVI-XVII ст. в ході боротьби з іноземними завойовниками українська народність істотно консолідувалася. Найважливішу роль зіграло при цьому виникнення особливих військових формувань – козацтва (XV століття), яке створило державу (XVI століття) зі своєрідним республіканським ладом – Запорізьку Січ, яка стала політичним оплотом українців.

Покрова Пресвятої Богородиці – велике християнське і народне свято, пов'язане з переказами про чудесне явлення Діви Марії жителям Константинополя. З цього року, у зв'язку з переходом Православної церкви України на новоюліанський календар, Покрову відзначають 1 жовтня. 

Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча свято було впроваджене ще з часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття.

Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття, вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським.

День пам’яті трагедії Бабиного Яру

Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.

Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.

Розстріли в урочищі розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста.

Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Формальним приводом для неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.

Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.

Виконавцем розстрілів кінця вересня – початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.

Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.

Тривалий час радянська влада намагалася замовчати трагедію у Бабиному Яру, і лише після велелюдного стихійного мітингу з нагоди 25 роковин трагедії 29 вересня 1966 року за участю відомих дисидентів Івана Дзюби та Віктора Некрасова, про неї почали говорити на державному рівні. Пізніше було встановлено перший пам'ятник жертвам. Історики пов'язують таку поведінку із намаганням приховати усю правду про трагедію.

Перелік матеріалів Українського інституту національної пам’яті щодо

збереження пам’яті про Бабин Яр

Важливим тематичним інформаційним ресурсом інституту та Громадського комітету «Бабин Яр» є веб-сторінка «Бабин Яр: людина, влада, історія». Ресурс містить архівні документи, кінохроніку, наукові статті, присвячені історії Бабиного Яру від кінця XVIII до початку ХХІ століття.
Матеріали інтерактивної виставки «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії». Виставка має українську та англійську версії, супроводжується відеоекскурсією українською. Крім того, вчителям буде корисно ознайомитися з інтерактивною версією збірника навчально-методичних розробок-занять на основі віртуальної виставки «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії» та документального фільму «Бабин Яр у пошуках пам’яті». Ресурс розроблено Українським центром вивчення історії Голокосту та інститутом.

Допоміжну роль можуть відіграти матеріали виставки «Українська Друга світова», зокрема, її стенди «Голокост. Бабин Яр та «остаточне розв’язання єврейського питання» та «Українці – Праведники Народів Світу».

 Мудра людина із щирим серцем,учитель добра і краси,гуманіст,добротворець-так називають Василя Олександровича Сухомлинського.
28 вересня 2023 року виповнюється 105 років від дня народження видатного педагога сучасності , вченого зі світовим ім’ям ,талановитого письменника. 

“Найбільшим щастям, розкішшю, насолодою для дитини, особливо для підлітка, юнака повинно бути спілкування з гарною книгою, читання, мислення”- вважав педагог.

У ці теплі осінні погожі дні юні гості шкільної бібліотеки здійснювали захоплюючі подорожі сторінками книг Василя Олександровича.Учні 1-Б,2-Б,3-В та 4-В кл. познайомилися із книжковою виставкою ”Учитель добра і краси” ,ознайомилися із творами відомого земляка,переконалися,що вони вчать добру,чуйності,любові,підтримці,доброзичливості і засуджують зло,нечесність,черствість,заздрість.

Діти задумалися,що для них означає “бути щасливим”, “залишити слід на Землі”. Всім дуже сподобалася зустріч із казковими героями.Учні зацікавилися казками,які виховуютьлюдяність та доброту,вчать сильніше любити і поважати свою родину,ще глибше пізнавати свою Україну. Адже твори Василя Сухомлинського– це книги ніжності й мудрості великого Учителя і Поета. “Поета, - як писав Віктор Терен, - не тільки тому, що він писав вірші, а тому, що все, до чого доторкалися руки вчителя, його серце, звучало поезією. “

У творах В. О. Сухомлинського не все просто і ясно дається дітям на тарілочці, а в нього і багато логічних питань, фраз, що змушує дитину невимушено шукати відповіді на них. Чому це так? Бо цікаво, доступно і написано з любов’ю.

Гуманіст. Мислитель. Педагог

         Учитель, герой і поет            
З серцем палаючим Данко   
Справжній палкий гуманіст 
Щастя творив до останку.    
Григорій Орел

Людяність за В.О. Сухомлинським немислима без доброти. Читаючи твори В. О. Сухомлинського, можна із впевненістю сказати, що вони зможуть якнайкраще допомогти виховувати у малят ці риси характеру.

В. О. Сухомлинський увійшов в історію української педагогіки як педагог-гуманіст, творець педагогічної системи, в центрі якої перебуває дитина як унікальна особистість.

Різноплановий та багатоаспектний творчий доробок В. О. Сухомлинського налічує 48 книг, 500 наукових статей, більше як 1500 оповідань і казок для дітей. На початок ХХІ століття вийшло 65 його творів тиражем близько 15 млн примірників. Вони перекладені на 59 мов народів світу. Найбільш відомі книги В. О. Сухомлинського: «Серце віддаю дітям» (видана на 32 мовах світу, має 55 видань); «Народження громадянина»; «Павлиська середня школа»; «Як виховати справжню людину»; «Сто порад учителеві»; «Розмова з молодим директором»; «Книга про любов» та інші.

Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського глибоко вивчається в Україні та багатьох країнах світу. У листопаді 1990 року засновано Українську асоціацію Василя Сухомлинського, цього ж року в Німеччині (м. Марбург) було створене Міжнародне товариство послідовників Сухомлинського, з 1998 року спадщину педагога популяризує Всекитайське товариство прихильників В. Сухомлинського.

 

Афоризми Василя Сухомлинського:

– Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше, інженером можна стати за п’ять років, учитись на людину треба все життя.
– Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе
– Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.
– Нікчемність — рідна сестра підлості.
– Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
– Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
– Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
– Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
– Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
– Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
– Совість — це емоційний страж переконань.
– Роки дитинства — це насамперед виховання серця.
– Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
– Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
– Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.
– Людина така, яке її уявлення про щастя.
– Егоїзм — першопричина раку душі.
– Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
– Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
– Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
– Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
– Музика — це мова почуттів.
– Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива.
– Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
– Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.
– Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
– Сім’я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
– Слово — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі… 

Десять “не можна” Василя Сухомлинського:

1. Не можна ледарювати, коли всі працюють; ганебно байдикувати, розважатися, коли – ти добре знаєш про це – старші працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.

2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; у світі є три речі, з яких ніколи не можна сміятися, патріотизм, справжня любов до жінки і старість.

3. Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо зі стариками; не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші; якщо в тебе просяться на язик якісь сумніви, придер ж їх у голові, подумай, розміркуй, а потім спитай у старшого ще раз – спитай так, щоб не образити.

4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі… У товариша твого є, а про тебе батьки не подбали: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.

5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, – кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Умій відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі; думка про право на якусь винятковість – це отрута твоєї душі; велике щастя відчувати нетерпимість до цієї отрути.

6. Не можна робити того, що осуджують старші, – ні на очах у них, ні десь на стороні; кожний свій вчинок розглядай з погляду старших: що подумають вони; особливо неприпустимі настирливість, намагання без потреби нагадувати про себе, виставляти напоказ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; якщо ти не на очах у них, вони думають про тебе більше, ніж тоді, коли ти крутишся поруч; пам’ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть залишитися наодинці з собою.

7. Не можна залишати старішу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї нема нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам – твоє слово, твоя усмішка, твоя присутність – єдина її радість; чим ближчий кінець людського життя, тим гостріше переживає людина горе своєї самотності; залишати одиноким дідуся, старого батька, навіть тоді, коли ти сам уже став старим, – нелюдяно, дико; пам’ятай, що в житті людини настає такий перюд,коли ніякої іншої радості, крім радості людського спілкування в неї вже не може бути.

8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших, особливо в діда, не попрощавши ся з ними, не дочекавшись від них побажання щасливої дороги і не побажавши їм щасливо залишатися.

9. Не можна сидіти, коли поруч стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинне першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров’я; у цих правилах етикету закладено глибоку внутрішню суть – повагу до людської гідності; не вміючи поважати її, ти уподібнюєшся невігласу, який плює у прекрасні хвилі моря; море величезне у своїй величі і красі, і цим ти його не зневажиш, не принизиш, а тільки зганьбиш себе.

10. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; тільки моральний невіглас уподібнюється тварині, що вгамовує свою жадобу сама і боїться, щоб її родич, присутній при цьому, не урвав шматка собі; людська трапеза – це не вгамовування голоду, не фізіологічний акт у ланцюгу обміну речовин; люди придумали стіл не тільки для того, щоб ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.

Десять “негідно” Василя Сухомлинського:

1. Негідно добувати свої благополуччя, радощі, втіху, спокій за рахунок утисків, невлаштованості, горя, хвилювання іншої людини. Не давай себе скривдити, але й інших не кривдь…

Ми прагнемо до того, щоб у дитячому колективі панувала гармонія благополуччя, радості, щастя. Благополуччя однієї дитини не повинно обмежувати благополуччя іншої.

2. Негідно залишати товариша в біді, небезпеці, проходити байдуже повз чуже горе, страждання. Моральна глухота і сліпота, здерев’яніння серця — одна з найогидніших вад. Відчуття чужої біди і розуміння того, що залишитися осторонь від цієї біди бридко і гидко, — одна з основних ліній всієї виховної роботи.

3. Негідно користуватися результатами праці інших, ховатися за чужу спину.Це сфера дуже тонких духовних стосунків. Бути трудівником — честь, бути дармоїдом — безчестя. Виховання такого погляду ми вважаємо осередком переконань, на основі яких формується громадянин.

Дуже важливо, щоб першим здивуванням, першим одкровенням, яке переживе людина, була думка: це зробив я, своїми власними зусиллями, цього досяг я своїм розумом.

4. Негідно бути боязким, розслабленим; ганебно виявляти нерішучість, відступати перед небезпекою, нити. Боязкість і нерішучість породжують боягузство, підлість, зрадництво. Хоробрість і відвага — джерела мудрості. Там, де небезпечно, я повинен бути першим — таке моральне правило наш педагогічний колектив прагне зробити нормою поведінки.

Я переконаний, що тільки у хоробрісті та відвазі людина по – справжньому висловлює і пізнає сама себе.

5. Негідно давати волю потребам і пристрастям, що ніби вийшли з-під контролю людського духу. Тобі хочеться їсти або пити, відпочити або погрітися біля вогнища — цього потребує твоє тіло, але не забувай, що ти — людина! Задовольняючи свої потреби, ти повинен проявляти благородство, стриманість, витримку. Це не тільки скромність. Це щось вище і значніше: владарюючи над своїми потребами і пристрастями, ти підносиш свою духовну суть.

6. Негідно мовчати, коли твоє слово — це чесність, благородство і мужність, а мовчання — легкодухість і підлість. Негідно говорити, коли твоє мовчання — чесність, благородство й мужність, а слово — легкодухість, підлість і навіть зрада. Як багато говорить про гідність людини, її уміння бути мудрим володарем слова, майстром, що володіє цим тонким людським інструментом!

7. Негідно справжньої людини не тільки обманювати, лицемірити, плазувати, пристосовуватися під чиюсь волю, але й не мати власного погляду, втратити своє обличчя. Огидно гидко нашіптувати. Нашіптувати, обмовляти товариша — рівнозначно пострілу в спину.

Тут ми вступаємо в сферу дуже тонких людських стосунків, благородство і чистота яких багато в чому визначають моральний погляд людини на все життя.

Щоб виховувати мужність слова і мужність мовчання, вихователю самому треба бути шляхетним і мужнім.

Треба вміти поважати власний погляд, переконання маленької людини, особливо підлітка, навіть тоді, коли не все у його поведінці, здається, нам зрозумілим і виправданим.

8. Негідно легковажно кидатися словами, давати нездійсненні обіцянки. Одну з дуже тонких граней людського характеру, яку відточує вихователь, я бачу в тому, щоб вихованець був особистістю кристально чистого і твердого слова.

Для цього необхідно виховання в юній душі того, що я назвав би благородством волі. З малих років людину треба вчити ставити перед собою цілі, спрямовані на самовиховання, самовдосконалення.

Нехай ця мета спочатку буде, здавалось б, незначною; але людина не повинна жити даремно; нею має рухати прагнення; досягнення мети хай приносить їй радість і гордість.

9. Негідна надмірна жалісливість до самого себе, як і безжальне ставлення, байдужість до іншої людини. Негідне надмірне перебільшення особистих кривд, горя, страждання. Негідна слізливість. Людину прикрашає витримка. Сльози, які розраховані на те, щоб викликати жалість близьких, не тільки принижують людину, а й послаблюють її здатність до самовиховання витримкою, благородством волі.

10. Негідно пиячити і переїдати. Алкоголь і людина так само несумісні, як розпуста і вірність. Алкоголь затуманює свідомість і звільняє інстинкт, зводячи людину до тваринного стану. Я вважаю, лише важливою місією школи затвердити в юній душі презирство до цієї мерзоти.

Запрошуємо у бібліотеку

                        

Тільки книга створює школу.

Тільки ставлення до книги

як до найважливішої і вічної,

неперехідної духовної цінності

створює ставлення до школи,

як до колиски народу.

                        В. Сухомлинський                                              

Юний друже! 28 вересня виповнюється 105 років від дня народження
педагога-новатора, дитячого письменника В.О.Сухомлинського.

Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського здобуло в нашій країні та багатьох країнах світу заслужену пошану і славу. Його ідеї виховання на засадах гуманізму, порядності, доброти, чесності та людяності увійшли в свідомість мільйонів людей . Василь Олександрович Сухомлинський — автор 48 монографічних праць і брошур, понад 600 статей та 1500 оповідань і казок для дітей. Загальний тираж його книжок, що вийшли в світ лише в нашій країні, становить понад 15 мільйонів примірників.

Пропонуємо ознайомитися з виставкою книг , присвяченою життю та творчості відомого українця, створеною бібліотекарем та представленою в читальному залі бібліотеки

Читайте, слухайте казки великого педагога, бо читання – це віконце, через яке ми збагачуємо та пізнаємо світ та самих себе.

21 вересня-Міжнародний день миру

 Мир на землі – це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ,

Коли поет чарівні вірші пише.

Про незвичайний, дивовижний світ.

Мир на землі – це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на землі – це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

Мир на землі – це дім і мама, й тато,

Й любові стільки – просто через край!

Це та земля, де щастя є багато

І в кожній хаті – хліба коровай.

Це та земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов.

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар – щастя і любов.

Надія Красоткіна

Міжнаро́дний де́нь ми́ру встановлений резолюцією Генеральною Асамблеєю ООН (Організа́ція Об'є́днаних На́цій)  від 30 листопада 1982 р. і відзначалася в 3-й вівторок вересня, згодом Генеральна Асамблея в резолюції 55/282 від 7 вересня 2001 р. ухвалила, що починаючи з 2002 р.  Міжнародний день миру буде щорічно відзначатися 21 вересня.

 Асамблея заявила, що День миру буде відзначатися як день глобального припинення вогню і відмовлення від насильства, запропонувавши всім державам і народам дотримувати припинення воєнних дій протягом цього дня.

Мета цього свята — звернути увагу на необхідність завершення війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.

Невід’ємною процедурою цього дня є символічний «Дзвін миру», відлитий із монет, які зібрали діти з 60 країн світу. Напис на Дзвоні свідчить: «Хай живе загальний мир у всьому світі».  

Під час церемонії, яка триває близько 15 хвилин, обов’язково є хвилина мовчання в пам’ять про тих, хто загинув у військових конфліктах.

Цей дзвін дзвонить усього двічі на рік. Перший раз його можна почути навесні в день весняного рівнодення, а другий – з нагоди святкування Міжнародного дня миру.

В якості емблеми на 21 вересня, Міжнародний день миру, використовують зображення білого голуба з оливковою гілкою. Її творцем є Пабло Пікассо. Вперше цей символ був представлений на Всесвітньому конгресі прихильників миру, що проходив у Парижі в 1949 р.

Зображення виконано за мотивами біблійної легенди про те, що Господь в знак примирення після Великого Потопу надіслав в Ноїв ковчег голубку з гілочкою оливи.«Голуб миру» П. Пікассо з моменту здобуття суверенітету, мир для України, як найприродніше явище суспільного стану, був нормою життя.

В Україні завжди поважали мир. Не раз підтверджували це, і навіть практикою високих державних ініціатив. Наприклад, відмовою від ядерної зброї, яка з легкістю зрівнювала шанси в разі нападу на країну будь-якого агресора. Люди не хвилювалися, адже територіальну цілісність і суверенітет держави "гарантували" найпотужніші і розвинені країни світу. США, Великобританія, Росія і т.д. Держава ніколи не дозволяла собі погрожувати війною своїм сусідам, більш того підтримувала тісні добросусідські відносини з усіма країнами.

Мирне життя українського суспільства завжди було просякнуто надіями і прагненнями до мирного добробуту.

Згідно з Указом Президента України №100/2002 від 5 лютого 2002 року, в країні було засновано національне державне свято - День миру, яке щорічно відзначається 21 вересня.

Уже дев’ятий рік – з 2014 року, відколи почалося вторгнення росії, – в Україні День миру відчувається особливо глибоко, а трагедія війни особливо гостро. 

Мільйони людей, з окупованих агресором українських територій, стали біженцями і вимушеними переселенцями. Були вбиті і покалічені тисячі українських громадян.У лютому 2022 року агресор розпочав широкомасштабну війну, здійснюючи відкритий геноцид українського народу, знищуючи громадянську інфраструктуру, даючи ракетні удари по всій країні. Орди російських терористів ринули на нашу землю.

Сьогодні мир в Україні не є абстрактним бажанням, це усвідомлена мета, адже за мирне існування, за право жити у власній державі триває боротьба на сході країни. І найвищу цінність миру, який є запорукою щасливого життя, сьогодні відчула кожна українська родина. Мир не означає програти війну, мир – це щоденна праця кожного громадянина задля вдосконалення, розвитку і спокою в країні.
Сьогодні у шкільній бібліотеці організована книжкова виставка «Україна бажає миру!». Учні завітали ,щоб ознайомитися з історією свята,міркували,що для них означає слово “мир”, висловлювали  побажання миру та злагоди і ділилися роздумами про те,як можна своїми діями сприяти наближенню перемоги і миру в Україні.

Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть дружно та спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, не ллються сльози горя та втрат. Цей день присвячений ідеалам миру як у відносинах усередині держав, так і у відносинах між усіма державами, народами та покликаний змусити всіх не тільки задуматись, але й зробити щось заради спокою на Землі.

Правила дорожні – корисні для кожного!

т

Життя – це найдорожчий скарб. Та в дитинстві ми не розуміємо, що ним треба дорожити і здоров'я берегти.      В цей час майбутнє уявляється безхмарним, а життя – безкінечним. Та насправді це не так, мить - і яскраві фарби радості змінюються на сумні відтінки біди. А щоб цього не сталося, потрібні знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації, і чітко їх дотримуватись.

Тому традиційно у вересні в нашій школі проводиться тиждень безпеки дорожнього руху, метою якого є профілактика дорожньо-транспортного травматизму за участю дітей та усвідомлення необхідності вироблення навичок дотримання правил поведінки на дорозі.
В рамках тижня у бібліотеці підготовлено виставку літератури на тему «Правила дорожні – корисні для кожного!» (безпека дорожнього руху в умовах воєнного стану). Необхідно бути уважними і дисциплінованими на наших вулицях, дотримуватися правил дорожнього руху. Адже від цього залежить життя і здоров'я!

 

 

ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ У ВІРШАХ ТА ЗАГАДКАХ

20 дитячих віршів про правила дорожнього руху, світлофор, підземний перехід Матеріал взято з сайту https://mamabook.com.ua

Правила дорожнього руху 🚦 для дітей 🚥 безпека на дорозі

ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО  РУХУ У МУЛЬТФІЛЬАХ:

Безпека на дорозі

Про важливість дорожніх знаків. Пригоди в країну плюсплюс

Дорожні знаки